Великоолександрівський районний суд Херсонської області визнав громадянку винною у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 22 вересня.
У вересні 2022 року жінка як член виборчої комісії брала участь у проведенні незаконного референдуму на території тимчасово окупованого села Максима Горького Бериславського району Херсонської області. Обвинувачена і ще дві жінки з урнами, бюлетенями і списками виборців у супроводі двоє озброєних солдатів робили подворовий обхід села. Людям пропонували проголосувати щодо виходу Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу РФ на правах суб`єкта федерації.
У судовому засіданні обвинувачена розповіла, що під час окупації в селі проводились часті обшуки. Особливу увагу приділяли її родині, тому що її зять був учасником АТО і хтось із сусідів сказав про це росіянам. Зятя почали затримувати, бити, вивозити в штаб, роздягати, перевіряти татуювання. Крім того, окупанти забрали автомобіль, посилаючись на «воєнне положення». Обвинувачена звернулася по допомогу до односельчанки, яка на той момент фактично виконувала обовʼязки голови села. Просила її вплинути на ситуацію і допомогти повернути машину та зупинити переслідування зятя. «Голова» села погодилась , але, нібито, поставила умову — брати участь у проведенні так званого «референдуму». Їй обіцяли 18 тисяч російських рублів за цю роботу, але так нічого і не заплатили, бо «голова» села зникла, не встигнувши роздати винагороду.
Обвинувачена говорила про труднощі життя в окупації, запевняла, що людей до участі у голосуванні не примушувала й сама, нібито, не знала про кримінальну відповідальність за таку діяльність, бо доступу до українських джерел інформації не мала.
На завершення жінка повідомила, що інших жителі села також співпрацювали з окупантами або мали з ними контакти. Зокрема, одна сусідка купала російських військових у лазні, готувала їм їжу тощо.
Суд допитав більше десяти свідків, жоден із яких не сказав про застосування до обвинуваченої примусу чи погроз з боку військових РФ або «голови» села. Навпаки, свідки одностайно вказували, що жінка добровільно брала участь в обході будинків, тримала скриньку для бюлетенів чи планшетку з бюлетенями, не намагалася ухилися від цього і навіть посміхалася. Окремі свідки стведжували, що особисто чули від неї обіцянки грошової винагороди за участь у «референдумі».
Четверо свідків повідомили, що в селі зберігався мобільний звʼязок українських операторів, діяло українське телебачення через супутникові антени й серед мешканців відкрито обговорювалась незаконність «референдуму». Один зі свідків розповів, що сам розʼяснював односельцям, що за участь у «референдумі» «буде стаття».
Суд звернув увагу, що обвинувачена не зверталась із заявами чи повідомленнями до правоохоронних чи контролюючих органів України, не фіксувала факти погроз чи переслідувань.
Посилання обвинуваченої на те, що вона зберігала документи учасників АТО, приховуючи від окупаційних військових, не спростовує факту її активної участі в організації та проведенні незаконного «референдуму». Сам по собі факт зберігання таких документів не усуває і не виправдовує протиправності інших дій обвинуваченої.
Суд пояснив, що не заперечує обʼєктивно складних умов проживання людей на тимчасово окупованій території, але вважає, що ці обставини не усувають і не виправдовують добровільних дій обвинуваченої.
На думку суду, сама обвинувачена не довела, що перебувала під тиском чи у безвихідному становищі. Обставини затримання її зятя російськими військовими не підтверджуються жодними іншими доказами.
Жінку засудили до 6 років позбавлення волі із забороною на 15 років обіймати деякі посади і займатися діяльністю, що повʼязана з виборчим процесом та процесом референдуму.
На момент винесення вироку судом першої інстанції вона вже відбула два роки в умовах слідчого ізолятора.
17
0
20
20
