Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя визнав українського військовослужбовця Олега Ігнатова винним у дезертирстві.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 5 січня.
За матеріалами справи, чоловік у 2019 році був призваний на строкову службу. А з серпня 2020-го служив за контрактом на посаді навідника відділення охорони взводу охорони.
З 27 липня 2021 року Ігнатова відрядили до польового артилерійського складу військової частини в Запорізькій області.
26 лютого 2022 року, приблизно о 12 годині, солдат самовільно залишив місце служби, з військовою частиною більше не зв’язувався, до правоохоронних або інших державних органів не звертався.
У судовому засіданні чоловік стверджував, що рятував собі життя. Вранці 26 лютого було видно як в далині танки по полю їдуть, поруч почалися артилерійські обстріли. Усі сказали, що відступають на територію медскладів з метою евакуації. Була плутанина, ніхто не знав що робити, і він побачив, як командир роти нібито скидає бронежилет та перевдягається у цивільний одяг та йде у невідомому напрямку. Прибігав прапорщик, який також начебто не знав, що робити. Тому, як каже обвинувачений, він вирішив рятувати власне життя і перевдягнувся у цивільний одяг та пішов.
Втім, із показань усіх свідків — командирів обвинуваченого та інших військових — вбачається, що вдень 26 лютого безпосередньої загрози ще не було. Бій із росіянами відбувся тільки наступного ранку. І лише тоді керівництво прийняло рішення відступити, перевдягтися в цивільне і розосередитися. Солдати знали, що повинні вибратися із окупованого регіону і виїхати на підконтрольну українській владі територію. Більшість так і зробили: виїхали та продовжили військову службу. Але не обвинувачений.
Знайшовся свідок-військовий, який зустрів утікача в місті Токмаку на початку березня. На запитання, чи той уже сконтактував із командиром, обвинувачений відповів, що ні і не планує.
Замість виїхати на неокуповану територію Ігнатов чомусь поїхав до окупованого Мелітополя, потім в Херсон і до окупованого Криму. І там на контрольному пункті пропуску був затриманий росіянами.
У полоні Ігнатов дав «інтерв’ю», потім використане російською пропагандою. Відеозапис вийшов 17 березня на каналі «Крим24» із підводкою: «Військовий ЗСУ, який здався б полон армії РФ, розповів про звірства національних батальйонів ЗСУ і фейки українських видань…».
У розмові з окупантами Ігнатов скаржився, що командування просто покинуло своїх людей, командири втекли.
– Ми почали відступати. Національні батальйони сказали: «Ми бачимо, як ви тікаєте. Ми зараз стрілятимемо по вас. І дали попереджувальний залп… У нас були великі втрати… Після того, як відпрацював БТР по хлопцям, ми вирішили перевдягатися та бігти до міста.
Ігнатов розповідав в інтерв’ю, що хотів поїхати до Криму, а звідти – до Москви до родичів. Грошей на дорогу не мав, тож довелося продати бойову зброю. Прийшов на кордон із Кримом, розповів, що служив у ЗСУ та здався місцевим силовикам.
— До мене поставилися дуже делікатно, ніхто мене не бив, не ображав, погодували. Це не ті люди, яких показують в українських новинах. Тут справді людяно до мене поставилися… Вважаю, що майбутнього Україна не має з таким урядом, як зараз. Політика Зеленського – це просто самогубство. Батальйон «Азов» який зараз у Маріуполі просто творить жахи, вони прикриваються мирними мешканцями.
Врешті-решт Ігнатов навіть висловив бажання отримати російське громадянство.
Але через два тижні після запису цього інтерв’ю росіяни повернули утікача в Україну, обмінявши на свого військовослужбовця, полоненого поблизу міста Василівка Запорізької області.
Після цього у суді Ігнатов пояснював, що для інтерв’ю репетирував текст тричі, бо на нього тиснули особи у військовій формі. Говорив, що йому не було сенсу їхати у Крим, родичів у Москві він не має, але просто так рятував своє життя.
Адвокат намагався переконати суд пом’якшити обвинувачення – із дезертирства (ст.408 ККУ) на самовільне залишення військової частини (407 ККУ).
Але суд із цим не погодився і вважає, що Ігнатов таки мав намір ухилитися від військової служби не тимчасово, а назавжди, бо жодного наміру повертатися до місця служби не мав, хоча така об’єктивна можливість зберігалась протягом тривалого часу.
Прямування у бік тимчасово окупованого Криму, а не у місце розташування військової частини на підконтрольну територію, Ігнатов не спростовував, кажучи «не подумав про це..», «був сам за себе у цей ситуації, тому нікому нічого не повідомляв», «капітан казав чекати евакуацію, однак він йому вже не вірив».
При цьому було загальновідомо, що з 26 лютого 2022 року російські війська окупували Мелітополь, а з 2 березня — Херсон. Суд вважає, що Ігнатов поїхав на захоплені ворогом території саме, щоб ухилитися від військової служби.
Під час досудового розслідування Ігнатов також надавав суперечливі пояснення. Наприклад, після звільнення з полону, проходячи перевірку, розповів, що «…перебуваючи у стані стресу та турбуючись про своє життя вирішив добровільно здатися, тому 15.03.2022 року на маршрутному таксі вирушив у бік КПВВ, де добровільно здався в полон…». Згодом у квітні 2022-го Ігнатов проходив медичне обстеження, лікувався і про нього було записано: «…Зі слів пацієнта… з поля бою був взятий російськими нелюдами в полон….». У подальшому під час стаціонарного лікування про нього було зазначено: «Перебуваючи на військовій службі потрапив в полон (говорить, що добровільно здався, так як являється не підготовленим фахівцем)…».
Така суперечливість свідчень Ігнатова, на думку суду, свідчить його про нещирість та намагання штучно створити враження власної невинуватості.
А, втім, у діях Ігнатова є характерні лише для дезертирства обставини, а саме: знищення, викидання військової форми, зброї (на що йому наказ не віддавався, бо він це зробив ще до того, як наказ розосередитися по місту було віддано тільки наступного дня), часта зміна місця проживання, спроба виїхати за кордон підконтрольної території, невжиття жодних заходів до повернення у військову частину, незвернення до правоохоронних або інших державних органів.
Суд зауважує, що, будучи військовослужбовцем за контрактом з 2020 року, обвинувачений мусив знати порядок дій військовослужбовця у разі знаходження на непідконтрольній території та обов’язок повернення до місця дислокації військової частини, проте не зробив цього, а був затриманий на кордоні з тимчасово окупованою територією Криму, і потрапив у полон.
Ігнатов у судовому засіданні хоч і говорив, що вину визнає частково, проте щирого жалю з приводу вчиненого не висловлював, навпаки намагався перекласти вину за власні дії на командування, сперечався із свідками, намагаючись виставити себе в позитивному світлі, а командування — в негативному.
Для Ігнатова не знайшлося ані пом’якшуючих, ані обтяжуючих обставин. Та оскільки він свою вину не визнав і не покаявся, не дав критичної оцінки своїй поведінці, не виказав готовність понести відповідальність, то суд не вбачає можливості призначити йому умовне покарання.
Чоловіка засудили до 6 років позбавлення волі.
22
0
20
20
