Вищий антикорупційний суд виправдав ексзаступника начальника відділу управління капітального будівництва департаменту ЖКГ та будівництва Волинської ОДА, звинувачену в зловживанні службовим становищем.
Про це інформує «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 15 вересня.
У березні 2015 року на засіданні Ради нацбезпеки і оборони у зв’язку з військовою агресією з боку Росії прийнято рішення про створення смуг оборони на лінії розмежування та силами й засобами ОДА у двомісячний термін збудувати 232 взводних опорних пунктів. Проектну документацію розробив Центральний проектний інститут Міноборони. У подальшому проектна документація, яка вручена представникам ОДА. При цьому, для оптимізації будівництва, державним адміністраціям були передані повноваження замовника, а також здійснення технічного та авторського нагляду.
Будівництвом 10 взводних опорних пунктів займалась Волинська облдержадміністрація, укладаючи договори з компаніями-підрядниками.
За версією сторони обвинувачення, чиновниця ОДА, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з метою отримання ТОВ «Житлобуд-2» та ПАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» неправомірної вигоди, підписала документи, якими до проектно-кошторисної документації взводних опорних пунктів протиправно були внесені коригування. Йшлося про використання під час будівництва металевих 20-ти футових контейнерів із залізобетонними елементами замість передбачених проектом монолітних залізобетонних конструкцій (потернів). Такі дії начебто призвели до втрати активів Міноборони на суму понад 2 мільйони гривень.
Однак, як з’ясувалося в суді із показань свідків, а також документів, зміни проектної документації були погоджені з Міноборони. Крім того, точно не встановлено, що металеві контейнери якось погіршили захисні властивості споруд, а твердження обвинувачення про це є лише припущенням.
Через місяць після прийняття рішення про будівництво секретар РНБО висловив невдоволення темпами будівництва ВОПів, а саме тим, що ведуться лише земляні роботи. Для проведення ОДА відповідних тендерів, за процедурою, потрібен був місяць, ще один місяць відводився на укладення договорів із заводами, які можуть виготовляти монолітні залізобетонні конструкції (потерни). Але заводи не встигали виготовити ці потерни.
Під час наради помічник міністра оборони України, волонтери та військові повідомили, що з причин недостатності будівельних матеріалів на передньому краю бойових дій в районі Маріуполя, для будівництва фортифікаційних споруд успішно використовуються 20-ти футові морські контейнери. Їх закопують у землю, обшивають з усіх боків деревом, зверху у три накати, і це надає можливість у короткі строки ефективно забезпечити захист особового складу. Тому під час наради постало питання використання під час будівництва ВОПів металевих морських контейнерів та залізобетонних блоків.
У підсумку на засіданні Кабінету міністрів прийнято рішення про передачу Збройним силам України на безоплатній основі 345 контейнерів та надання ОДА відповідних пропозицій щодо їх використання. Проектним інститутом Міноборони складено проектне рішення, яке передбачало використання цих контейнерів.
Волинська ОДА отримала від Міноборони 30 металевих контейнерів та прозвітувала про їх використання під час будівництва інженерних споруд. Аналогічні контейнери використали Донецька й Вінницька ОДА.
Суд дійшов висновку, що з урахуванням стислих строків будівництва в умовах військової агресії проти України, внесення змін до проекту Інженерних споруд було наперед погоджено Міноборони та не потребувало повторної процедури погодження.
Тому рішення обвинуваченої про внесення до проекту інженерних споруд змін було є не тільки законним, а й в умовах збройного конфлікту та неможливості промисловості у стислі строки забезпечити будівництво необхідними залізобетонними виробами, необхідним для зміцнення обороноздатності держави. Тому чиновниця діяла виключно в інтересах служби.
Під час судового розгляду Міноборони зацікавленості у розгляді справи не проявляло, цивільний позов не заявлявся, представник міністерства у судові засідання не приходили і позицію міністерства не висловили.
Окрім того, стороною обвинувачення не спростовано аргументів захисту з приводу того, що витрати ТОВ «Житлобуд-2» і ПАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» на будівництво значно перевищували вартість, передбачену проектно-кошторисною документацією.
Так, ПАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» підтвердило фактичні втрати на суму 3, 6 млн грн при включені в акти виконаних робіт витрат на 707 тис. грн, а ТОВ «Житлобуд-2» — 3,3 млн грн при включенні в акти 2,6 млн грн. Додаткових коштів з бюджету компанії не отримали у зв’язку із відсутністю відповідного фінансування і отримали пораду стягувати кошти через суд.
Тому припущення сторони обвинувачення, що внаслідок дій обвинуваченої компанії-підрядники одержали неправомірну вигоду не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
22
0
20
20
