Шевченківський суд Києва майже чотири роки розглядав справу про умисне вбивство з особливою жорстокістю 33-річної Ірини Ноздровської. 3 серпня оголошено вирок.
Обвинувачений Юрій Россошанський — односелець загиблої. Його син у вересні 2015-го збив автівкою молодшу сестру Ірини, за що був судимий.
Вважається, що саме ДТП поклало початок тій страшній ворожнечі, яка призвела до наступної трагедії — вбивства самої Ірини в кінці грудня 2017-го. Оголене тіло жінки з 17 ножовими пораненнями знайшли 1 січня 2018 року в річці Кізка, поблизу села Демидів, де вона мешкала. Жінка не доїхала додому і стала жертвою нападу.
Поліція обійшла майже кожну хату в селі. Ці допити пізніше не ввійшли до матеріалів судової справи, оскільки не стали ключовими доказами. Але важливо, що десятках протоколів допитів, які автору пощастило побачити, зазначалося про конфлікт між Россошанським і сім’єю Ноздровської. У селі це ні для кого не було таємницею.
У спілкуванні з поліцією підозрюваний начебто швидко здався. Зізнався, що це він. Поліція проводила НСРД таких бесід, у яких Россошанський детально, із прив’язкою до місцевості, розповідав про обставини вбивства, а також про тривалі конфліктні відносини з убитою та її сім’єю.
Після передачі справи в суд він передумав і вже заперечував свою провину, кажучи, що зізнався під тиском керівництва поліції, яке шантажувало його життям і здоров’ям сина, якого утримували під вартою.
Адвокат Россошанського постійно наголошував на недопустимості як доказів таких записів НСРД, кажучи, що це були звичайні допити в поліції, а не приватне спілкування.
Але суд оцінив ці записи інакше, а саме, що розмови задокументовані у належний спосіб, на підставі судових ухвал, із дозволу суду, в порядку проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Відтак ці записи були прийняті як докази.
До слова, використання НСРД у спілкуванні фігуранта поліцією не є чимсь унікальних. Нещодано Чернігівській апеляційний суд засилив вирок за жорстоке вбивство молодої дівчини з аналогічним доказом. «Зізнання в убивстві мало місце під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, про які [фігурант] не був обізнаним і тому його розповідь про скоєний злочин, викладена у формі вільної розмови, судом підставно покладена в обґрунтування вироку», — йшлося у вироку.
Врахування цих записів розмов дало суду багату базу для мотивування вироку, на відміну від пояснень самого Россошанського в судовому засіданні.
Підозрюваного документували у бесіді із співкамерником в умовах ізолятора тимчасового тримання. «Они, мусора, все село перешерстили и поняли, твари», – пояснював він те, як на нього вийшли слідчі. Іншим разом описав маршрут, як покидав місце залишення тіла Ноздровської, акцентуючи, що пішов іншим шляхом: «Чомусь понесло іншою дорогою, навпростець, через якісь чигирі, де були рови чи окопи, в яких впав із речами Ноздровської, які він скрутив в її пальто». Пояснення узгоджується з тим, що саме у рові 1 січня 2018-го знайшли дві чорні шкарпетки і шкіряний пояс коричневого кольору, які належали Ноздровській.
Суд звертає, що з самого початку спілкування з поліцією Россошанський постійно посилався на конкретне знаряддя вбивства — чоботарський ніж, обмотаний ізолентою. При огляді місця події 01.01.2018 знайдено 10 предметів, схожих на ножі і тільки один із них підходив під опис Россошанського. Пізніше на цьому ножі експерт виявив кров Ноздровської.
Під час досудового слідства предметом експертного вивчення були різні відеозаписи, на яких Россошанський дає викривальні пояснення.
«Три експертні дослідження різних джерел, виконані психологом, судовим експертом із стажем 29 років. Експертним шляхом не встановлено ознак, які хоча б мінімально свідчили про вимушений характер повідомлення тих чи інших обставин Россошанським, тобто несамостійної поведінки. Сам факт проведення декількох експертиз саме з ініціативи органу досудового розслідування, на переконання суду, спростовує версією Россошанського щодо домовленості з поліцією… За умов вірогідної домовленості необхідності у перевірці щирості та правдивості пояснень Россошанського у органу досудового розслідування не було б», — зачитав головуючий суддя Слободянюк.
Під час спілкування з експертом Россошанський плакав і вибачався за таку поведінку, говорив, що Ноздровська зруйнувала життя його родини і після ДТП, в якому загинула їх сестра, всіх проклинала. Також зізнався, що через шоковий стан вночі не міг заснути.
Суд вважає, що шоковий стан зберігався за Россошанським наступного дня, коли він не відповів на жоден телефонний дзвінок. Причому додзвонитися не міг і його син, який сидів у СІЗО, і намагався десять разів зв’язатися із батьком. Також шість разів його набирала дружина. За останніх пів року — період за яким поліція брала інформацію по телефону обвинуваченого — це єдиний такий випадок, щоб чоловік протягом доби не відповідав на дзівнки і не телефонував нікому.
У судовому засіданні Россошанський свою поведінку пояснював тим, що міг забути мобілку вдома. Хоча нібито саме вранці виїхав із села до Києва, щоб віднести передачу синові у СІЗО. І там начебто прочекав до 15 години через велику кількість відвідувачів. Але суд вважає це черговим проявом неправдивих свідчень. Прокурор надав інформацію, що у СІЗО не було заявок на побачення і отримання передач Россошанським-молодшим від батька у період 30-31 грудня.
Показання обвинуваченого під час досудового слідства містять посилання на такі дрібні моменти і обставини, які, на думку суду, в разі примусу поліції, мали б бути відсутні, адже вони не мають правового значення для доведення вини.
Якби тиск був, то підозрюваний мав би зізнатися у завданні всієї кількості ножових поранень. Але він сказав тільки про 2-3 удари в шию, а інші не пам’ятав. Суд зіслався на висновок експерта, що таку спогади Россошанського свідчили не про афект, а про фрагментарність сприйняття через надмірне збудження на тлі алкогольного сп’яніння.
Щодо показань обвинуваченого в судовому засіданні, коли він не визнавав вину, то суд вважає, що саме вони не узгоджуються із доказами у справі і спрямовані на введення в оману.
Россошанський кілька інтригував суддів та інших учасників процесу і спостерігачів: відмовлявся пройти поліграф, але обіцяв сказати «всю правду» в останньому слові. Зрештою, погодився навіть бути допитаним. Але його кінцеві і єдино правдиві, як він переконував, показання видимо розчарували. Він заперечував не тільки причетність до вбивства, а й сам факт ворожих стосунків із убитою, і кажучи про привітне й безпроблемне спілкування.
Якщо виходити із логіки захисту, замість так виступати, краще мовчав би. Бо навряд чи раніше Россошанський викликав чиєсь співчуття. Але він цілком міг зустріти розуміння і довіру до своєї версії. Тепер же він виглядав нещиро і відверто брехливо. І це не залишилось без уваги суду присяжних. Один із суддів навіть запитав Россошанського, чи не веде він акторської діяльності.
Адвокат, здавалося, ще намагався врятувати ситуацію, коли після допиту Россошанського, попрохав перерву до наступного дня. Сподівалися, що він переконає підзахисного «дати розклад» — розповісти те, що усуне всі сумніви та суперечності у справі, а, може, навіть видасть спільників в обмін на пом’якшення вироку. Але надії виявились марними. Обвинувачений стояв на своєму.
Не можна сказати, що недоліків слідства не помітили. Деякі з них є надто красномовними.
Так, суд виключив із масиву доказів протокол обшуку в помешканні Россошанського від 09.01.2018, коли вилучався зіскоб зі стіни речовини бурого кольору — крові загиблої. Протокол оформлено із порушенням КПК — не зазначено всіх осіб, які брали участь у процесуальній дії. Але найголовніше, суд визнає, що пляма на стіні має сумнівне походження, оскільки раніше при обшуку 04.01.2018 такої плями не було. Тому недопустимим визнаний і висновок експерта, яким досліджувався зіскоб зі стіни і підтверджувалося, що це кров Ноздровської.
Відкинуто і результат дослідження піднігтьового вмісту вбитої, де виявлено клітини шкіри Россошанського. Адже зразки для аналізу в підозрюваного відібрали без постанови прокурора.
Адвокат Олексій Цибенко заявляв про проведення деяких слідчих дій неуповноваженими особами і порушення права на захист Россошанського. Але суд не побачив таких грубих порушень, які би призвели до виключення доказів, які покладаються в основу вироку. Сам Россошанський на порушення права на захист не скаржився і на всіх етапах, коли участь захисника є обов’язкова, такий забезпечувався.
Суд зазначає, що ретельно перевіряв версію потерпілих, що Россошанський мав спільників, а також про вбивство на замовлення іншої особи. Але доказами це не підтверджується.
У підсумку, попри всі, суперечності і темні сторони цієї справи, саме версія убивства Россошанським визнана беззаперечною.
Обставина, яка обтяжує покарання, — скоєння злочину в стані алкогольгого сп’яніння. Пом’якшуючих обставин немає.
Враховується, що Россошанський раніше не судимий, не має кримінального досвіду, є особою похилого віку, має проблеми зі здоров’ям. Але суд бере до уваги підвищену суспільну небезпеку цього злочину, що є особливо тяжким.
«Суд зважає на те, що обвинувачений Россошанський, використовуючи фактичні обставини справи щодо кримінального переслідування раніше та перебування під вартою в іншій справі свого сина, обгрунтовуючи тим самим вимушене обмовляння себе за вимогою працівників поліції через погрози на адресу сина…Здійснював спроби уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Тобто жодним чином не проявив жаль чи каяття. Навпаки, наполегливо вказував на бездоказовість висунутого йому обвинувачення. Саме це, на думку суду, вказує на необхідність призначення найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією… Водночас, відповідно до положень статті 64 Кримінального кодексу України, довічне позбавлення волі не застосовується до осіб у віці понад 65 років. На момент винесення вироку Россошанському виповнилося повних 68…», – йдеться у вироку суду.
Відтак обвинуваченого засуджено до 15 років ув’язнення. Причому застосування «закону Савченко», коли один рік у СІЗО зараховується як два роки у тюрмі, застосовуватися не буде, оскільки цей закон скасували раніше, ніж Россошанського взяли під варту.
Коли вирок набуде сили, з засудженого мають стягнути моральну шкоду потерпілим: матері й батьку убитої по мільйону гривень, дочці — два мільйони.
Прокуратура вироком задоволена. Донька вбитої Анастасія сказала, що вважає вирок справедливим для Россошанського. Однак вважає, що поліція так і не провела повноцінне розслідування вбивства її матері і не з’ясувала правду.
Чи буде оскаржувати вирок Россошанський, поки невідомо. Адвокат Олексій Цибенко, який захищав його більше 4 років, слухати вирок не прийшов.
Також читайте
Справа Ноздровської: майже ідеальне вбивство
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
