У середині квітні Служби безпеки України оголосила підозри двом вихідцям із Херсона. За версією слідства, після деокупації чоловіки виїхали за межі країни, але продовжили підтримувати звʼязок із місцевими, отримуючи актуальну інформацію про перебування українських військових.
Підозри Андрію Гненному і Федору Міненку зʼявилися через півтора місяці після того, як у Херсоні були затримані їх начебто спільники — колишній депутат Корабельної районної ради Віктор Мельниченко і жінка, яка працює у медичному закладі. Центральний райсуд Миколаєва помістив Мельниченка під варту і в ухвалі про запобіжний захід написано, що він визнає вину.
Про діяльність групи ворожих інформаторів СБУ стало відомо 30 серпня 2023 року. 2 вересня відомості офіційно внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Із того часу проводились негласні слідчі дії і відстежувалось спілкування фігурантів. Гненному і Міненку, які, за попередніми даними, перебувають на території РФ підозри оголосили заочно.
За версією слідства, Міненко виїхав з України 25 грудня 2022 року. Далі він проживав у Санкт-Петербурзі, де вступив у звʼязок із діючим офіцером ФСБ РФ Дмітрієм Ачкасовим. Останній дав йому завдання вербувати в деокупованому Херсоні інформаторів для коригування ракетних обстрілів.
У свою чергу, Міненко передав Ачкасову контакти Гненного. Цей чоловік, за даними правоохоронців, виїхав з України 29 грудня 2022-го і тепер проживає в окупованому Криму.
Гненний начебто пройшов перевірку представника ФСБ РФ Ачкасова і отримав пропозицію долучитися до підривної діяльності проти України.
Перший епізод датований 15 серпня 2023 року. Саме цього дня Гненний нібито передав Міненку, що з села Токарівка через річку Дніпро до села Козачі Лагері рухається військова техніка ЗСУ. Гненний на той час уже був за межами України, але Токарівка це село, де він народився.
16 серпня Гненний нібито передав Міненку контакти Мельниченка, відрекомендувавши його як особу здатну до підривної діяльності проти України в Херсоні.
18 серпня 2023-го Міненко надіслав Ачкасову в Telegram відомості про техніку військових — понтони і човни на території Херсонської ТЕЦ.
28 серпня Мельниченко повідомив Міненка про будівництво лінії оборони в селі Широка балка: «Очень хорошо укрепляется убежище мед санчасти хбк внутренние работы»,«Строится линия обороны с. Широкая балка, весело здесь будет», достеменно розуміючи, що росіяни використають цю інформацію для ракетних та артилерійських ударів.
9 жовтня 2023-го Мельниченко написав Міненку про розташування військової техніки і в одному з міських парків: «Был в парке … и как пушки там начали стрелять, ну вообще прогулка не получилась».
14 жовтня 2023-го Мельниченко мав розмову з жителькою Херсона, яка поділяє його проросійські погляди, від якої і отримав інформацію про позиції ЗСУ: «…позасовывали свои машины уже (незцензурне слово) поставили, ты понял, вот это где… И вот это парк, ну вот этот, где был эндокринологический диспансер, они, (незензурне слово) уже туда понаставляли своих машин, это же туда могут и бить?..».
Наступного Мельниченко написав Міненку, що військова техінка і човни розміщуються біля колишнього кінотеатру імені Павлика Морозова і згодом уточнив інформацію, що техінка перебуває у сквері біля католицького собору.
10 січня 2024 року Мельниченко повідомив Гненному в Telegram, що в полі за селом Молодецьким знаходиться система звʼязку Збройних сил України. За версією слідства, саме внаслідок передачі цієї інформації Гненному 17 січня 2024 року росіяни обстріляли околиці села Молодецьке.
22 лютого 2024-го Мельниченко був затриманий і сказав на обранні запобіжного заходу, що визнає вину. Він — колишній депутат Корабельної районної ради міста Херсона від ВО «Батьківщина». У 2016-2020 рр. працював у районній раді головним спеціалістом відділу благоустрою.
У соцмережі «Одноклассники» Мельниченко є учасником груп «Назад в СССР» та «Интересное о войне — факты, истории, герои».
Все описане вище — це на сьогодні досить типова історія коригувальників, якби не те, що донька одного з них сьогодні перебуває в Київському СІЗО за обвинуваченням у колабораціонізмі.
У травні 2023-го Шевченківський районний суд Києва почав розглядати справу за обвинуваченням Анастасії Гненної.
До окупації вона працювала старшим оперуповноваженим інформаційно-аналітичного центру управління карного розшуку ГУ МВС в Херсонській області. У перші дні повномасштабного вторгнення жінка не виїхала з Херсона. На роботі їй начебто сказали, що евакуація є добровільною та самостійною, тому вона відмовилась та вирішила залишитись у Херсоні, оскільки в її родини немає власного автомобіля, її батько інвалід ІІІ групи і на той час лікувався, а мати має захворювання серця.
Із 23 червня 2022 року по 12 вересня 2022 року Гненна працювала в окупаційній поліції. За її словами, під примусом.
— Зокрема, до мене ФСБ приїздила, вибивала двері… Я пішла працювати, тому що були погрози до моїх батьків. Крім того, не було матеріальної можливості проживати. Було завезено російські продукти харчування і лікарські засоби. У мене батьки-інваліди. Вибачте, як порядочная дочь пошла нарушать закон… Приступила к обязаностям, заробила грошей. Змогла витягнути батька, якого пролікувала, який зараз знаходиться за межами нашої держави, виїхав… Та відклала грошей, щоб можна було дечекатися, коли деокупують місто Херсон, — так говорила жінка, коли її допитували як свідка в одному з судових засідань в іншій справі.
Саму ж Гненну судили в закритому судовому засіданні з метою забезпечення її безпеки, оскільки вона співпрацювала зі слідством. За два місяці до деокупації Херсона обвинувачена звільнилась із окупаційної поліції, як стверджує, за власним бажанням, через конфлікт із представниками РФ.
— Я не погоджувалася з діючим законодавством і тим, що в Херсоні хотіли провести референдум. Я не підтримувала ту владу і те, що Херсон був окупований. У звʼязку з цим рішення було звільнитися (…) При звільненні я на свою флешку скинула всю службову інформацію, що стосувалась кадрового підрозділу: всі накази, таблиці, штатки… Всю інформацію зберегла і передала до Служби безпеки України.
Жінка просила взяти до уваги, що, ризикуючи власним життям та здоровʼям, зібрала і передала українським спецслужбам всю можливу службову інформацію про більш ніж 1000 осіб, які співпрацювали із окупаційною владою.
29 червня 2023-го Геннну засудили до 5 років увʼязнення. Вона подала скаргу на цей вирок, прохаючи про умовний строк, бо суддя чомусь призначив їй суворіше покарання, аніж просив прокурор у дебатах.
На фоні цієї апеляції СБУ завела кримінальну справу, в якій почав фігурувати батько Гненної.
27 грудня 2023 року Київський апеляційний суд скасував вирок і повернув справу Гненної на новий розгляд у першу інстанцію.
У рішенні пояснюється, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження щодо Гненної, обмеживши обсяг доказів, що підлягають дослідженню. Суд тільки допитав обвинувачену і дослідив матеріали, що характеризують її особу.
Такий спрощений порядок розгляду справи був обраний з огляду на те, що обвинувачена начебто не заперечувала обставини, викладені в обвинувальному акті. Але апеляційний суд звернув увагу, що зміст обвинувального акту і показання обвинуваченої у засідані є різними.
Гненна, хоч і сказала, що визнає вину, але пояснила, що погодилась займати посади у правоохоронному органі окупаційної влади не добровільно, а під психологічним тиском та погрозами розправи над нею та членами її родини.
Кримінальна відповідальність за зайняття громадянином України посади у незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території настає лише у випадку, якщо такі дії були добровільні.
Гненна ж фактично не погодилась із висунутим їй обвинуваченням та заперечила добровільність своїх дій. У такому разі суд не мав права обмежувати дослідження доказів допитом обвинуваченої. Недослідження інших доказів порушило право обвинуваченої на захист та могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
У лютому справу Гненної почали слухати спочатку і знову в закритому засіданні. Паралельно активізувалася кримінальна справа, в якій оголосили підозру її батькові. Наразі отримати коментар з цього приводу самої Гненної не вдалося.
Адвокат Андрій Доманський повідомив, що його підзахисна з кінця 2022 року перебуває під вартою і звʼязку з батьком не підтримує. На його думку, показання Гненної в судовому засіданні свідчать про її проукраїнську позицію. Перед звільненням Херсона вона не виїхала на окуповану територію і передала СБУ важливу інформацію. Захисник припустив, що при повторному розгляді справи Гненна може бути виправдана, а кримінальна справа щодо батька може бути помстою, щоб заплямувати її репутацію.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
