Галицький районний суд міста Львова продовжує розглядати справу 72-річного колишнього КДБіста Олександра Косторного, звинуваченого у державній зраді.
4 березня 2022 року чоловік надіслав у Telegram представникам РФ карту Міжнародного центру миротворчості та безпеки (відомий як Яворівський полігон — ред.). На карті він нібито позначив координти військовослужбовців і техніки ЗСУ.
13 березня росіяни обстріляли полігон, влучивши у казарми, в яких спали солдати. Загинула 61 людина і ще 160 було поранено.
Косторний вину не визнає і каже, що відправив схему мисливсько-рибальського господарства «Старичі», щоб показати другові, де збирає гриби.
Його другом виявився Олександр Свистунов, який, маючи російське громадянство, проживає в анексованому Криму і є одним із засновників партії «Русский блок» та Всеукраїнської громадської організації «Руський рух України». У 2017 році РНБО застосувала до Свистунова санкції, зокрема, заборонивши йому вʼїзд в Україну
На прохання Свистунова Косторний продублював повідомлення на ще одну електронну пошту, яка начебто належить діючому оперативнику ФСБ РФ Юрію Водолазькому.
«У нас у всех чекистские морды лица»
Прокурор надав суду листування обвинуваченого з його особистого комп’ютера. Ці матеріали підтверджують, що він давно вів у Львові проросійську діяльність.
У засіданні оголосили переписку Косторного з деяким Віктором Барановським, який проживає в Криму.
«Вить это диагноз. У тебя, у нас у всех, чекистские морды лица, добродушные, честные и неподкупные. Даже если на столе шашлык и другие вкусности. Празднуй во здравие вместе с женой и сыном, а мы мысленно вас поддержим. В 22.00 по Москве подниму чарку за всех достойных, светлой памяти не предавших. За нас! При этом, у нас есть основания быть нескромными. Виват чекистам!» — писав Косторний 2008-го року.
Після анексії чоловіки продовжили спілкуватися.
— Я сейчас в основном в Крыму, скайпа здесь нет… Бандеры полностью обесточили полуостров, несмотря на предоплату. В срочном порядке тянут силовой кабель от нас через Ростовскую область, — жалівся Барановський в грудні 2014-го.
Цей чоловік надав Косторному доступ до акаунту в мережі «Однокласники», кажучи, що сторінку створив «наш человек». Косторний мав використати акаунт для знайомства з «нашими» людьми з Криму.
21 травня 2016 року Косторний пише Барановському:
«Благодарю, классная статья. Отличный материал дабы возить мордой по полу нынешних украинствующих. Я обработал статью в редакторе, добавил переводы некоторых фраз, и благодаря этому стало меньше страниц и теперь она готова для печати».
Із листування відомо, що Косторний має давні приятельські стосунки з Барановським, оскільки ще у 2010 вони разом бували на Кубані. У липні 2015-го Косторний відвідував Сімферополь, про що він писав своїй дружині.
Шабаш сепаратистів
Доказом проти Косторного стала його участь у зʼїзді проросійських організацій Західної України 20 червня 2015 року.
«У Львові в Російському культурному центрі пройшов «шабаш» потенційних сепаратистів», — писали місцеві ЗМІ.
Повідомлялося, що з заході взяв участь Свистунов і представники ГО «Російського товариства імені О. Пушкіна». Обвинувачений Косторний досі значиться керівником цієї організації.
Учасники зібрання затвердили резолюцію: «Распространение украинского неонацизма — угроза нашему будущему». Серед іншого, вони хотіли виключення статті 11 з Конституції України, яка на їх погляд є дискримінаційною і ділить країну на три сорти: корінне населення, українську націю і національні меншини, до яких нібито належать російськомовні. Одна із вимог резолюції — кримінальна відповідальність за героїзацію українських націоналістів.
Крім резолюції на конференції ухвалили декларацію «Национальное единство русского народа» для захисту прав «русского народа».
«Признавая необходимость защиты прав и интересов Русского Народа, проживающего постоянно на территории и находящегося в правовом поле государства Украина…», — йшлося в документі.
Із листування Косторного вбачається, що він брав участь у підготовці конференції і допомагав йому в цьому користувач «Эдуард Воронин», нібито львівський журналіст.
«Привет Эдуард. У меня нет твоего телефона, поэтому в почтовом варианте предлагаю принять посильное участие в проведении мероприятий, суть которых тебе будет понятна из предварительного плана. Если тебе это интересно позвоните и мы обсудим детали… На конференцию нужно подготовить доклады и резолюции о запредельном уровне фашизации на Западной Украине. Основные линии: Нет фашизму! Украина многонациональная страна! Галичане как Европа должны использовать европейские стандарты по отношению к своим гражданам. Русскому языку — статус государственного. В резолюции отразить информацию о притеснении русского населения в Украине, наметить пути решения имеющихся проблем. Резолюцию направить Порошенко, а также в Международные организации по правам человека, призвать украинскую власть следовать европейским ценностям», — писав Косторний.
У судовому засіданні обвинувачений спершу не підтверджував своєї участі у цьому.
«Я не пам’ятаю, багато років пройшло. Я точно знаю, що Свистунова не могло бути, оскільки він гаразда раніше виїхав з території Львівської області», — заперечував Косторний.
Адвокат Ярослав Гандзюлевич говорив про недопустимість такого доказу, оскільки стаття у ЗМІ не офіційний документ.
Наступного засідання прокурор надав фото із заходу, як Косторний стоїть за трибуною. Після цього обвинувачений мусив погодитися, що на фото саме він.
«Я допомагав Російському культурному центру, як представник Міжнародного товариства прав людини, в захисті їх законних інтересів», — пояснював він.
Неодноразово Косторний звертав увагу суду, що конференція не має відношення до обвинувачення. Він сам не бачить якихось порушень у її проведенні.
. . .
Суд відновить слухання справи на початку травня.
Катерина Трохимчук, «Судовий репортер»
Цей матеріал є частиною серії про злочини, пов’язані з війною в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.
22
0
20
20
