Шевченківський суд Києва 2 червня провів судове засідання у справі про вбивство Ірини Ноздровської.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

Це перше повноцінне засідання після запровадження воєнного стану.

У повному складі учасники справи востаннє збиралися у судовому засіданні 23 лютого, тобто напередодні широкомасштабного вторгнення. Тоді суд завершував допит матері загиблої.

Через воєнні події останні три місяці слухання не відбувалися.

Один із суддів в колегії Євгеній Сидоров півтора місяці брав участь у територіальній обороні, недавно повернувшись до суддівської роботи.

Село Демидів Київської області, в якому 4,5 роки тому вбито Ноздровську і де й сьогодні проживає її рідня, потерпілі в цій справі, понад місяць жило під окупацією.

У судовому засіданні 2 червня суд мав допитати дочку Ноздровської, а також старенького батька, про якого ще в минулому засіданні були дані, що він у лікарні в тяжкому стані.

Втім, на заплановану дату потерпілі до суду не з’явилися, оскільки, зі слів представників, не знали про засідання.

Суд ухвалив відкласти розгляд до 6 червня. Водночас головуючий суддя Слободянюк запропонував ще низку дат, плануючи завершення судового розгляду і майбутні дебати. Якщо засідання відбуватимуться за графіком, то вирок у цій справі може з’явитися вже на початку серпня.

Крім того, обвинуваченому в убивстві з особливою жорстокістю Юрію Россошанському продовжено термін тримання під вартою.

Суддя Слободянюк вкотре поцікавився у Россошанського, чи не бажає він пройти поліграф, чи не передумав.

— Ви пропонували провести дослідження на поліграфі, а потім відмовлялися, сказали, що все зазначите в останньому слові, в дебатах. На сьогодні Ваша думка не змінилася? – запитував суддя.

— Я три роки соглашався. Тим паче, що я вже проходив поліграф 5 січня [2018] дважды, в Вишгороді, на третьем этаже… Если б не проходил, я б не знал сам процесс, не знал бы ситуации, обстановки, не смог бы обрисовать картину… Я его прошел дважды… Там была Лидия Руслановна (слідча поліції Лучинська — ред.), которая не этот счет сказала: «Я не знаю [про поліграф]». Может она действительно не знала, там многие кто занимался этим вопросом.

— Юрій Вікторович, давайте виходити з того, що ми маємо. Ми маємо декілька томів кримінального провадження. У цих документах нема жодного посилання на поліграф. Я не знаю, був він чи не був. Можливо, був, а, можливо й не був. Але документів з цього приводу в нас жодного немає, — говорив суддя.

— Там багато чого нема, — тихо відповів Россошанський.

— Ми обговорюємо, чи є у Вас бажання, щоб суд прийняв рішення провести в рамках цього судового процесу таке дослідження. Щоб це було офіційно. Я не знаю, що там у вас відбувалося, бо це лише з Ваших слів, у нас таких документів нема, — пояснював суддя.

— Багато документів немає… Як немає документів мого примусового допиту. Основного документу в вас немає… Вівся допит весь день. А 5 числа (січня — ред.), то була просто беседа, вибачте за російську… 5 числа была просто беседа, потом меня отвезли домой. А 7-го меня взяли с утра. На Рождество я шел проведать внука с дочерью. Шел без задних мыслей. Все это время находился по месту жительства. 7-го шел без задних мыслей проведать внука. Ко мне подошли, взяли под белые ручки… Долго, весь день 7-го числа я допытывался. Этого нет [в документах]. А насчет полиграфа я еще раз говорю, что скажу в своем последнем слове, — повторив обвинувачений.

— Тобто не бажаєте, якщо коротко? — перепитав суддя.

— Я скажу причину почему.

— Відмовляєтеся від проходження поліграфу?

— Совершенно верно. Я назву причину…

— Коли буде останнє слово?

— Да.

— Я хочу еще раз обратить внимание. Весь 2018, 2019 и 2020 год. До 24 июня я был согласен. А 24 июня 2021 года что-то поменялось. И я об этом пока говорить не буду, так как я нахожусь, сами понимаете, не дома. Я нахожусь в таком месте, сложно объяснить… Где контролируется каждый шаг, каждое действие, движение. Это связано с органами [правоохранительными]. Все это началось изначально. Поэтому не могу сейчас этого ничего говорить. Я даже писал вам заявление, что не имею к никому никаких претензий. Бога ради. У меня семья, дети, внуки. Я не хочу…

— Россошанський, суд змушений з’ясувати… З Ваших слів, складається враження, що Вам зараз погрожують, тиснуть у цей момент і це пов’язано з тим, що Ви не можете погодитися на поліграф, зокрема.

— В даний момент на мене ніхто не тисне. У меня был момент в прошлом году.

— Вам погрожували?

— Я об этом скажу на последнем слове.

Нагадаємо, що влітку 2021-го суд викликав для допиту слідчу МВС Лідію Лучинську і нинішнього керівника поліції Київщини Андрія Нєбитова. Вони кілька разів не з’являлися у засідання під приводом зайнятості і відряджень. Суд навіть доручав примусово доставити Лучинську в засідання. Зрештою, 28 липня по відеозв’язку дистанційно допитали Нєбитова. Але цьому передувало те, що Россошанський зачитав заяву, що відмовляється від будь-яких претензій до працівників поліції, а своє клопотання викликати слідчу Лучинську відкликає і проти її допиту навіть категорично заперечує. Це була діаметральна зміна позиції, оскільки в попередніх засіданнях Россошанський і його адвокат звинувачували поліції і, зокрема, слідчу Лучинську у фальсифікації справи. Однак Лучинську з труднощами, але все одно викликали і допитали, бо цього просила сторона захисту.

Під час допиту Лучинська заперечила, що на стадії слідства Россошанський проходив поліграф. Вона сказала, шо двічі пропонувала йому це, але він відмовився. Однак Россошанський заявляє, що два рази проходив у поліції поліграф.

***

Ірина Ноздровська зникла ввечері 29 грудня 2017-го, повертаючись з Києва додому в селі Демидів. Її знайшли мертвою 1 січня 2018-го у річці біля села. На тілі було 17 ножових поранень.

За кілька днів вину на себе взяв односелець Юрій Россошанський, чий син два роки тому збив машиною на смерть молодшу сестру Ірини.

Россошанський пояснював, що Ноздровська начебто не давала його рідним проходу, обзивала його вбивцею, тому ввечері на зупинці маршрутки біля магазину він убив її, щоб нарешті настав спокій, а тіло відніс за півтора кілометра і скинув у річку.

Після передачі справи до суду Россошанський змінив показання, кажучи, що раніше взяв на себе злочин, піддавшись по суті шантажу правоохоронців в обмін на звільнення його сина, який відбував тюремне покарання за смертельну ДТП. Крім того, йому обіцяли звинувачення у вбивстві в стані афекту і максимум 2 роки позбавлення волі. Та психіатрична експертиза афект не підтвердила.

Россошанський опинився на лаві підсудних із перспективою 15 років за ґратами або навіть і довічного ув’язнення.

Більше читайте

Справа Ноздровської: майже ідеальне вбивство

18

0

20

20