Верховний суд залишив без зміни вирок, яким громадянина засуджено до 7 років увʼязнення з конфіскацією майна за закінчений замах на шахрайство.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на постанову від 26 листопада.

За матеріалами справи, у 2021 році чоловік на прізвище Монастирський поширив серед свого оточення інформацію, що він є двоюрідним братом міністра внутрішніх справ України Дениса Монастирського. Потім у звʼязку з цим він пообіцяв знайомому допомогти працевлаштуватися до МВС. Обвинувачений, нібито, сказав, що за призначення начальником Департаменту державного майна та ресурсів МВС потрібно 70 тисяч доларів США для передачі посадовцям міністерства.

Згідно з матеріалами НСРД, обвинувачений говорив, що «ресурс» (гроші) треба показати «кураторові» і потім він зберігатиме їх у сейфі до вирішення питання або поверне, якщо призначення на посаду не відбудеться.

Оскільки обвинувачений мав перед співрозмовником $10 тисяч боргу, то чоловіки домовилися, що буде передано $60 тисяч. У телефонній розмові обвинувачений казав, що вже віддав у МВС ті $10 тисяч, які боргував співрозмовнику і що останнього чекає зустріч із  «начальником кадрів» МВС щодо працевлаштування.

1 лютого 2022 року на зустріч у готель «Козацький» кандидат на посаду приніс 10 тисяч доларів імітаційними купюрами, а решту мав передати потім. Підозрюваного затримали працівники поліції на виході з готелю. Далі із поліцейськими громадянин пройшов у вбиральню і там кришці унітазу було згодом виявлено куртку, в кишені якої були доларові купюри.

Інцидент кваліфікували як шахрайство, тому що, за даними слідства, чоловік не планував нікому передавати кошти, а мав намір їх привласнити.

У суді обвинувачений заперечував вину і говорив, що з заявником  спілкувався про інвестиційний проект, мав із ним товариські та ділові відносини. Останній, нібито, сам поцікавився його родинними звʼязками з міністром Монастирським, кажучи, що хоче працевлаштуватись у Департамент МВС. Обвинувачений запевняв, що вирішив підігрувати співрозмовнику, щоб не втратити такого бізнес-партнера. Насправді розмови про гроші, нібито, стосувалися оплати карбаміду (добрива). Підсудний заперечував, що отримував гроші в готелі «Козацький» і говорив, що поліцейські самі їх підкинули, коли повели його в туалет.

Але суд критично оцінив показання обвинуваченого. Адже, відповідно до матеріалів НСРД, чоловік неодноразово наголошував, що майбутні розрахунки за карбамід будуть у безготівковій формі. Не зафіксовано жодних домовленостей про передачу грошей на придбання карбаміду.  Ніяких документів, які б підтверджували договірні зобовʼязання щодо купівлі добрива, сторона захисту не надала.

Показання обвинуваченого, що він не брав гроші у готелі «Козацький», суперечать матеріалам НСРД, а також відеозаписам, наданим адміністрацією готелю. На відео видно, як співрозмовник дістав пакунок і поклав його на стіл біля обвинуваченого. Обвинувачений одразу встав і поклав пакет до куртки та пішов.

Чоловіка, який заявив про вимагання неправомірної вигоди за працевлаштування на керівну посаду в МВС, в судовому засіданні допитати не вдалося. Тому що прокурор і суд не могли встановити місце перебування цього свідка.

Але інших доказів, на думку суддів, було достатньо, щоб визнати обвинуваченого винним у замаху на шахрайство і засудити до 7 років увʼязнення.

Відсутність допиту головного свідка і можлива провокація були основними аргументами захисту при оскарженні вироку.

Проте Київський апеляційний і Верховний суди залишили вирок без змін.

Верховний суд відкинув доводи захисника про те, що у вироку були враховані досудові показання свідка. Адже зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції взагалі не посилається на показання недопитаного свідка. Вирок суд мотивував іншими доказами – протоколом огляду мобільного телефону заявника, в якому збереглася переписка із обвинуваченим у месенджері, матеріалами НСРД і записами з камер відеоспостереження готелю та ін.

Спростовуючи доводи захисту щодо провокації, апеляційний суд вказував на те, що обвинувачений без будь-якого примусу або впливу проявляв активність у питанні передачі йому коштів за нібито працевлаштування співрозмовника на посаду в правоохоронні органи. Це підтверджується записами розмов, в яких засуджений проявляв заінтересованість, обговорював деталі, озвучував суму коштів, які треба передати. Крім того, в телефонних розмовах з іншими абонентами цей чоловік хизувався своїми нібито звʼязками з правоохоронцями та можливістю за грошову винагороду вирішувати різноманітні питання.

15

0

20

20