Жовтневий райсуд Миколаївської області засудив до довічного позбавлення волі Герасима Багірянца, який скоїв умисне вбивство двох людей біля Ленінського суду Миколаєва.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 15 червня.
Інцидент трапився 30 січня 2019-го після судового засідання, в якому суддя Наталя Тихонова визнала недійсними договори дарування обвинуваченим своїх двох будинків.
Чоловік у 2009 році позичив 40 тисяч доларів під відсотки і гроші начебто не повернув. Ще у 2016-му суд ухвалив стягнути з нього борг у сумі 2,4 млн грн. За кілька місяців до цього рішення чоловік подарував свої два будинки двом синам і дружині, нібито щоб нерухомість не забрали за борги.
Як підтвердив громадянин у суді, попри зміну власників він продовжував проживати з родиною у тих двох будинках, які були розташовані поручив і фактично були одним цілим.
Суд визнав спірні договори дарування недійсними, тому що вони були укладені без наміру створення правових наслідків. Чоловік знав позов з вимогою стягнення боргу, а особи, що отримали нерухомість у дар, є його близькими родичами. Після укладення угод дарувальник не змінив своє місце реєстрації та проживання і т.п.
Після оголошення рішення сторони вийшли на вулицю. Обвинувачений узяв зі своєї машини рушницю «Сайга-12С». Зі зброєю він підійшов до своїх опонентів і наказав адвокату відійти, а потім застрелив позивача та його дружину. Жінка померла на місці, а чоловік у кареті швидкої. Після вбивства обвинувачений нікуди не тікав, а підійшов до входу до бізнес центру «Космос плаза», в одному будинку з яким розміщувався і суд, та сів на поріг, поклавши рушницю поряд. Коли приїхала поліція, чоловік спокійно у всьому зізнався.
Усе сталося в людному місці.
Прямою очевидицею події стала секретар суду. Вона та її товаришка (спеціалістка з інформаційних технологій суду) саме пили каву поблизу будівлі. На розі будинку дівчина робила селфі. Поміж машинами стояли чоловік із хлопцем та розмовляли. Через деякий час почувся хлопок. Свідок побачила, як дівчина почала втікати. Другий хлопок співробітниць суду насторожив і вони зрозуміли, що стріляють. Побігли вперед за машини і присіли. Секретар суду зателефонувала знайомому слідчому, а подруга – на «102». Коли повертались до будівлі, то побачили, що на сходах сидів обвинувачений, зброя знаходилась поруч, а неподалік на землі лежав чоловік. Свідок почула, як обвинувачений сказав: «Ось я, я нікуди не діваюсь». Він сидів якийсь час, його ніхто не тримав і він нікуди не йшов.
У вироку досить докладно описано момент злочину. Вбивство зафіксували дві камери відеоспостереження з будівлі суду. Коли Багірянц з рушницею пішов у бік потерпілих, то за ним на відстані кількох метрів слідував його син і спостерігав. Першим Багірянц убив чоловіка, у жінку попав не з першого разу, вона відбігла і сховалась за машини. Багірянц перезарядив рушницю підійшов і вистрелив ще раз. Адвокату він наказав відійти і той побіг та викликав допомогу.
Захист Багірянца намагався переконати суд, що чоловік скоїв убивство в стані афекту. Із пояснень обвинуваченого, борг він начебто колись повернув потерпілому на похоронах, але той не віддав йому розписку, а він не надав, з огляду на сумну подію, цьому значення. У той же день потерпілий нібито позичив гроші іншій людині, а потім просив обвинуваченого допомогти у поверненні грошей. Обвинувачений нібито вирішив віддати свої, а потім сам розбиратися із боржником. Але після отримання в банку 1 мільйона гривень на нього напали та відібрали ці гроші. Після цього з приводу боргів вони не спілкувались. Раніше з убитим подружжям вони товаришували, його племінник одружений з донькою вбитого.
Через деякий час, зі слів обвинуваченого, додому приїхали з погрозами невідомі особи з вимогою повернути борг. Тоді обвинувачений зрозумів, що його знайомий використав розписку, яку не повернув. Потім на нього нібито було скоєно декілька нападів. У 2018 році невідомі побили його на ринку, кажучи, що це «привіт з Одеси». Після ще одної атаки він почав возити з собою рушницю. Обвинувачений підтвердив, що в судовому засіданні був спокійний, а далі не пам’ятає, як вийшов із суді та взяв зброю. Коли прийшов до тями, то відчував сильну втому, зрозумівши, що відбулось, сів на порозі будинку, поклавши біля себе рушницю і став чекати поліцію.
Але суд не отримав доказів нападів на обвинуваченого, окрім показань самого обвинуваченого та членів його сім’ї. Будь-яких інших доказів, а саме звернення до правоохоронних органів, лікарні з приводу отриманих тілесних ушкоджень, суд не отримав.
Навіть у разі, якщо на обвинуваченого нападали і били і це були погрози з боку загиблого, то суду незрозуміло, яка причина вбивства жінки. Обвинувачений сам підтвердив, що до неї претензій не мав.
Версію, що стан афекту в обвинуваченого викликали судові рішення, суд сприймає критично, оскільки рішення суду першої інстанції не є остаточним і може бути оскаржене до апеляційного і касаційного судів, а після вичерпання заходів захисту на національному рівні є можливість звернутись до Європейського суду з прав людини. Обвинувачений рішення не оскаржував, хоча мав можливість це зробити.
Фізіологічний афект – це короткочасна інтенсивна емоція, що значно послаблює контроль особи над своїми вчинками, здатність усвідомлювати їх, керувати ними.
Проте, як вбачається із відеозаписів та показань свідків, обвинувачений у стані фізіологічного афекту або іншому емоційному стані, що вплинув би на його свідомість і поведінку, не перебував. Навпаки, чоловік вів себе спокійно, стримано та виважено. Вийшовши з приміщення суду, він закурив і спокійно підійшов до машини, взяв зброю і пішов до потерпілих, що стояли недалеко. Перед пострілами сказав адвокату відійти в бік від потерпілих і відразу застрелив обох. Коли виникла осічка, це його не зупинило, він перезарядив рушницю і продовжив свої дії. Після завершення злочину чоловік одразу відійшов з сином до машини, говорив із ним, потім підійшов до потерпілого і, подивившись на нього, відійшов, відповідав на запитання свідків, коментував свої дії, кажучи, що не збирається тікати, закурив, звернувся до свідка-адвоката, сказавши, де рушниця; ходив зі сторони в сторону; повідомляв поліцейському свої дані і назвав причину свого вчинку.
Суд вирішив, що 15 років за такий злочин буде недостатньо і призначив довічне ув’язнення.
Судове рішення щодо будинків, після якого сталося вбивство, у січні 2020-го підтвердив Верховний суд.
22
0
20
20
