Київський районний суд міста Харкова визнав чоловіка винним у пособництві державі-агресору.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 30 жовтня.
Із 24 лютого по 6 травня 2022 року село Циркуни Харківської області було окуповане російською армією.
За версією обвинувачення, останні два тижні перед деокупацією місцевий житель забезпечував солдатів РФ продуктами харчування, генератором, водяною помпою та розповідав у кого з місцевих мешканців є матеріальні цінності, запаси палива, допомагаючи їх привласнити. Також допомагав росіянам орієнтуватися на місцевості — переміщався з ними по території громади. Передав окупантам ключі від чужого автомобіля та допомагав завести без ключів ще дві інші машини, які використовувались військовими для власних потреб.
Чоловік винуватим себе не визнав. Говорив, що під час окупації був зі своєю родиною і з окупантами не спілкувався і в одному транспорті не їздив. 20 квітня, коли почалися сильні обстріли, він разом із дружиною і дитиною перебрався до куми, яка має надійний підвал і залишався там до звільнення села. Обвинувачений сказав, що свідки обмовили його, тому що самі співпрацювали з окупантами. Під час бойових дій він втратив своє житло, а в дружини від хвилювання сталося переривання вагітності, тому, мовляв, не може ставитися добре до окупантів.
Із показань односельців відомо, що підсудний раніше займався купівлею-продажем авто. Під час окупації села він заводив машини, щоб солдати могли на них їздити. Брав у сусідів машини для потреб росіян. Дізнавшись, що солдати їздять грабувати будинки, місцеві не хотіли давати свої машини і обвинувачений приїздив із військовими і говорив, що це не так, при цьому росіянин пригрозив узагалі забрати авто, якщо будуть іще претензії.
Знайшлися очевидці того, як обвинувачений їздив із командиром РФ на «жигулях», де на задньому склі і дверях була літера «Z», як привозив військовим 4-5 мішків картоплі. Один зі свідків був присутній при розмові, коли обвинувачений сказав солдатам, що в одного з мешканців є запаси дизелю. Люди розповіли, що він взаємодіяв із росіянами добровільно, бо нікого в селі не примушували до такої співпраці.
Свідками захисту були дружина обвинуваченого, теща, тесть і кума, в якої подружжя жило перед деокупацією. Вони намагалися створити чоловікові алібі, а саме, що в період із 20 квітня по 7 травня він знаходився у будинку куми і нікуди звідти не відлучався.
Однак ця версія спростовується показаннями інших свідків. Так, один місцевий житель стверджував, що саме в травні обвинувачений брав у нього автомобіль. Інший очевидець розповідав, що обвинувачений із дружиною та дитиною справді їздили до друзів, ховалися у них у підвалі, але ночувати завжди поверталися додому. Ці свідки є сторонніми для обвинуваченого на відміну від дружини і куми.
Зацікавленість свідків обмовити обвинуваченого нічим не підтверджується. Ці особи не є зацікавленою стороною, конфліктів між ними та обвинуваченим чи його сімʼєю не було. Відсутні дані щодо кримінальних проваджень стосовно цих свідків на предмет їх співпраці із окупаційними військами, на що посилалась сторона захисту.
Пошкодження житла, в якому зареєстрований обвинувачений, не спростовує його винуватіть у пособництві держави-агресора.
Чоловіка засудили до 10 років і 6 місяців увʼязнення.
22
0
20
20
