Хортицький районний суд міста Запоріжжя визнав чотирьох громадян України, які співпрацюють із РФ, винним у порушенні законів і звичаїв війни.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 19 травня.

Йдеться працівників створеного окупантами «Управління внутрішніх справ по місту Токмаку і Токмакському району ГУМВС у Запорізькій області». Місцевий житель Олексій Кошель, 1974 р.н., був начальником управління, Микола Дереза, 1971 р.н., — старшим поліцейським конвою, Михайло Видиш, 1991 р.н., — начальником ізолятра тимчасового тримання, Андрій Кошель, 1991 р.н., — черговим чергової частини ІТТ.

Суд визнав доведеним, що колаборанти незаконно позбавляли волі цивільних мешканців, примушували їх до робіт і вдавалися до нелюдського поводження.

Заручників, зокрема, примушували до тяжких і виснажливих робіт на будівництві фортифікаційних інженерних споруд, що використовувались військовими формуваннями РФ для укріплення оборони.

За даними правоохоронців, обвинувачені перебувають на окупованій території України, тому судовий розгляд відбувся за їх відсутності. 

Усіх чотирьох у суді представляв один адвокат, який заперечував проти зібраних доказів і просив підзахисних виправдати.

У судовому засіданні допитали шістьох потерпілих.

Один із них розповів, що в грудні 2022 року він був затриманий представниками окупаційної влади, утримувався в ізоляторі тимчасового тримання в місті Токмак, а потім його депортували на територію, підконтрольну Україні. Спочатку окупанти запропонували  потерпілому взяти свій паспорт і на відео зафільмувати схвалення факту окупації міста. Після відмови його відпустили, але попередили, щоб не тікав, не «робив дурниць» і дали час «подумати». Через кілька днів окупанти знову приїхали і запитали, яке рішення він прийняв. Потерпілий відповів, що згоден на депортацію. Чоловікові сказали підійти до комендатури, де в подальшому його звʼязали та доставили до ізолятора тимчасового тримання у місті Токмак. На його категоричну відмову співпрацювати з окупаційною владою, відповідали, що будуть із ним працювати «по-іншому». Дали зрозуміти, що його затримання повʼязане з його проукраїнською позицією. Потерпілий допускає, що міг відкрито висловлювати своє невдоволення діями окупаційної влади та надію щодо деокупації міста українськими військами, водночас, але не міг пригадати, коли саме і де він це казав. Із питань, які йому ставив представник ФСБ, потерпілий здогадувався, що його затримання повʼязано з тим, що він був директором школи і допомагав військам АТО.

Одного чоловіка затримали, бо він раніше працював у поліції (вийшов пенсію у 2021-му), а іншого як учасника акцій громадського спротиву.

Ще один потерпілий мав необережність повідомити знайомому, що хоче виїхати до Запоріжжя, висловив невдоволення окупаційною владою. На цьому ґрунті у них виникла полеміка, оскільки співрозмовник виявився цілковито проросійським. А ще через пару днів серпня о 6 ранку приїхали представники окупаційної влади і забрали потерпілого в ізолятор. Там його залякували, інсценували підготовку до розстрілу (клацали затворами зброї), а ще поставили навшпиньки, зняли штани, та водили палицею по оголених геніталіях, натякаючи, що «можуть цю палицю кудись встромити».

Людей утримували в крихітних камерах, які були переповнені, світло в камері ніколи не вимикалося. Умивальник не працював, заручники умивалися над унітазом, скручуючи шланг, мили там посуд.

Потерпілі підтвердили, що їх автобусом возили рити окопи. «Або ти копаєш і живеш, або не копаєш і не живеш», — описував один із колишніх заручників. Одна жінка відмовилася копати і її пустили по мінному полю і що з нею було далі не відомо. Під час примусових робіт окупанти застосовували колективні покарання. Коли один із утриманих намагався втекти, його спіймали і били, а всіх інших примусили до виснаження присідати. А по поверненню, коли затримані виходили з автобуса, кожного, хто виходив, били гумовими кийками.

Одною з потерпілих була жінка. Її затримали під приводом, що вона «здала російських солдат».  А пізніше висунули звинувачення, що вона в числі інших десяти осіб приїхала до міста Токмака, де, нібито, брала участь в несанціонованому мітингу проти окупаційної влади.

Іншого затриманого звинуватили, що він у числі інших осіб проводив на День Соборності України мітинг, через інтернет познайомився з іншими учасниками мітингу і брав в ньому участь. Щоб потерпілий підписав зізнання, до нього застососували погрози і психологічний тиск.

Перед видворення заручників змусили підписати документи, що вони проти приєднання Запорізької області до РФ, і проти референдуму, а ще відібрали в них зразки ДНК і відбитків пальців. Потім зачитали наказ про депортацію, з якого, за словами одного з потерпілих, випливало, що депортовані на день Соборності співали гімн України і дискредитували органи російської федерації.  Далі з потерпілими зняли невелике інтервʼю за участю російських журналістів і відправили людей пішки в напрямку підконтрольної Україні території.

У Telegram-каналі окупанти виклали відеозапис, на якому звучить принизливий наказ: «Біжіть!». Відео супрововоджувалося текстом «Десять «ждунов» выдворены из запорожской области на подконтрольную Киеву территорию».

Потерпілі при спілкуванні з українською поліцією впізнали працівників ізолятора за фотознімками.

Ще троє чоловіків, які також утримувалися в ізоляторі, мали в цій справі статус свідків.

Місцева жителька розповіла, що носила в ізолятор передачі своєму синові, а її знайома — чоловікові. Їх рідні були затримані нібито за те, що кидали коктейлі Молотова по військах рф під час вторгнення.

У матеріалах справи є посилання на переписку обвинувачених службовому чаті у Telegram.  Зокрема, викладено листівку привітанням із днем народження старшого поліцейського відділу охорони та конвоювання, допис із спростуванням загибелі начальника «Управління внутрішніх справ» Кошеля, копію відомості про виплату грошових за червень 2022 року та ін.

Начальник «Управління внутрішніх справ» міста Токмак Кошеля  начальника ізолятра тимчасового тримання Видиша за жорстоке поводження з цивільним населенням засудили до 12 років увʼязнення.

На початку 2024-го Дереза і Кошель-молодший вже були заочно засуджені  до 14 років позбавлення волі за колабораціонізм (ч.7 ст.111-1 ККУ) і пособництво державі агресору  (ч.1 ст.111-2 ККУ). З урахуванням цих попередніх вироків Дереза і Кошель-молодший отримали по 20 років вʼязниці.

На фото — підозрювані Видиш і Дереза.

20

0

20

20