Шишацький районний суд Полтавської області виправдав чоловіка від звинувачень у розпусних діях і зґвалтуванні малолітньої дівчинки.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 3 квітня.
У матеріалах справи йшлося про 16 епізодів злочинів сексуального характеру за період із середини травня 2016-го по березень 2020 року.
Спочатку обвинувачений нібито запускав руку під спідницю дівчинці і торкався її статевих органів, а потім хапав потерпілу за шию і змушував до орального сексуального контакту.
Наприкінці березня 2020-го дитина нібито розповіла мамі, що у них з «папою» є секрет, про який повинен розказати він особисто. Чоловік нібито пояснив дружині, що в стані алкогольного спʼяніння приставав до її дочки та цілував їй інтимні органи, але це було тільки один раз. Жінка звернулась у поліцію тільки через пʼять днів. Її співмешканця затримали і він начебто зізнався, але згодом відмовився від таких показань у судовому засідання, кажучи, що обмовив себе під тиском поліції.
У суді чоловік вину категорично заперечив. Розповів, що потерпіла була дочкою його співмешканки, а ще в пари було двоє спільних дітей. На його думку, дівчинка могла обмовити його за вказівкою матері.
На одязі потерпілої, в якому вона, з її ж слів, перебувала під час останнього сексуального контакту (дитячі джемпер та штани) сперматозоїдів не знайдено. Медики сліди насильницьких статевих зносин неприроднім способом у також не виявили.
В обвинувальному акті зазначені дати всіх 16 епізодів і час скоєння злочинів конкретизовано до години. Але як під час допиту в суді, та і на досудовому слідстві дівчинка назвала тільки дві дати – перший та останній епізоди, а інші випадки, яких було не менше 10, нібито мали місце в проміжку між ними.
Перший випадок орального сексуального контакту, за її словами, мав місце, коли матір народжувала брата і пару днів не була вдома. Потерпіла з упевненістю стверджувала, що це був перший раз і до цього жодних дій сексуального характеру вітчим щодо неї не вчиняв.
Відповідно до свідоцтва про народження, брат потерпілої народився у середині листопада 2016-го. А в обвинуваченні ідеться про три епізоди розбещення – у травні, серпні та вересні 2016 року, що прямо суперечить показанням потерпілої.
Ці пояснення є ідентичними тим, що давались на досудовому слідстві, – без посилань на конкретні дати більшості епізодів, крім першого і останнього.
Під час допиту слідчий записував показання малолітньої потерпілої зі слів її матері і не дослівно мовою самої потерпілої, а викладав їх юридично-діловою мовою, вживаючи юридичні та медичні поняття, які дитина не могла знати в силу свого віку та розвитку, що не виключає спотворення первинного змісту показань.
У судовому засіданні дівчинка розповіла, що нібито вела щоденник, в який записувала всі ці події. Перед тим як йти до поліції, вона виписала всі дати на листочок паперу, яким користувалась на допиті. Проте слідчому цей листочок не показувала. У кабінеті слідчого дівчинка нашіптувала пояснення матері на вухо і та переказувала їх слідчому.
Мати і слідчі чи будь-хто інший щоденника дівчинки не бачили. І щоденник, і аркуш паперу дівчинка нібито із незрозумілих суду причин знищила. Про щоденник вона не сказала навіть під час проведення з нею судово-психіатричної експертизи. Хоча експертам начебто вдалося налагодити із потерпілою довірливі стосунки і вона досить охоче з ними спілкувалася.
Суд вирішив, дівчинка і її мати придумали історію із щоденником вже під час судових засідань, щоб надати більшої достовірності своїм показанням.
А показання потерпілої безумовно не свідчать про те, що такого «досвіду» вона набула саме з обвинуваченим, а не, наприклад, із відеофільмів, соцмереж чи розмов з іншими дітьми чи дорослими.
Такі показання малолітньої не можна вважати повністю достовірним та достатнім доказом і вони мусять бути підкріплені іншими доказами, але таких немає.
Матір давала показання зі слів дочки. А сама навіть переважно позитивно відгукувалась про колишнього співмешканця і сказала, що не помічала за ним сексуального потягу до дитини. Так само не помічала вона й змін в поведінці дочки.
Суд вважає, що досудове розслідування у цій справі проведено вкрай поверхово, однобоко та швидкоплинно, внаслідок чого не усунуті явні протиріччя між висунутим обвинуваченням і показаннями малолітньої потерпілої.
Розслідування тривало 44 дні. На думку суду, цей строк є дуже малим для 16 латентних злочинів сексуального характеру, скоєних протягом періоду, що складає майже 4 роки, у різних місцях та у різний спосіб.
21
0
20
20
