Дзержинський районний суд міста Харкова визнав громадянку винною у колабораційній діяльності.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 28 січня.
Із 23 червня і до початку вересня 2022 року, до моменту деокупації, жінка добровільно займала посаду начальника т.зв. «отдела бухгалтерского учёта и отчетности военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области».
У судовому засіданні обвинувачена визнала вину і пояснили, що будинок в місті Ізюм Харківської області, у якому вона мешкала з донькою та онуками, був обстріляний, пошкоджені вікна, двері. Донька з онуками виїхали, а вона деякий час мешкала у підвалі дитячого садочка. Залишилася в Ізюмі, щоб наглядати за квартирою, адже були випадки пограбувань покинутого житла. Пізніше, як розповіла жінка, вона переїхала до знайомих у віддалений район Ізюму. У неї загострились захворювання і вона зверталась до лікарні, але не змогли отримати адекватну медичну допомогу, тому що не було ліків. Начебто, через це вона мусила влаштовуватися на роботу до окупаційної влади, щоб заробляти собі на ліки. У її підпорядкуванні була одна співробітниця, яка також обліковувала фінанси та видавала людям зарплату. Обвинувачена повідомила, що особисто зверталась до керівництва і просила видати компʼютерну техніку, щоб краще виконувати роботу. Під час окупації отримувала десять тисяч рублів як допомогу через пенсійний фонд і сорок тисяч рублів заробітної платні. Водночас жінка запевнила суд, що не мала наміру зраджувати Україну. Вона уродженка Краснодарського краю Росії, але у 1980 році переїхала в Україну за сімейними обставинами.
За матеріалами справи, підсудна є пенсіонеркою, має поважний вік. Прокурор запропонував звільнити її від відбуття тюремного покарання із випробуванням. Але суд вирішив, що це буде несправедливо, немотивовано і не сприятиме виправленню обвинуваченої.
При прийомі на роботу жінка пройшла співбесіду і далі виконувала дії, які свідчили про повне прийняття нею окупаційної влади. Вона надавала вказівки підлеглій, особисто відвідувала керівництво з проханням надати компʼютерну техніку з метою найкращого виконання роботи, отримувала заробітну плату. Тому її пояснення щодо відсутності наміру зраджувати Україну, суд сприймає критично.
Суд не побачив ніяких доказів необхідності прийому обвинуваченою ліків чи інших медичних маніпуляцій. Жодних медичних висновків про її стан здоровʼя не надано. Більш того, суд акцентує увагу на тому, що щоденне виконання обовʼязків керівника відділу в окупаційній адміністрації потребували задовільного стану здоровʼя.
Жінку засудили до 5 років увʼязнення. Після відбуття цього строку їй на 10 років буле заборонено обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги.
21
0
20
20
