Червонозаводський районний суд міста Харкова визнав колишнього співробітника залізниці винним у пособництві державі-агресору.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 24 квітня.
На момент захоплення міста Купʼянська російськими військами чоловік працював бригадиром на базі палива локомотивного депо підрозділу Південної залізниці. Але із початку липня і по 10 вересня 2022 року був начальником так званої «Базы топлива и нефтепродуктов производственного подразделения Локомотивного депо Купянск» государственного предприятия «Купянская железная дорога». Це підприємство окупанти створили на базі виробничих потужностей Укрзалізниці.
На новій посаді обвинувачений проводив облік зберігання та використання паливно-мастильних матеріалів і зокрема приймав на зберігання паливо російських військових.
«База топлива и нафтепродуктов» була на незначній відстані від лінії бойових дій і окупанти приховували там своє паливо від знищення підрозділами авіарозвідки ЗСУ. Діяльність бази давала можливість РФ швидко забезпечувати свою військову техніку паливом, а також вирішувати питання доставки техніки, боєприпасів та особового складу в зону бойових дій.
Ці обставини підтверджуються документами, які вилучили після звільнення Купʼянська. Серед іншого була довідка: «по состоянию на 26.06.2022 общее количество полученного дизельного топлива составило 870,323 т, 28.06.2022 принята ж/д цистерна с дизтопливом из г. Москва РФ, перекачана в цистерну с весом 64,770т и 01.07.2022 отправлена в составе поезда; за период с 10.06.2022 по 29.07.2022 отправлено бензовозами ВС РФ 101,016 т».
За повідомленням заступника командувача оперативного угруповання військ «Харків», на тимчасово окупованій території Купʼянського району в період із липня по вересень 2022 року окупаційна влада організвувала перевезення залізничним транспортом. При наступі збройних сил РФ українські військові пошкодили залізничне полотно на території Купʼянського району, але росіяни його відновили і використовували. Перевозилися різноманітні вантажі як цивільного (зерно, насіння соняшника, тощо) так і військового характеру (військова техніка, боєприпаси, особовий склад).
У судовому засіданні чоловік вину визнав частково, але не погоджувався із кваліфікацією, говорив, що не мав умислу нашкодити Україні, не допомогав державі-агресору. Він працював бригадиром на базі палива і в перші дні вторгнення керівник повідомив, що всі працівники будуть виходити на роботу, «сторожувать». На початку червня керівник провів збори колективу і повідомив, що росіяни будуть завозити на базу паливо, яке треба прийняти. Пізніше начальник Локомотивного депо запропонував посаду керівника бази палива обвинуваченому. При цьому був якийсь російський військовий, який сказав, що коли він не погодиться, то своєї сімʼї більше не побачить. Обвинувачений говорив, що не мав виходу і погодився працювати через погрози. Із середини липня 2022-го Укрзалізниця перестала виплачувати заробітну плату. Чоловік підтвердив, що один раз у серпні отримав від окупантів 20 тис. російських рублів.
Захисник обвинуваченого переконував суд, що в діях обвинуваченого немає складу злочину за ч.1 ст.111-2 ККУ та його дії треба перекваліфікувати за ч.4 ст. 111 ККУ, оскільки він став заручником обставин і виконував свої обовʼязки під тиском військових РФ, не мав на меті завдати шкоду Україні, а просто продовжував працювати, щоб забезпечити свою сімʼю.
Показання дали люди, які під час окупації працювали на тій самій базі. Вони підтвердили, що ніякого тиску з боку російських військових не було і вони влаштувалися на цю роботу добровільно, щоб заробляти гроші. Начальник бази на початку літа кудись виїхав і його посаду запропонували обвинуваченому.
Один із свідків бачив, як військові з автоматами на бензовозах завозили пальне, яке зливали в ємності на базі. Обвинувачений був там і опломбовував ці ємності.
Інша жінка повідомила, що документи про зберігання палива складала за вказівкою начальника бази, тобто обвинуваченого. Свідок уточнила, що ніхто нікого не змушував іти працювати в структуру, створену окупаційною владою, це було особисте рішення кожного, всі розуміли, що за це потягне певну відповідальність. Про будь-які випадки примусу їй не відомо.
Чоловіка звинуватили в пособництві державі-агресору, а саме умисних діях на допомогу збройним формуванням держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні (ч. 1ст. 111-2 ККУ).
Його засудили до 10 років увʼязнення із конфіскацією майна і забороною на 12 років обіймати посади, повʼязані із виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та на державних підприємствах залізничного транспорту України.
22
0
20
20
