У реєстрі судових рішень опубліковано вирок колишній судді Печерського суду Оксані Царевич.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на текст рішення.

У вироку йдеться, що 29 грудня небайдужі громадяни взяли участь у мирному протесті у форматі автопроходу до резиденції «Межигір’я» в селі Нові Петрівці, де проживав президент.

За версією обвинувачення, працівники ДАІ з метою перешкоджання організації та проведенню мирних акцій протесту масово та системно складали завідомо неправдиві офіційні документи – рапорти, про нібито невиконання вимог працівника міліції про зупинку автомобіля. Це ставало приводом для позбавлення власника машини права на водіння транспортного засобу на строк від 3 до 6 місяців і не дало б у подальшому брати участь у протестах на автомобілях.

У січні 2014 чотири такі рапорти поліції надійшли до судді Царевич, яка притягнула громадян до відповідальності.

У березні 2014 після перемоги Революції гідності таких водіїв було звільнено від відповідальності на підставі спеціального закону про недопущення переслідування учасників мирних зібрань.

За версією обвинувачення, суддя Царевич порушила вимоги КУпАП щодо всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин справи. Зокрема,  рапорти поліції не були підписані, а лише надруковані на принтері, не зазначалося, хто саме керував автомобілем, тому такі рапорти мали б бути визнані недопустимими доказами. Самих поліцейських суд не допитав, щоб пересвідчитись, що рапорти склали саме вони. Також Царевич не викликала в засідання і не допитала імовірну порушницю, розглянувши справу за її відсутності. Інша громадянка в засіданні заперечувала, що не зупинилася на вимогу поліцейського, але суддя все одно визнала її винуватою тільки на підставі рапорту.

Царевич, начебто, будучи обізнана про події в країні, хотіла проявити свою лояльність до чинної влади і отримати преференції для просування по службі. Відтак її було звинувачено у постановленні завідомо неправосудного рішення.

Втім, суддя Євген Мартинов вирішив, що докази обвинувачення вину Царевич не доводять, а докази захисту, навпаки, спростовують.

Суддя зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення, згідно з положеннями КУпАП, є самостійним джерелом доказів, на підставі якого можуть вирішуватися питання під час розгляду справи. Іншими словами сумнівність чи навіть відсутність рапорту в матеріалах справи про адміністративне правопорушення самі по собі не свідчать про відсутність підстав для прийняття рішення по справі, тобто намагання сторони обвинувачення створити враження, що єдиним доказом у справі був не підписаний рапорт, – є не правильними, оскільки таке твердження не відповідає дійсності.

Жодних даних щодо фальсифікації протоколу про адміністративне правопорушення на момент його розгляду у судді не було, оскільки він був складений та підписаний належною посадовою особою, отже підстави ставити його під сумнів були відсутні.

Особі, що притягувалась до відповідальності, начебто направлялись телеграми про судові засідання. Адвокату одного порушника матеріали справи давались на ознайомлення. До суду надійшли пояснення порушника і клопотання про виклик свідків. У подальшому захист відмовився від допиту свідків. А працівник поліції судом викликався, але не з’явився.

Пізніше рішення Царевич було скасоване в апеляції нібито через надання нових доказів суду, які не були відомі суду першої інстанції.

Царевич запевнила, що задовольняла всі клопотання захисту, а апеляція скасувала її рішення саме через подачу нових доказів.

Одна із чотирьох потерпілих заявила, що претензій до колишньої судді не має і рішення не оскаржувала, розповіла, що не була учасницею Автомайдану і участі в автопробігу не брала. У засідання до Царевич прийшла із запізнення, тому справу розглянули без неї. Чи міг хтось користуватися її авто, не знає.

Жодних даних про участь жінки в акціях протесту матеріали справи не містять. Суддя Мартинов зазначив, що коли рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося, то відсутні будь-які підстави, для того, щоб стверджувати навіть про незаконність даного рішення.

Свідок з числа працівників поліції розповів, що рапорт склав на підставі протоколу, який отримав від замначальника Печерського ДАІ Києва, а сам автомобіль не зупиняв. Ніяких даних про «Автомайдан» на час складання протоколу не було, в рапорті зазначалась про рух в колоні в напрямку Конча-Заспи.

Інша потерпіла показала, що 29.12.2013 на власному автомобілі разом із друзями їздила до резиденції президента Януковича. За кілька днів до неї додому прийшли працівники ДАІ та склали протокол. Вона всю розмову із ними записала на диктофон. Протокол підписала, оскільки не знала назв вулиць, якими рухалась, а тому підписала його помилково. Оскільки при складанні протоколу вона відмовилась надавати працівникам ДАІ документи, які посвідчують її особу, їй не віддали копію протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено відносно неї, однак вона його сфотографувала. На той час вже дізналась через спілкування із друзями в соціальних мережах, що на всіх, хто їздив до резиденції Януковича, працівники ДАІ складають протоколи про адміністративні правопорушення. Жінка взяла участь у судовому засіданні, на її захист виступили свідками її друзі. Але суддя Царевич визнала її винною, оскільки вона добровільно особисто підписала протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не зазначаючи жодних зауважень до його складання та часу керування транспортним засобом, а заяву про вчинення злочину нею було подано вже після ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, що на думку судді свідчило про певну тенденцію вироблення позиції захисту з врахуванням і осмисленням подій, що відбулися.

Пізніше апеляційний суд скасував рішення Царевич, з огляду на нові докази. Так, працівник ДАІ в суді заперечив складання ним рапорту від 29.12.2013, що потягло собою визнання недопустимим доказом протоколу про адміністративне правопорушення.

Третя потерпіла показала, що 2 січня 2014 до неї в квартиру прийшли два співробітника ДАІ, які сказали, що повинні скласти протокол на неї. Спочатку сім’я сприйняла це як жарт, оскільки 26-30 грудня вони всі разом перебували за межами міста Києва, де вони мають заміський будинок. Жінка відповіла працівникам ДАІ, що нічого підписувати не буде і подала зустрічну заяву на ім’я голови Печерського ДАІ, що вона не розуміє, чому її примушують підписувати протокол про адміністративне правопорушення, яке вона не вчиняла і взагалі її там не було.

Водночас чоловік потерпілої розповів, що у першій половині дня він з дружиною приєдналися до «Автомайдану» та поїхали до резиденції колишнього президента Януковича на їх сімейному автомобілі, за кермом якого був він. Там вони пробули якийсь час та повернулись до свого будинку у Вишгороді. Працівники ДАІ написали в протоколі, що дружина не виконала вимогу зупинитися в місті Києві на Надніпрянському шосе, хоча їх там не було.

В апеляції були надані нові докази – роздруківка даних щодо постановлення під охорону та зняття з охорони дачного будинку у Вишгороді і це переконало суд скасувати рішення першої інстанції.

Четвертою потерпілою була журналістка «Української правди» Оксана Коваленко. Вона підтвердила, що як журналіст їздила з Автомайданом щоб висвітлювати події, хоча її особиста думка збігалась з учасниками заходу. Але її маршрут не пролягав по Залізничному шосе, про що вказано в рапорті та протоколі про адміністративне правопорушення.  Підписувати протокол вона відмовлялася, будучи не згодна, що вчинила порушення, але інспектор ДАІ сказав, що в такому випадку мусить покликати понятих, які засвідчать її відмову від підписання протоколу. Далі журналістка побачила, що інспектор пішов до своїх співробітників, вона сприйняла це як тиск, та вирішила підписати протокол, так як вважала, що працівники Печерського РУГУ МВС України в м. Києві є заангажованими людьми. Далі вона сподівалась на встановлення істини в суді. Але інспектор ДАІ, викликаний як свідок, у засідання не з’явився. Потім журналісткою подавалось клопотання відкласти засідання, але суд його провів і прийняв рішення без неї. Пізніше постанову Царевич скасувала апеляція. Вважає це рішення тиском. У 2017 році її зняли з поїзда, який рухався в напрямку республіки Білорусь, працівниками митниці підстави не зазначались, однак вона вважає це наслідком її участі в «Автомайдані».

Інспектор поліції до суду, коли судили Царевич, прийшов і сказав, що про «Автомайдан» почув тільки на допитах у прокуратурі, а  в грудні 2013 року «Автомайдану» не було.

Суддя Мартинов вирішив, що рішення Царевич було вмотивованим і законним, бо апеляція скасувала його тільки через показання нового свідка.

Інші два інспектори ДАІ розповіли, що 29 грудня 2013 біля метро «Видубичі» справді рухалась колона і вони спробували зупинити пару авто. Пізніше зі ЗМІ один із них дізнався, що від його імені складалась велика кількість рапортів про невиконання водіями вимог про зупинку. Однак його ніхто не просив підписати такі рапорти та він їх не підписував. Хто склав рапорти та скільки їх було, їм не відомо. Від керівництва жодних вказівок щодо необхідності складання рапортів на учасників акцій протесту вони начебто не отримували. Станом на грудень 2013 року поняття «Автомайдан» не було, не було й такого руху. Такий рух з’явився тільки в березні 2014 року. 29.12.2013 ніхто їм не повідомляв про якісь масові заворушення чи то акції протесту. Причини руху автомобілів в колоні, їм не відомі, однак вважають це акцією протесту.

Низку письмових доказів суддя Мартинов визнав недопустимими через процесуальні порушення.

Так, прокурор прокуратури Києва Шаповалов Є.О. доручив проведення досудового розслідування справи Царевич слідчому відділу прокуратури Вінницької області. Але прокурор прокуратури міста Києва не входить до переліку посадових осіб органів прокуратури, яким законом надано право доручати проведення досудового розслідування кримінального провадження іншому органу. Такі повноваження мають Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники.

Однак із без цих порушень вказані докази, а саме рішення слідчих і прокурорів, на думку суду, не доводять вини Царевич, а тільки констатують проведення процесуальних дій.

Суддя Мартинов назвав надані  як докази сторони обвинувачення протоколи огляду беззмістовними, оскільки вони зводяться лише до переліку окремих документів та речей, що оглянуті слідчими, без будь-якого аналізу та висвітлення встановлених під час проведених слідчих дій фактичних даних, що могли б мати значення для справи.

Деякі документи не містили жодних даних, які б підтверджували вину і могли бути покладені в основу вироку, як то положення про автоматизовану систему документообігу суду, копія наказу голови Печерського районного суду Києва про призначення відповідальних осіб за авторозподіл в суді, копія наказу голови суду про відрядження Царевич, роздруківка з новин «Юридична практика». Зокрема доводи потерпілих щодо втручання в систему авторозподілу судових справ, хоч і виходили за межі цієї справи, були проаналізовані, але не підтвердилися.

Також суддя Мартинов звернув увагу на повідомлення про підозру Царевич. Його підписав 22 грудня 2014 перший замгенпрокурора, який того ж дня був звільнений. Відтак суддя робить висновок, що підозру підписала особа, яка навіть уже не працювала в органах прокуратури. Наступне повідомлення про зміну підозри, підписане генпрокурором Яремою вже не могло мати жодних юридичних наслідків. Крім того, повідомлення від Яреми не містило останнього аркуша із роз’ясненням суті повідомленої підозри, прав і обов’язків, що є грубим порушенням прав підозрюваної.

Відтак суддя Мартинов вирішив, що всі надані стороною обвинувачення докази, як кожен окремо так і у їх взаємозв’язку, не доводять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України в діях Царевич.

Суд вважає, що та ключова обставина, що Царевич достовірно знала під час ухвалення постанов, що особи не вчиняли порушень і проти них не було доказів, проте свідомо прагнула незаконно притягнути їх до адміністративної відповідальності та прийняти судові рішення, які за своєю суттю не були актом правосуддя, не знайшла свого підтвердження.

Також не знайшли підтвердження кар’єристські інтереси Царевич, яка працювала у першій інстанції в межах 5-річного строку повноважень і не могла претендувати на посади в апеляційному чи касаційному суді. Із заявою чи проханням про переведення її до іншого суду до органів суддівського самоврядування та ВККСУ Царевич е зверталася, питання про її звільнення чи притягнення до відповідальності не вирішувалось.

Причетність потерпілих до Автомайдану не встановлена.

У вироку зазначається, що переконання судді не підлягають контролю, якщо немає явного порушення закону всупереч його позитивному змісту, а допускати перевірку такого переконання судді у кримінальному порядку означало б зробити неможливим виконання суддівських обов`язків. Порушення суддею Царевич вимог матеріального закону не доведено, скасування ухвалених під її головуванням трьох судових рішень відбулося з інших підстав.

Як зазначено у Висновках № 3 (2002) та №11 (2008) КРЕС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи судові помилки у визначенні чи застосуванні закону повинні вирішуватися за допомогою апеляції. Є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов`язків, крім випадку умисного правопорушення. Зміст конкретних судових рішень контролюється за допомогою процедур перегляду рішень у судах. Той факт, що рішення судді може бути переглянуте, змінено чи скасоване, не може бути підставою для відповідальності. Відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень або на випадки судових помилок, як це має місце в даній справі.

***

11 червня 2020 Конституційний Суд України визнав неконституційною статтю 375 Кримінального кодексу про постановлення суддею неправосудних рішень. КС вирішив, що стаття 375 КК суперечить принципові верховенства права, а саме такому його елементові, як юридична визначеність, та не узгоджується з принципами незалежності суддів, обов’язковості судового рішення, а отже, суперечить Конституції України. Конституційний суд відтермінував втрату чинності статті 375 на шість місяців, давши парламенту час на її доопрацювання.

Примітно, що суддя Мартинов у вироку від 30 червня щодо Царевич жодного разу не зіслався на це рішення КС,

Справу проти Царевич завели у 2015 році. Після повідомлення про підозру до неї був застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Царевич звільнена указом президента України від 29 вересня 2016 року у зв’язку з порушенням присяги судді. Вона працювала на посаді судді Печерського суду з 2010 року, а раніше була помічником судді Інни Отрош. Одразу після призначення суддя Царевич призначала запобіжний у вигляді взяття під варту Юрію Луценку. У 2015 вона відпустила під заставу в 61 тис. грн екснардепа Олександра Єфремова.

Рік тому Верховний суд підтвердив виправдувальний вирок судді Комсомольського міського суду Полтавської області, яка позбавила водійських прав учасника Автомайдану. Колишню суддю відмовилися визнавати винуватою через невизначеність на законодавчому рівні поняття «неправосудне рішення».

В аналогічній справі був виправданий суддя Києво-Святошинського райсуду Владислав Лисенко.

21

0

20

20