Октябрський районний суд міста Полтави засудив мешканця регіону за публічні заклики до агресивної війни.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 17 серпня.

27.02.2022 громадянин записав на свій мобільний телефон відеозвернення, адресоване синові друга — сержанту Російської армії та іншим військовослужбовцям ЗC РФ. У подальшому відеоролик розповсюдив невизначеному колу осіб через месенджер.

«Обращаюсь к тебе как к сыну моего друга, самого близкого и как к тески моему, как сержанту Российской армии, ну так получилось. Сын мой меня не поддерживает он нацик. Я надеюсь только на тебя и на всю русскую и российскую армию. Знайте, и будьте уверены в том, что только вы защитите наших родителей своих, что только вы защитите Русь, потому что в ваших руках сила и мощь. Меня побили вчера сильно… вот это лежу отлёживаюсь, потому что болит всё: голова, тело нацики побили. Покажи всем офицерам, всем ребятам, рядовым и старшинам, боритесь за Русь и не отдавайте свою землю никому ни одной мрази, не одному козлу. Дай Бог тебе стать генералом, и пойти оттуда с Востока на Запад и все взять, и главное уважать родителей. Ребята, уважайте родителей, уважайте Русь, уважайте свое достояние национальное. Будьте счастливы и здоровы», — йшлося у зверненні.

Громадянин обставин події не заперечував, але вважав, що її неправильно оцінюють. Пояснив суду, що, на його думку, основа життя на землі і всіх земних законів є Закон Божий яким він керувався. У 2004 році вступив до православної громади Храма «Всєх святих землях Русі просіявши» у місті Хорол. Перебування у релігійній громаді дало йому розуміння, що він і релігія є єдиною і спроможною обставиною, яка приведе до об’єднання. За 18 років в якості прихожанина цієї релігійної громади він став палким послідовником такої віри і намагався довести її до інших осіб. При цьому не пропагував Росію як державу, а лише вказував про Велику історичну Русь, що є різними за своїм змістом поняттями. Упевнений, що за умови дотримання всіма заповідей Божих, не було б нинішнього кровопролиття. Він як віруюча людина не підтримував і не підтримує агресію в жодній із її форм. Його власне «коріння» походить з древньої Русі, бо його предки жили на землях Чернігівщини, з частини якої потім створено Брянську область СРСР, де він народився. Після служби в радянській армії та завершення навчання у Чеховському технікумі (Московська область) «Молочної промисловості» ще у 1987 році він як молодий фахівець приїхав у місто Хорол на Полтавщині за направленням. З того часу постійно проживав і працював в інтересах та на користь держави Україна, її громадян. У своїх висловах щодо сина товариша — російського військовослужбовця — про рух зі Сходу на Захід злого умислу не допускав, оскільки християнська віра з філософської точки зору передбачає, що «Восток» це святе й світле в житті людей, а «Захід» — негативне і таке, що не подобає людській моралі. Просить врахувати, що жодних негативних наслідків для України від його висловлювань не настало. У подальшому буде утримуватись від заяв подібного змісту, має сім’ю, раніше ніколи не притягувався до кримінальної чи будь-якої іншої відповідальності, має позитивні характеристики, все усвідомив, у вчиненому щиро кається.

Також у суді виступили п’ятеро свідків, які показали, що приблизно 26-27 лютого в центрі міста Хорол Полтавської області обвинувачений на заклик «Слава Україні» відповів «слава русі, слава росії», після чого із ним почався конфлікт, який переріс у бійку, що була припинена працівником поліції. Зазначили, що чоловік і раніше у своїй поведінці виявляв схильність до Росії та її символіки. Однак заперечили, що той вчиняв дії, спрямовані на зміну меж території чи державного кордону України або схиляв до цього.

Сторона захисту надала суду відеозапис, із якого вбачається завершення сутички, коли незнайомець намагається вдарити обвинуваченого в голову, після чого перекидає через огорожу велосипед. Голос за кадром коментує, що обвинувачений «говорив слава русі та получив по морді».

Але обставини цієї сварки суд не оцінює, позаяк станом на 27.02.2022 в Україні не існувало кримінальної відповідальності за глорифікацію РФ, яка вчинила збройну агресію проти України. Така відповідальність уведена в ст. 436-2 КК України лише із 16 березня 2022 року.

Відомості до ЄРДР початково внесли за ч. 1 ст.111 ККУ — державна зрада, але згодом справу скерували до суду із кваліфікацією за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 110 ККУ — пособництво представникам РФ у зміні меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією.

Однак суд дії чоловіка перекваліфікував на ст. 436 КК України — публічні заклики до агресивної війни.

Суд бере до уваги, що звернення до військовослужбовця РФ обвинувачений записав на тлі власних емоційних та фізичних переживань внаслідок нещодавньої сварки та бійки із односельцями. До того ж суд враховує, що чоловік зазнав тривалого навіювання проросійськими догматами московського патріархату. Активні дії (крім одного відеозапису) проти держави Україна з його боку відсутні, що певним чином знижує суспільну небезпечність скоєного.

Крім того, суд зважає на особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, допомагає сину по господарству, одружений, характеризується переважно позитивно, є віруючим та відвідує церкву, неодноразово нагороджувався грамотами та подяками.

Обставинами, що пом’якшують покарання є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставиною, що обтяжує покарання, вважається вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.

Суд призначив покарання у виді арешту на рівні, наближеному до максимальної межі санкції інкримінованої статті, а саме на 5 місяців і 8 днів.

20

0

20

20