Хортицький районний суд міста Запоріжжя визнав громадянина України винним у державній зраді.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 26 лютого.

Іван Костюков проживав в окупованому місті Хрестівка Горолівського району Донецької області.

23 серпня 2024 року біля селища Роботине Запорізької області його взяли в полон як солдата армії РФ.

Костюков із напарником зайшли на позицію українських військових. Їх помітили і оточили. За допомогою гучномовця, який було закріплено на БПЛА, військовослужбовцям ЗС РФ запропонували здатися в полон. Ті погодилися, оскільки не могли вести бій. Костюков із товаршем йшли слідом за безпілотником, який вів їх у напрямку українських позицій. Вони підходили до українських сил без зброї, брудні та обпалені. На одному з них були ознаки бойового ураження: на обличчі та руці. Молодший був приблизно 180 см з сивим волоссям, а старший, близько 50 років, був худим і нижчим. Після затримання полонених звʼязали і обшукали.

У суді Костюков пояснив, що проживав в окупації і працював неофіційно вантажником. У середині липня 2024-го йому вручили повістку. У військкоматі сказали підписати контракт на рік, але сам контракт не показували і дозволили прочитати тільки після підписання. Також у військкоматі Костюкову оформили паспорт РФ, відкрили банківську карту для виплат. Потім його відвезли у Феодосію, АР Крим, де він протягом місяця проходив військову та вогневу підготовку. Потім його та інших мобілізованих привезли до Запорізької області, закріпили за військовою частиною, видали зброю, каску, бронежилет, гранати та патрони. У 20-х числах серпня Костюков із напарником отримали наказ вийти на позиції в районі селища Работино, дали рацію, 4 магазини (120 патронів) та дві банки тушонки. Чотири дні вони просиділи у бліндажах. Потім почався бій, напарник Костюкова відстрілювався, а сам він, як каже, у військових ЗСУ не стріляв, був поранений та здавався у полон. 

Костюков провину визнав і сказав, що бажає бути обміняним на полонених ЗСУ, а не відбувати покарання в місцях позбавлення волі на території України.

Полонений мав при собі копії паспорта громадянина України, свідоцтва про народження, свідоцтва федеральної податкової служби РФ про постановку на облік, копію заяви до польового відділення центрального банку РФ. 

Обвинувачений пояснив, що український паспорт отримував у 2007 році в місті Кіровське Донецької області. У 2014 році почалися бойові дії і він не встиг вклеїти фото. У Державній міграційній службі України паспорт Костюкова значиться дійсним.

За російським реєстрами баз даних «Глаз Бога», Костюков є в базі «Жители ДНР 2022» (мовою оригіналу) та має веб-сторінку у соціальній мережі «Одноклассники».

На кишені штанів військовослужбовця ЗС РФ зазначено «КОС», що є позивним. Берці, як розповідав Костюков, він отримав від чоловіка сестри, який у 2014 році воював у лавах терористичних угрупувань «ДНР». 

21

0

20

20