Шевченківський суд Києва 6 жовтня заслухав показання слідчої Головного слідчого управління МВС Лідії Лучинської у справі про вбивство Ірини Ноздровської.
Засідання тривало три години досить емоційно і на підвищених тонах. Суддя не раз попереджав, що припинить допит, якщо не буде порядку в залі.
Слідча Лучинська прибула в засідання із двома охоронцями. Один із них постійно стояв біля співробітниці МВС, будучи завжди готовим втрутитися. Інший сидів на лавці і уважно спостерігав за подіями у залі.
Три роки тому Лучинська працювала в поліції області і була старшим слідчим при розслідуванні цього вбивства. Але не одразу, тому вона відхрещується від деяких першочергових слідчих дій і експертиз. Знаряддя злочину — ніж — знайшла не вона. Вперше цей ніж Лучинська побачила вже після експертизи, коли стала старшою слідчою в цій справі. ЇЇ попередницею була слідча Бежук. Обвинувальний акт підписав заступник начальника слідчого відділу — Макогон.
Лучинська наполягає, що всі необхідні слідчі дії в цій справі виконано.
Вона заперечує, що обвинувачений Юрій Россошанський міг себе обмовити, визнаючи провину.
— Слідчий експеримент, допит, НСРД… Я направила протоколи на психіатричну експертизу, яка показала, що дана особа дала покази самовільно, жодного тиску на нього не було вчинено. Відповідь на питання він давав ширше, ніж вони поставлені.
На пропозицію матері вбитої пройти перевірку на детекторі брехні Лучинська відповіла: «Я нікуди не піду».
Раніше розслідувалося п’ять версій вбивства: з корисливих мотивів, через активну позицію в кримінальній справі про загибель сестри у ДТП з вини сина Россошанського, участь Ноздровської у громадській організації «Рух боротьби з корупцією», на грунті неприязних стосунків особами з числа інтимних зв’язків Ноздровської, вбивство скоєно колишнім чоловіком сестри Ноздровської через конфлікт за право опіки над малолітнім сином.
За словами матері Ноздровської Катерини Дуняк, правоохоронці намагалися “повісити” вбивство на друга її дочки — Віталія Сергєєва (журналісти також називали його нареченим загиблої).
— Не знаю, чого таке питання адресоване мені. Особисто я нікого не заставляла брати на себе злочин, — обурилась Лучинська.
Також потерпілі підозрювали деякого громадянина на прізвище Хилько, з яким Ноздровська познайомилася за два тижні до вбивства. Він запропонував їй допомогу в суді щодо опіки над племінником. Коли зникла Ірина, то Хилько начебто вимагав у дочки Ноздровської швидко дати йому мамин ноутбук.
— Він написав Насті: «Якщо хочеш приїжджай зараз і 90% що твоя мама жива, якщо приїдеш пізніше, буде 70, а завтра буде 10», — повідомила Катерина Дуняк.
Онука поїхала на зустріч із Хильком біля Головпоштамту в Києві у супроводі поліцейського в цивільному. Але чоловік щось запідозрив, почав кричати, що за ним стежать і правоохоронці нібито втекли.
Хилька допитали у справі Ноздровської аж через чотири місяці.
Слідча Лучинська цього прізвища не пам’ятає, але каже, що навіть після затримання Россошанського перевірялася причетність до злочину інших осіб.
— На початку досудового розслідування у потерпілих було п’ять представників, з якими була повна комунікація з боку слідства. Всі версії, які вони вважали за потрібне… слідство йшло на зустріч і все перевірялося. Ознак зґвалтування у Ноздровської виявлено не було. Наскільки я пам’ятаю, по висновку був статевий акт, але за кілька днів до вбивства, — сказала свідок.
За словами слідчої, листування загиблої відпрацьовувалося, але в матеріалах справи його немає. Імовірно, його зміст не виявився цікавий для правоохоронців. Але родина вбитої так і не змогла дізнатися, з ким і про що спілкувалась Ноздровська перед смертю. Мати загиблої наполегливо просила суд дати їй доступ до переписки дочки у Фейсбуці і електронній пошті Gmail, але їй було відмовлено начебто через необґрунтованість цього клопотання.
Аналогічно слідча переконує, що бралася до уваги інформація про телефонні з’єднання потерпілої за великий відрізок часу. «Зазвичай слідчими береться максимально великий період», — сказала вона. Однак у матеріалах справи є тільки дані за день зникнення Ноздровської.
Як розповіла Лучинська, слідчий експеримент перенесення тіла Россошанським проводився із залученням статиста, який за своїми даними був схожий на загиблу. Але обвинувачений не ніс статиста всю дорогу (1,5 кілометра). Лучинська пояснює, що він “тільки відтворював”, тому не було потреби пройти весь шлях.
— Відтворював всі обставини, які попередньо вказав під час допиту… Не ніс [всю дорогу], тому що на допиті про це не говорилося. І на допиті він говорив, що він втомлювався… Робився слідчий експеримент по імітації напрямку руху і відстані, які міг проплисти труп. Експеримент проводила не я, лише бачила його друкований варіант чи рукописний і відеоматеріал… Під час розслідування встановлено, що потерпіла на момент вбивства була одягнена, наскільки я пам’ятаю, це була дублянка і об’ємний шарф, навіть дуже об’ємний. Частки, волокна тканини ми виявили під час розтину на язиці потерпілої, що говорить про те, що тілесні ушкодження наносилися через перешкоди у вигляді одягу, — показала свідок.
У день вбивства 29 грудня 2017-го Ноздровська вийшла з місця роботи о 16 годині на вулиці Банковій, де працювала в офісі громадської організації Сіла на метро «Хрещатик» і їхала до станції «Героїв Дніпра», де пересіла на маршрутку. Дорогою вона могла потрапляти на камери відеоспостереження, щонайменше у метро.
— Всі відеокамери досліджено, маршрут складно. Все є в матеріалах кримінального провадження. Навіть на «Героях Дніпра» ми бачимо, як вона виходить з метро. Там все є… Відеозаписів взялося більше, ніж було необхідно.
Але суд повідомляє, що таких відеозаписів у справі немає. Принаймні, у засіданнях їх не досліджували. Чи є вони в прокурора невідомо, бо він промовчав.
Так само не допитувався водій маршрутки і взагалі якою маршруткою їхала Ноздровська перед смертю слідчі не з’ясували. Хоча потерпіла переконана, що номер можна було визначити.
Мати вбитої сильно обурювалася показаннями Лучинської.
— Не брешіть, воно ж виллється на Ваших дітях! — кричала вона. — Дай боже, якщо ти кажеш правду, щоб ти відчула той біль і горе, що відчуваю я!
Раніше того вечора Россошанський з дружиною і сватом розпили півтора літри горілки. Перед цим обвинувачений ще мав проблеми із серцем.
За версією слідства, цей 65-річний чоловік напідпитку сам проніс півтора кілометра тіло Ноздровської вагою до 50 кілограм, перш ніж скинув у річку.
Маршрут, яким Россошанський начебто ніс тіло пролягав місцями по людній вулиці і відкритій місцевості, але ані на зупинці маршрутки, ні дорогою до річки не виявлено жодної краплі крові.
Пояснень з цього приводу слідча Лучинська не має.
«Ми надамо оцінку таким показанням і матеріалам справи», — примирливо сказав суддя Слободянюк. Але навряд чи це надто влаштовує потерпілих, які хочуть знати правду.
Катерина Дуняк обурена, що Лучинська має охорону, а її дочці свого часу такої не дали і і це закінчилося її вбивством.
— У неї єсть діти. І дай боже, щоб вона побачила це на своїх дітях… Я буду клясти тебе кожен день! – заявила потерпіла свідку.
Лучинська попросила суд відреагувати якось на такі слова. Але суддя тільки розвів руками: «Ви ж бачите, що робиться?!».
Адвокат Россошанського Олексій Цибенко запитав Лучинську про бесіду його підзахисного з працівниками поліції — тодішнім начальником відділу кримінальної поліції Київщини Андрієм Нєбитовим і начальником Департаменту карного розшуку Національної поліції України Сергієм Тіхоновим в будівлі управління карного розшуку 7 січня 2018-го о 22 годині 12 хвилин. Ця розмова, в якій підозрюваний визнав вину, була записана на відео як НСРД і згодом представлена доказом у суді.
— Чи погоджуєтесь Ви, що це спілкування має всі ознаки допиту? З огляду на те, що це не було приватним спілкуванням… Приймаючи до уваги місце проведення, учасників і тих питань, які ставились.
— Оцінку діям свого колишнього керівника я надавати не буду, — дипломатично відповіла Лучинська. Нагадаємо, що Нєбитов сьогодні очолює поліцію Київської області і був допитаний в одному з попередніх засідань.
— Це було приватне спілкування чи допит? Позиція як слідчий? — наполягав адвокат.
— Як слідчий… Спілкування. Особа була запрошена.
— На якій підставі була запрошена? Ким запрошена?
— Запитайте у пана Нєбитова.
Зрештою, захисник навіть дозволив собі деякий стьоб при допиті, запитавши Лучинську, чи достатньо було того, що Нєбитов за час служби в поліції склав адвокатський іспит і має адвокатське посвідчення, щоб він міг сам допитувати Россошанського без адвоката. Суд зняв запитання, кажучи, що це не стосується справи.
На записах розмов Лучинська повідомляє Россошанському, що справа перебуває на контролі особисто Аброськіна — тодішнього першого заступника голови Національної поліції.
Адвокат припускає, що Лучинська мала зустрічі із Аброськіним 11 січня 2018-го. Раніше Лучинська сама скопіювала захиснику матеріали для ознайомлення, серед яких була довідка для Департаменту кадрового забезпечення для переведення її до Головного слідчого управління Нацполіції, виготовлена 12 січня 2018 року, тобто після ймовірної зустрічі з Аброськіним. Захисник вважає, що напередодні Лучинській пообіцяли підвищення по службі за завершення слідства у цій справі.
— Я не зобов’язана Вам пояснювати мою міграцію з одного підрозділу в інший. З запитом до Національної поліції звертайтеся, — відповіла Лучинська.
Адвокат Россошанського сказав, що до призначення старшою слідчою у справі про вбивство Ноздровської Лучинська працювала на посаді тільки 9 місяців, а до того — у відділі злочинів у сфері господарської діяльності Васильківського міського відділу поліції. Свідок це заперечила і пояснила, що є слідчим з 2007 року, в тому числі, була начальником відділення із розслідування злочинів проти життя і здоров’я на рівні району. Станом на зараз у Лучинської 15 років досвіду роботи слідчим.
10 січня 2017-го таємно фіксувалися розмови Россошанського із співкамерниками в СІЗО. Зокрема, як він скаржився на погрози від Аброськіна («Аброськин говорит… один мой звонок и переведут твоего пацана в другую камеру. Смотрящему позвоню, смотрящему скажут, чтобы завтра не было его… Смотрящий сделает так, что уберут твоего пацана, а потом и тебя уберут»).
Лучинська з цього приводу повторила, що всі відеозаписи пройшли психіатричну експертизу, яка показала, що на Россошанського тиску не було.
Під час досудового слідства 8 січня 2018-го оперативні працівники поліції допитували свідків — осіб, які о 17.30 перебували поблизу автозупинки, що вважається місцем злочину. Це, по-перше власниця місцевого магазину та водій із вантажником, які о цій порі прибули з Києва з товаром.
Адвокат Россошанського зачитав їх свідчення. Власниця закладу розповідала, у магазині і біля нього було близько 8 чоловік. Підприємиця пригадувала, що був великий наплив покупців. Вантажник весь час на вулиці розвантажував товар, а також добре чув, що робиться на автобусній зупинці. Він молода людина і має хороший слух та жодних сварок та бійок, криків не чув.
Після розвантаження товару, близько 18 години вантажник переодягнувся і прийшов на зупинку, щоб сісти на маршрутку до Києва. На той час напад на Ноздровську вже мав статися. Але ні плям крові, ні покинутої жіночої сумочки (сумочку Ноздровської так і не знайшли — ред.) він там не побачив.
Однак слідча Лучинська цих людей не допитувала, бо «не вважала за необхідне».
Суд продовжить допит свідка 13 жовтня.
***
29 грудня 2017 року до Вишгородського управління поліції близько 19.59 год. надійшло повідомлення Анастасії Ноздровської, що її мати зникла дорогою додому. 30 грудня зареєстровано кримінальне провадження.
1 січня 2018-го тіло Ірини Ноздровської знайшли в річці біля села Демидів, де вона проживала. На шиї було 17 ножових поранень.
У злочині звинуватили Юрія Россошанського — батька Дмитра Россошанського, який у 2015 році машиною збив на смерть молодшу сестру Ірини. Остання займалась розслідуванням цієї справи і добивалась покарання винного. Між двома сім’ями два роки тривав сильний конфлікт. Ноздровська та її родичі начебто постійно при зустрічі називали Россошанського-батька вбивцею.
За два дні до смерті Ірини суд не відпустив під амністію сина Россошанського, засудженого за ДТП до 7 років в’язниці. У молодого чоловіка не виявили сп’яніння, тобто не було обтяжуючої обставини і він підпадав під амністію. Але через відсутність записів судового засідання суд скасував вирок першої інстанції і повернув справу на новий розгляд, а хлопця залишив під вартою.
У липні 2019-го Апеляційний суд підтвердив вирок Россошанському-молодшому – 7 років позбавлення волі. У січні 2020 він вийшов на свободу за амністією.
На стадії розслідування вбивства Ноздровської старший Россошанський визнав провину. Він розповів, що вбив жінку після виходу із маршрутки, коли вона почала кричати на нього. А далі 65-річний чоловік ніс тіло півтора кілометра, закинувши собі на плече, і скинув з моста в річку. Одяг вбитої він нібито забрав додому і спалив у пічці.
Згодом в суді Россошанський відмовився від попередніх показань і в лютому 2020 заявив, що взяв вину на себе під тиском поліції в обмін на звільнення сина. На записах зафіксовано, що працівники поліції розповідали йому про можливість більш м’якого покарання у випадку, якщо вбивство скоєно у стані афекту.
Рідні вбитої сумніваються у версії обвинувачення, а саме, що Россошанський міг сам це зробити і не мав співучасників.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
