Приморський районний суд Одеси оголосив вирок двом колишнім студентам університету внутрішніх справ та їхньому другу, які у 2016 році до смерті забили хлопця. Під час досудового слідства, ймовірно, були допущені помилки, які вплинули на рішення судді. Наприклад, слідчі «забули» ознайомити адвокатів обвинувачених з двома томами матеріалів справи, які суд згодом не зміг врахувати як докази.
Передісторія
В ніч проти 4 травня 2016 року троє хлопців – майбутні правоохоронці Валерій С., Дмитро П. та їхній друг Віталій Д. – разом відпочивали у барі. Покинувши приміщення закладу, вони перемістилися на вулицю Канатну. Там хлопці зустріли раніше не знайомого їм 23-річного Дениса Семенюка.
Він повертався додому після зустрічі з друзями і говорив по телефону з коханою Марією. Хлопець підробляв таксистом. Пара планувала весілля, але доля склалася інакше.
Компанія нетверезих молодиків зупинили Дениса під дрібним приводом і почала чіплятися. Троє дебоширів сказали хлопцю покликати своїх друзів, щоб почати бійку. Денис зателефонував знайомим, зокрема Роману П., і попросив допомогу.
Усі четверо перемістилися до вулиці Базарної. Денис разом з двома фігурантами справи зайшли до магазину. У цей час, за версією слідства, Валерій С. пішов додому, у квартиру неподалік, і взяв два ножі і балончик зі сльозогінним газом, які передав своїм спільникам.
Близько 3 ночі прийшов друг Дениса – Роман П. Саме після цього начебто сталася кульмінація. Нетверезий Віталій Д. схопив за шию Дениса і вдарив 5 разів ножем у стегно. Нападник потрапив у глибинну вену. У цей час Дмитро П. та Валерій С. застосували проти Романа газовий балончик. Хлопець почав тікати, а нападники побігли за ним.
Денис, намагаючись уникнути повторного зіткнення, зі значною кровотечею, пішов з місця бійки. Однак на перехресті вулиць Канатної та Базарної його наздогнали Валерій С. та Дмитро П. і почали жорстоко бити руками й ногами.
Нездатний чинити опір, Денис спробував тікати. Але його затиснули біля магазину. Дениса повалили на землю та били вже лежачого.
Коли він знепритомнів і нападники почули поліцейські сирени, то втекли. Свідки події, співробітниці казино, вказали патрульним напрямок, в якому побігли підозрювані. Правоохоронці знайшли їх за слідами крові – припустили, що нападники, які били Дениса, стояли в калюжі його крові.
«Якщо б не дівчата, які побачили, в якому напрямку вони побігли, то не знайшли б. У райвідділу вони поводилися зухвало і обіцяли перерізати ще багатьох, бо батько «відмаже». Все скинули на одного хлопця. Слідчий допитував нас, говорили, що потім викличуть до суду. Але так ніякої повістки ми не отримали», – розповіла патрульна, яка затримувала підозрюваних.
Потерпілого шпиталізували до лікарні. Він помер, так і не приходячи до тями, за кілька днів після інциденту – 8 травня 2016. Смертельними виявилися удари ножем, які призвели до великої втрати крові. Згідно з експертизою, під час бійки Денис був тверезим.
Окрім колото-різаних ран хлопець мав ушкодження від побоїв ногами і руками..
У потерпілого була закрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу під тверду мозкову оболонку, численні садна. Експерт вважав, що такі ушкодження голови могли належати щонайменше до середньої тяжкості або бути тяжкими.
Проте, забігаючи наперед, цей висновок експерта не відкрили стороні захисту завчасно, тому суд не зміг його врахувати.
Спочатку за хуліганство і умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть затримали тільки одного нападника – Віталій Д., якого взяли під варту. Інші двоє хлопців мали статус свідків. Підозру їм вручили лише 20 травня – за хуліганство (ч. 4 ст. 296 ККУ). Згодом долучили ще «тілесне ушкодження середнього ступеню, вчинене за співучастю». Валерій та Дмитро перебували під нічним домашнім арештом.
Одеський державний університет внутрішніх справ відрахував Валерія та Дмитра ще 30 квітня 2016, тобто оформив рішення датою за чотири дні до інциденту. У випадку одного зі студентів університет посилався на результати службового розслідування і бажання самого курсанта. Втім у матеріалах кримінальної справи характеристики з університету на обох обвинувачених будуть тільки позитивні.
Хто почав бійку
У судових дебатах нападники заявили, що не згодні з юридичною кваліфікацією їхніх дій, проте визнали, що бійка таки була. Переконували, що цього не планували і зачепили Дениса, бо той на їхнє привітання відповів «Здоровіші бували». Вони намагалися пояснити Денису, що неправильно так спілкуватися.
Роман, який прибув на прохання Дениса, нібито забрав пляшку з пивом у Віталія та жбурнув під ноги. Валерій та Дмитро почали бити Романа, але коли той побіг наздогнати не змогли.
Захисник повідомив, що Віталій вдарив Дениса ножем, обороняючись – потерпілий начебто натягнув йому на голову куртку. Сам Віталій пояснив, що поранив Віталія ножем, який за 5-10 хвилин до бійки знайшов на столі біля магазину і поклав собі в кишеню. Після цього до Дениса підбігли двоє нападників і били його поки він не присів біля стінки. Хлопці нібито не бачили крові і про те, що Віталій поранив Дениса, дізналися вже по дорозі додому.
Друг покійного Роман озвучував іншу версію. Денис кілька разів телефонував йому та казав, що в нього «назрівають проблеми». При зустрічі один із обвинувачених запитав Романа, чому ж він прийшов один та де інші.
Ініціатором конфлікту Роман називав Віталія, пояснюючи, що згодом накинулися всі троє. Йому забризкали очі, він почав тікати, його спробували наздогнати. Роман чув, як хтось з обвинувачених кричав:«Бийте, ріжте їх». Згодом Роман повернувся і знайшов непритомного Дениса. Роман зняв свою сорочку, перев`язав другові рану та разом із копами, які на той час вже приїхали, чекав на карету швидкої допомоги.
У суді батько загиблого розповів, що, зі слів медиків, його син потрапив до них у вкрай тяжкому стані: перебував в стані клінічної смерті, втратив приблизно 2/3 крові. Матері двох нападників допомагали купувати необхідне, зокрема плазму для Дениса.
«Медики зробили все, щоб врятувати життя Дениса, але він помер через вбивство», – сказав батько загиблого.
Ніж не вилучався, слідчий експеримент не проводився
Обвинувальний акт надійшов до суду у вересні 2016. На перші засідання ходили десятки таксистів. Вони навіть перекривали дорогу біля суду: заявляли, що винуватці можуть уникнути відповідальності, бо причетні троє, а у СІЗО – лише один.
Але судовий розгляд затягнувся, минув час і з десятків таксистів залишилося кілька. Після введення карантину вони не могли потрапити на засідання.
Під час долучення письмових доказів виникли розбіжності. Перший акт висновків судмедекспертів – огляд стегна загиблого з множинними ножовими пораненнями – приєднали до справи. А ось з другий – ні.
У цьому документі судмедексперти за прізвищами розібрали удари нападників.
Втім, експерти не змогли точно з’ясувати, чи травма голови була середньою чи тяжкою. Крім цього, експертиза не встановила, чи навмисно один з обвинувачених потрапив у артерію.
Підсудний Віталій та його адвокат не були проти долучення цього акту. Але захисники Валерія та Дмитра заперечували, так як це, на їхню думку, вплинуло б на неупередженість судді.
«Цей акт не був в першому томі матеріалів, а з іншими ми не були ознайомлені. Відкриття матеріалів було неповним. Суд не має право допускати цей документ як доказ. Я не зможу вести захист свого клієнта», – говорив тоді один з адвокатів.
Інший захисник вважає, що судмедексперти виходили за рамки своєї компетенції, називаючи учасників на прізвище.
Тоді прокурор сам відмовився долучати висновок судмедекспертизи.
Суддя пояснив, що оскільки це доказ сторони обвинувачення, то прокурор має право сам вирішувати, використовувати його чи ні.
В обвинувальному акті були посилання на висновки комісійної судово-медичної експертизи від 29 вересня 2016 року. Проте їх не відкривали стороні захисту у передбаченому законом порядку, а тому вони не стали доказом.
Під час дебатів захисник Віталія Д. просив змінити обвинувачення з ч. 2 ст. 121 (тяжкі тілесні, що призвели до смерті) КК України на ч. 1 ст. 119 КК України (вбивство через необережність).
Проте, як вирішив суд, вина Віталія підтверджується допитами двох інших обвинувачених. Вони повідомили, що Віталій сам зізнався їм, що бив потерпілого ножем.
Крім того, із записів камери відеоспостереження сусіднього будинку видно, як під час бійки обвинувачений і потерпілий трималися один за одного, при цьому кожен з них задавав удари. Після ударів ножем Денис відійшов від Віталія та шкутильгаючи попрямував у протилежний бік. Версія сторони захисту про безпорадний стан обвинуваченого під час бійки через натягнуту на голову куртку відеозаписом з місця події не підтверджується.
Два інші нападники говорили, що били Дениса, не знаючи, що він вже поранений ножем. Але камера відеоспостереження зафіксувала, як Денис відступав, залишаючи криваві сліди. А нападники наздоганяли його і били.
Пізніше у під’їзді будинку Валерія, де в подальшому й були затримані обвинувачені, у коридорі на плитці виявлено плями бурого кольору, в тому числі відбиток сліду взуття. Тому суд зробив висновок, що молодики розуміли стан потерпілого після ножового поранення, бачили сліди крові.
До матеріалів справи було долучено судово-медичні експертизи 2016 і 2020 років, які містять різні висновки щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, завданих Валерієм та Дмитром. Повторна експертиза проводилась з ініціативи прокурора, щоб нібито змінити кваліфікацію злочину на більш сувору.
Проте нова експертиза навпаки показала, що деякі завдані удари належать до легких тілесних. Встановити ступінь тяжкості крововиливу під оболонку головного мозку не вдалося, бо невідомий його подальший перебіг. Це можна було б дізнатися, якби Денис вижив.
Суд змінив кваліфікацію дій Дмитра та Валерія із умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, на умисне легке.
Прокуратура не довела, що ніж та газовий балончик Валерій завчасно приготував. Бо усі троє підсудних запевняли, що Віталій знайшов зброю біля магазину. Не доведено, що Валерій відлучався від компанії, щоб принести знаряддя злочину: немає відеозапису, що підтверджував би це.
Ніж та газовий балончик не вилучалися і суду не пред’являлися як докази. Також не проводився слідчий експеримент.
Чим керувався суд під час винесення вироку
У підсумку суд вирішив, що конфлікт, який виник на початку розмови між обвинуваченими та потерпілим був мізерним і не міг викликати стійких неприязних відносин між ними. Тому причиною дій засуджених стало їх бажання показати свою зверхність та винятковість, тобто йшлося про хуліганський мотив. Обвинувачені були п’яні, а потерпілий і його товариш тверезі. Подія сталася на вулиці, біля цілодобового магазину та багатоповерхового будинку, у нічний час доби. Потерпілий не був ініціатором конфлікту, про що підтверджують самі обвинувачені, що є достатнім для кваліфікації їх дій за ознакою «особлива зухвалість».
Призначаючи Віталію Д. покарання, суд врахував тяжкість злочинів, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та висловлював щире каяття. Стан алкогольного сп’яніння слугував обтяжуючою обставиною.
Щодо двох інших обвинувачених, суд також враховував їхній вік (20 років) на момент вчинення злочину, постійне місце мешкання, відсутність судимостей, позитивні характеристики і законослухняний спосіб життя після скоєння злочину.
Валерія та Дмитра звільнили від відбуття покарання за легкі тілесні ушкодження у зв`язку із закінченням строків давності. За хуліганство призначили по три роки іспитового строку. Хлопці мають виплатити батьку загиблого по 150 тисяч гривень моральної шкоди.
Віталія засудили до 7 років 3 місяців позбавлення волі. Один день у СІЗО йому зараховувався як два. Він провів під вартою чотири роки і, за законом, своє покарання вже відбув. Його зобов’язали виплатити батьку Дениса моральну шкоду у сумі 500 тисяч.
Прокурор та захисник потерпілого не згодні з рішенням і планують оскаржувати вирок
Юлія Химерик, для сайту «Судовий репортер»
22
0
20
20
