Центральний районний суд міста Миколаєва відмовився затверджувати угоду про визнання винуватості у справі про перешкоджання законній діяльності збройних сил України.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу від 18 серпня.
Влітку 2024-го до адвокатки звернулась її подруга і попросила допомоги, тому що її сина, якому ще не виповнилося 25 років, в Київській області затримали працівники ТЦК та СП і вивезли в Миколаїв.
Адвокатка приїхала у військову частину, представилася родичкою хлопця і зустрілась із ним під приводом передати речі. А потім уже мобілізований на військову службу хлопець сів у її автомобіль і вона забрала його з собою.
У 2024 році задокументовано ще пʼять випадків, коли адвокатка надавала чоловікам послуги, повʼязані з їх призовом на військову службу. За версією обвинувачення, адвокатка давала клієнтам незаконні вказівки та поради, як ухилитися від мобілізації шляхом симулювання симптомів хвороби, а також під приводом догляду за членом сімʼї.
Крім того, в адвокатки є син 2002 року народження, який неодноразово намагався перетнути державний кордон України: 10.02.2025 в пункті пропуску «Грушів», 13.02.2025 в пункті пропуску «Краківець», 14.02.2025 в пункті пропуску «Устилуг» та 14.02.2025 в пункті пропуску «Ягодин».
Відповідно до рішень Державної прикордонної служби України, хлопець був тимчасово обмежений у праві виїзду з України у звʼязку із відсутністю необхідних документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон або мету поїздки.
Мама-адвокатка дала 1500 доларів військовослужбовцю прикордонного загону за вплив на на співробітників, щоб ті випустили її сина за кордон.
У підготовчому судовому засіданні жінка розповіла, що її син одружений із дівчиною, яка у 16-річному віці перебувала на окупованій території, важко захворіла і потребувала лікування за кордоном.
Мама-адвокатка вважає, що син мав законні підстави виїхати, щоб доглядати дружину, що він, зрештою, і зробив. Але раніше йому кілька разів без пояснень відмовляли, а неофіційно говорили, ніби син уклав фіктивний шлюб заради виїзду за кордон. Коли син постійно отримував такі немотивовані відмови, вона почала шукати шляхи «виходу» і таким їй видалося надання неправомірної вимоги. Наразі вона щиро розкаюється.
Щодо інших епізодів обвинувачена пояснила, що як адвокат надавала клієнтам поради, виходячи з інформації, яку ті їй повідомляли.
У випадку з сином знайомої, то місце, де його утримували, не було схожим на розташування військової частини, а більше нагадувало якусь покинуту садибу. Від хлопця вона почула, що ніяких документів про його причетність до військової служби, не складалось. Військового квитка або іншого документу, що підтверджує призов на військову службу, у нього не було, тому вона просто забрала його звідти.
Обвинувачена сказала, що кається, адвокатом більше працювати не хоче і діяла так ще й з огляду на те, що її цивільний чоловік загинув у лавах Збройних Сил України.
Вислухавши ці пояснення, суд відмовився затверджувати угоду про визнання винуватості.
Суд вважає, що син обвинуваченої дійсно мав право виїзду за кордон і це підтверджується хоча б тим, що далі він все-таки законно виїхав. Тому суд не вбачає умислу на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон. А отримання прикордонником від обвинуваченої неправомірної вигоди, на думку суду, має стійкі ознаки провокації злочину.
Надання адвокатом консультацій клієнтам щодо певних дій у відносинах з органами військового командування не забороняється жодним законом. Навпаки саме це адвокат і повинен робити під час надання правової допомоги. А наведення в обвинувальному акті змісту консультацій є, на думку суду, вочевидь неприйнятними і грубим порушенням адвокатської таємниці.
Адвокатку звинуватили у тому, що її клієнти неправомірно уникали військової служби. Суд побачив у цьому ототожнення адвоката з клієнтом і зазначив, що закон забороняє наділяти адвокатів і їх діяльність ознаками, що притаманні діям їх клієнтів.
19
0
20
20
