Галицький районний суд міста Львова визнав винним 30-річного вихідця із Луганщини Руслана Глотова, який у 2014 році декілька місяців чергував на блокпостах терористичної організації «ЛНР».
У промові судових дебатів прокурор Сергій Єсипчук просив максимальне покарання у виді 15 років позбавлення волі і суд цю позицію підтримав.
Підсудний свою провину визнав частково: лише в участі у непередбачених законом збройних формуваннях ( ч. 2 ст. 260 ККУ), але не щодо сприяння терористичній організації (ч.1 ст. 258-3 ККУ).
«Ваша честь, прошу вас у цій трудний час для держави поставитись до моєї справи безпристрасно», — звертався він до суду.
Глотова затримали на початку березня 2022 року в Львові, де він перебував у статусі внутрішньо переміщеної особи. Його рідне селище Тошківка Луганської області тимчасово окуповане російськими військами.
Чоловік значився на обліку у Дрогобицькому військкоматі та начебто збирався воювати за Україну. Але після ретельної перевірки з’ясувалось, що він причетний до діяльності «ЛНР». Тому Глотова помістили в слідчий ізолятор, де він залишався протягом усього судового процесу без можливості внесення застави.
Засвітився у «Вконтакте»
За версією обвинувачення, у 2014 році Глотов із автоматом Калашникова чергував на одному з блокпостів на окружній автодорозі в місті Лисичанськ. Він перевіряв документи громадян, оглядав їх речі і транспортні засоби на автодорозі Тошківка — Біла гора та у напрямку міста Лисичанськ. Також патрулював і спостерігав, аби не було транспорту зі зброєю і боєприпасами.
«Винуватість підтверджується його особистими показаннями… Визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину передбаченого ч.2 ст. 260 КК України. Та дав визнавальні показання про його участь в період, наскільки він пригадує, з серпня по вересень 2014 року у незаконному збройному формуванні», — повідомив прокурор.
Прокурор надав суду інформацію з особистої сторінки Глотова та його знайомого у соцмережі «Вконтакте». На фото обвинувачений у футболці з написом «справедливая Россия», хизується перебуванням у Москві вже після початку війни на сході України у 2014 році.
На інших світлинах Глотов стоїть поряд із озброєними чоловіками у військовій формі з шевронами російського зразка. Потім уже сам у камуфляжі, зі зброєю, на військовій техніці.
«Будучи одягненим у камуфляжні штани, футболку зеленого кольору, військовий розвантажувальний жилет, з пов’язаною на голові банданою і тримаючи в руках вогнепальну зброю автомат Калашникова… Вказані фотокартки згідно опису Глотова були зроблені приблизно в період 2014 року», — йдеться у матеріалах справи.
У судовому засіданні обвинувачений пояснював, що просто сфотографувався біля військової техніки, яка рухалась повз, а автомат йому видавали тільки на період чергування.
Під час допиту прокурор уточнив, при яких обставинах обвинувачений брав участь у незаконному збройному формуванні.
— Приїжджали на шахту незаконні формування, казали, щоб ми чергували на блокпосту. Єслі будете отказуваться — заберем шахти і без расчьота, і без нічого будете там жить. Нас призїжали забирати з дому. Чергували по 4-5 часов на блокпосту, перевірка докумєнтов.
— В який період ви чергували на блокпосту? — запитав прокурор.
— Ну я не помню точний час… Август, сентябрь [2014]
— Як називається те незаконне збройне формування, де ви чергували на блокпосту? До чого воно належало?
— Ніяк… Я не знаю
— Які обов’язки виконували на блокпості?
— Провєрка автомобілів.
— Що ви там шукали в тих автомобілях?
— Та я не знаю, шо там шукали. Провіряли..
— Чи були ви під час чергування на блокпості одягнені в камуфльовану форму?
— Ну обична форма, да. Та, що продається в магазині любом.
— Чи було вам відомо, що це незаконне збройне формування, коли приймали участь в ньому на блокпосту було в складі «ЛНР».
— Сказать чесно, я не знав шо проісходіт… Нє.
— Чи мали ви під час чергування на блокпості автомат Калашникова?
— Мав.
«До 2016 року вважав себе винним»
У судових засіданнях Руслан неодноразово наголошував, що раніше сам звернувся до правоохоронців і повідомив про службу в «ЛНР» і начебто був реабілітований.
«До 2016 року я щитав себе винним, тогда я звернувся до співробітників СБУ в 2016 році в Сєвєродонєцке. Когда я звернувся, все об’яснив, пройшов у них поліграфи… Вони все в мене провірили, провели по програмі «Повернись додому», я був оправдан.
З 2016 року я стояв на обліку у воєнкоматі, проходив медкомісію, до войни я не призивався.
Ваша честь, обвинувачення не хоче перевіряти раніше надану мною інформацію, коли я проходив у 2016 році поліграф зі співробітниками СБУ та позитивно пройшов його… У 2018-2019 роках офіційно працював на шахті ДТЕК Ріната Ахметова та проходив перевірку в службі безпеки одного з найпотужніших підприємств України. В том же у 2018 році здійснював заміну державного паспорта громадянина України, через втрату. У жодних випадках до мене з боку держави не було питань.
В тому, що мене судять, — це вже пройшло. Я пішов служити щоб захищати Україну і всіх остальних, хто ще остався», — заявив Глотов.
У суді обвинуваченого захищав адвокат із Центру безоплатної вторинної правової допомоги Юрій Прожуган. У розмові з «Судовим репортером» він визнає, що слова Глотова підтвердити нічим.
«Відомостей щодо реабілітації його в 2016 році немає. Так, дійсно, була така програма «Повернись додому». Чи він перебував у цій програмі відомостей немає. Він також жодних відомостей не надав — це тільки його слова. Коли перебував на окупованій території і був в ЛДНР, пізніше він ніби пішов в сторону України і в Сєвєродонецьку звернувся в СБУ, де фактично дав викривальні покази, з його слів, на керівників які були у нього в ЛДНР. Однак це лише слова. Розуміти, що дійсно так було ми не можемо. Немає доказів, які це спростовують, так і доказів що підтверджують», — розповів адвокат.
Офіційно Глотова затримали лише після початку повномасштабного вторгнення РФ, коли той був вже на обліку Дрогобицького військкомату. Він і досі запевняє, що хоче воювати за Україну.
— 24 фєвраля когда началалось масштабне наступлєніє РФ, я евакуював мать в Днепропетровскую область, город Павлоград. Сам вернувся до міста Лисичанська, у нас уже не було ні дому, нічого. Я повернувся, допомагав людям виїзжати. Потім звернувся у воєнкомат, він вже всьо, закритий був, тому що було наступлєніє РФ. Я з міста Лисичанська змог добраться до міста Львова, потім в місто Дрогобич, де я звернувся сразу до воєнкомату, — говорив обвинувачений у судових дебатах.
Перед оголошенням вироку Глотов виявив бажання поспілкуватися з журналістом «Судового репортера».
— Чому ви захотіли воювати на боці України?
— Тому що я жив це все врємя возлє лінії фронта. Я бачив як це все проісходить. Я родився в Україні, тут і вмру. Я ж не побіг на ту сторону, як це сдєлали много хто. Я лишився тут. Хто хотів, ті відділились живуть там і хай живуть, а я лишився в Україні.
— Чому тоді в 2014 році ви були в «ЛНР»?
— Я не служив там, я не воював. Приїжали на шахту і забирали, незаконно.
— Ну ви ж тримали в руках зброю?
— Я її тримав, но я ж з неї не стріляв. Я не знаю даже она работает или не работает.
— У 2014 році ви розуміли, що вже тоді Росія напала на Україну?
— Я це все поняв і я зразу звернувся до співробітників СБУ… Я все об’яснив їм. І мене провели по програмі «Повернись додому». Після того я виїхав у Дніпропетровську область і работав у Ахмєта на шахті до 2021 года. Я повернувся додому до міста Лисичанськ, тому що матір, она болєєт. Я залишився работать на шахті там. Когда война началась, я лишився без дому, без нічого, на вулиці.
— Але ви в 2014 році…
— Ну а що я мог сдєлать, єслі прийдуть і вас кинуть в машину, автомат приставлять в голову?!
Адвокат також розповів, що Глотов не погоджується на обмін.
— Наскільки мені відомо, то обмін йому пропонували. Однак він переживає за своє життя і здоров’я, і включатися в списки тих, кого будуть відправляти на обмін, не захотів. Те, що він хоче воювати за Україну, — мені також це неодноразово говорив. Він дійсно ставав на облік в Дрогобичі у військкомат, однак там був затриманий оперативними працівниками. Те, що хоче воювати — можливо, так. Однак в 2014 році здійснював кримінальне правопорушення, яке передбачено ст. 260 КК України.
Катерина Трохимчук, «Судовий репортер»
Цей матеріал є частиною серії про злочини, пов’язані з війною в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.
22
0
20
20
