Рік тому антикорупційна прокуратура скерувала до суду справу ексголови Верховного суду Всеволода Князєва. Розгляд іще не завершено, в судових засіданнях досліджуються матеріали негласних слідчих дій. 

Паралельно та ж колегія суддів слухає ще одну справу — за обвинуваченням колишнього голови Державної судової адміністрації Олексія Сальнікова. Обсяг матеріалів менший і слухання рухаються жвавіше: вже триває допит свідків. Минулого тижня тут давав показання Князєв — як свідок.

Справи ці певним чином повʼязані. Адже, за версією обвинувачення, Сальніков узяв 5 тисяч доларів, нібито, пообіцявши передати суддям Верховного суду. Але одночасно вибухнула інша історія — у майже 2 мільйони доларів хабара за рішення у справі «Полтавського гірничо-збагачувального комбінату» звинуватили самого голову Верховного суду. І після затримання Князєва задокументувати, як Сальніков ще комусь щось відносив, не вийшло. Переданих раніше під контролем НАБУ грошей у голови ДСА також не знайшли.

«Маленьке і велике питання»

На записах розмов за участі Сальнікова неодноразово згадується голова Верховного суду. Співрозмовник Олексій Гончар, який співпрацював із НАБУ, настрирливо просить голову ДСА допомогти зустрітися із Князєвим. Голова Верховного суду раніше товаришував із Гончаром, а потім обірвав звʼязок. Забігаючи наперед, саме Гончар, зіграв ключову роль у тому, що Сальніков опинився на лаві підсудних і, ймовірно, Князєв теж.

У розмовах було дві теми — справа компанії «Форвартер Плюс», яку Гончар вирішував нібито з самим Сальніковим, і так зване «велике питання».

Під час НСРД чути, як Гончар каже Сальнікову, що потрібно, аби Князєв вирішив «велике питання» і за це є його «відсоток». Цитата: «Потому что это все цветочки как-бы, а это вопрос гораздо больше… И без него я не могу решить».

Гончара вже допитали в суді. Він не хотів пояснювати, що це за «велике питання», відповідаючи, що воно не стосується справи Сальнікова. Але йому ставилися повторні і уточнювальні запитання. Тож він, зрештою, сказав, що йшлося про корпоративний спір між двома крупними компаніями. Мовляв, його попросили дізнатися у голови Верховного суду, як там справа. «Одна из сторон — это горно-обогатительный комбинат», — підтвердив Гончар. 

На зустрічі Гончар обговорював із Сальніковим, як через перевірених людей можна було б вийти на Князєва. І в цьому контексті згадував гірничо-збагачувальний комбінат. «У него за прошлый год знаешь сколько выручка составила?! Миллиард 200 миллионов долларов!» — вигукував Гончар.

Переконавшись, що з Князєвим буде складно відновити контакт, Гончар просив Сальнікова позвати  «Кирила», щоб «обрисовать» йому ситуацію («Может давай с Кириллом увидимся, поговорим»). Йдеться про Кирила Горбурова, нотаріуса і близького друга Князєва на той час.

«Мне сам Сальников сказал, что Кирилл у него сейчас самый близкий человек, кошелек и все общение происходит через Кирилла», — пояснював у суді Гончар. 

Як уже відомо, Горбуров пішов на співпрацю з НАБУ в викритті Князєва. На якому етапі це сталося поки невідомо. Горбурова будуть допитувати як свідка в справі ексголови Верховного суду.

Князєв підтвердив, що протягом лютого-квітня 2023 року Сальніков  неодноразово говорив йому, що Гончар хоче з ним зустрітися і поговорити про судову справу, яка розглядається у Верховному суді. Про яку саме справу йшлося Князєв відмовився уточнити.

— Якщо буду давати пояснення, то в іншій кримінальній справі… Були розмови про які поки що з посиланням на 63 статтю Конституції не хотів би давати показань, — сказав Князєв.

— Вони безпосередньо вас стосуються? — уточнила суддя.

— Так.

З приводу будь-якої іншої справи, в тому числі щодо «Форватер плюс» («маленьке питання), як каже Князєв, Сальніков до нього не звертався. Але пригадує, що сам Гончар йому жалівся, що їх спільний знайомий Сальніков не хоче йому в чомусь допомогти.

— Я ще не був головою Верховного суду, а Сальніков вже був виконувачем обовʼязків голови ДСА, то Гончар мені казав, що він ображається на Сальнікова, бо той не хоче йому в чомусь допомагати, а займає велику посаду. Він це пару разів казав: «Я йому в житті допомагав, а він тепер зайняв посаду і зазнався…». Особисто мені жалівся: «От Олексій він обіймає посаду, він не памʼятає добра… Коли я прошу допомогти, він не допомагає».

«Голова суду сказала: «Це мій кум»

У справі Сальнікова Гончар є заявником і ключовим свідком. Його роль у справі Князєва наразі менш зрозуміла. Але ексголова Верховного суду не заперечує, що знає Гончара ще з часів, коли був суддею Миколаївського окружного адмінсуду. 

— Мене з Гончаром познайомила голова одного з судів міста Миколаєва, він є її кумом. Потім ми пару разів зустрічалися в Києві. До призначення суддею Верховного суду я з ним не спілкувався. А після призначення в кінці 2017 року Гончар зʼявився в моєму житті і став набиватися в друзі. Він дуже втирався в довіру: запрошував на дні народження. «Давайте з дітьми підем гуляти».  Він це вміє. Він із різними посадовими особами, як я розумію, так робив.

Коли ми з ним познайомилися, Гончар, як мені здалося, був дуже багатою людиною. Він постійно цим вихвалявся, жив у шикарному будинку в Конча Заспі, куди запрошував у гості. У нього були Майбахи, Роллс-ройс і т.д. Там будинок такий, що ви навіть собі не уявляєте… Він казав: «Я типу як олігарх, але не свічусь». Але з часом я почав чути, що в нього почалися фінансові проблеми. То одні спільні знайомі сказали, що він гроші позичив в колишнього депутата, то інші. І вже спільні знайомі з Миколаєва стали казати, що він винен всьому Миколаєву і там сотні тисяч доларів чи не мільйони… Мені сказали, що в Гончара є недолік — він грає в азартні ігри. Знайомі почали казати, що він винен 200 тисяч доларів, 300 тисяч доларів, суми величезні… Я зрозумів, що в нього просто вже не було виходу: кажуть, що якісь бандити і якісь правоохоронці, з усіх боків на нього виходили, щоб віддавав гроші.

Я точно не знаю, чим він (Гончар — ред.) займався. Я в це не вникав. Один раз він запросив мене на обід і з якимось розмовляв бізнесменом, що якась є земельна ділянка і давайте її разом забудовувати. Не памʼятаю, що це за бізнесмен… Я не ліз, мене воно не цікавило.

— Ви ж займали певну посаду. Ви ж були суддею і це накладає певні обмеження. Вас взагалі не цікавило, хто він, чим займажться, чи може він вплинути на вашу репутацію? — втрутилася суддя ВАКС Віра Михайленко.

— Ви, напевно, праві. Справа в тому, що мене [з Гончаром] познайомила людина, яка була головою суду, сказала: «Це мій кум». Не візьме голова суду собі в куми якусь дуже погану людину. Напевно, так я тоді думав. Але буває по-різному. Потім я тільки приїхав у Київ і мене призначили суддею Верховного суду. Я не знав тоді, де супермаркет, знаходиться, і тут Гончар зʼявляється чуть не в наступний день і починає: «А поїдемо туди повечеряємо, я покажу там хороший парк…». Показував, куди поїхати, де погуляти, з дітьми на якісь дитячі розваги. Але, ну чесно скажу, що зразу відчував, що він людина недобра. Моя дружина колишня взагалі дуже тонко це відчувала. Вона взагалі не хотіла з їх сімʼєю спілкуватися і робила це чуть не через примус, не хотіла їхати з ними. Я казав: «Поїхали, в нас тут інших друзів немає».

Наприкінці 2021-го саме в період призначення головою Верховного суду, як запевняє Князєв, він припинив спілкуватися із Гончаром.

— До мене почали доходити чутки… Він колись сфотографувався зі мною і потім показував, як мені сказали, фотографію мою з ним разом і намагався пропонувати якісь послуги сумнівні субʼєктам господарювання. Стали говорити: «А ви знаєте, що він всюди ходить і вихваляється знайомством із вами, каже, що він із головою Верховного суду може якісь вирішувати питання». Це було з різних джерел. І в цей період я вже був обраний головою Верховного суду, мені здається. Десь у цей період було і затримання. Я дивився новини і побачив Гончара затриманим у звʼязку з шахрайськими діями, як писали ЗМІ, щодо земельних ділянок.

Навіть зі спини в наручниках я Гончара впізнав, що це його свитер, його фігура, копмплекція. Це була остання крапля. Я видалив його телефон і припинив із ним спілкування і не спілкуюся до сьогоднішнього дня.

Через Сальнікова Гончар передавав інформацію, що він хоче зі мною поговорити. Але я відповідав відмовою.  Намагався і через свою дружину… Коли ми Гончарем підтримували стосунки, сімʼями кудись ходили, то спілкувалися, звичайно, моя колишня дружина з його дружиною. Коли я перестав і ним спілкуватися, то його дружина намагалася телефонувати моїй дружині. Але я попередив дружину, щоб вона не брала трубку. Потім це припинилося через пару місяців. Через Сальнікова він почав активно спілкуватися зі мною вже в 2023 році. Олексій Олександрович сказав, що він «дуже хоче з тобою зутрітися і обговорити одну судову справу, яка знаходиться на розгляді». Передавав через Сальнікова, що він хоче зі мною зустрітися, що буде чекати мене біля туалету на конференції, навіть таке було… Але я сказав, що я з ним зустрічатися не буду (…)

Гончар постійно вихвалявся, що у нього звʼязки в правоохоронних органах і в Україні, і в інших країнах (…) Був один дзвінок. Коли мене вже затримали, я перебував під вартою, то дружина Гончара написала моїй дружині, що Гончар має якийсь вплив на антикорупційні органи і може допомогти. Але [моя] дружина розцінила це як шахрайство, — повідомив Князєв.

Гончар вважає, що саме він допоміг Сальнікову зайняти посаду в судовій адміністрації.  Стверджує, що при призначенні Сальнікова був «поручителем» за ним перед Князєвим. 

— Я не можу знати достеменно, як це відбулося. Тільки зі слів Сальнікова і Гончара. Коли звільнилася посада Територіального управління ДСА в Миколаївській області, це здається був 2020 рік, до мене звернувся Гончар і сказав, що він на цю посаду рекомендував би Сальнікова як спеціаліста, який знає нормально область, приміщення, в яких можна розмістити суди, що він може допомогти з приміщеннями для судів, бо він керував Фондом державного майна в Миколаївській області. А це було і є проблема з приміщеннями. І спитав, чи можу я сприяти, щоб його на цю посаду. Я сказав, що ніяким чином не можу посприяти, я не був головою Верховного суду, та й голова Верховного суду таких повноважень не має. Є відповідні конкурси і Сальніков може податися і брати участь. Сальніков був призначений за конкурсом. Як потім казав Гончар, він сприяв цьому призначенню. Це зі слів Гончара… На той час Гончар спілкувався з членами Вищої ради правосуддя і це було у віданні Вищої ради правосуддя. Гончар вважав, що він допоміг Сальнікову в карʼєрі, — розповідав Князєв за трибуною свідка.

— А ви повідомляли Сальнікова про причини, чому ви перестали спілкуватися з Гончаром? — запитала суддя.

— Здається, що так. Це були загальновідомі причини — кримінальна справа, по якій він притягався до відповідальності й інші кримінальні справи появились… Це всі знали. 

— А вас не здивувало, що Сальніков продовжував спілкуватися з Гончаром? 

— Скажу так. Напевно, трошки здивувало. Але я це зрозумів таким чином, що свого часу Гончар поміг Сальнікову в карʼєрі. І йому було просто незручно відмовитися. Сальніков дуже добра і мʼяка людина насправді. Я розумію, що йому було важко від цього відмовитися. Якщо мені теж непросто, то Сальнікову це складніше. Він по натурі людина дуже мʼяка. 

— А ви не рекомендували Сальнікову припинити з Гончаром спілкування?

— Може й рекомендував. Напевно, рекомендував. Але ствердно я вам не скажу. Скоріше за все я казав йому: «Припини спілкуватися, бо ця людина точно вже працює на правоохоронні органи». Скажемо так. Чи він токсичний, як мінімум, розумієте.

— «Він точно працює на правоохоронні органи» — що ви маєте на увазі?

— На нарадах керівництво судової влади обговорювалися різні питання, які мають різний рівень доступу. Дуже не хотілося, щоб ці питання виходили… Тим більше, що на той період стало відомо, що він громадянин Російської Федерації, що він має велике кримінальне минуле. Кому він міг передавати цю інформацію, для чого, на кого міг працювати?! Були питання. Із цих міркувань я також міг казати… Напевно. Я не можу цього згадати. Я думаю, що я мав би таке сказати Сальнікову. Але я не можу ствердно сказати, що я це зробив. Я бачив що з людиною не треба спілкуватися. У нас багато було з Сальніковим розмов, але всі такі, що стосуються судової влади, фінансування судів, приміщень судів, розбитих приміщень і т.д. Це була війна, 2022 рік, кожен день щось нове. Тому було точно не до Гончара, — повідомив Князєв.

Із адвокатом Олегом Горецьким Князєва також познайомив Гончар на якомусь спільному святі. Пізніше Гончар дуже ревнував, що Князєв перестав із ним спілкуватися, але продовжує із Горецьким, якого він вважав нечистим на руку.

У свою чергу, Горецький з осені 2021-го почав активно каржитися Князєву на Гончара, що той узяв у нього якісь гроші і не віддає, просив  повпливати. Горецький постійно виказував негативне ставлення до Гончара і навіть у розмовах заміняв його прізвище словом «мошенник» (рос. – шахрай). А ще скидав Князєву публікації про те, що, як виявилося, Гончар має велике кримінальне минуле, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності у Росії, знаходиться у міжнародному розшуку, а в молодості, нібито, навіть був членом організованого злочинного угруповання. 

ФСБ РФ обіцяло за Гончара 1 мільйон рублів

У судовому засіданні свідок Гончар був у камуфляжній формі. Із березня 2023 року він служить у Збройних силах України.

Спілкуючись із Сальніковим, він надавав іншим особам «консультаційні послуги». Зʼясовував, чому затягується судова справа — здобував інсайдерську інформацію. Спершу сказав, що робив це на безоплатній основі. На уточнюючі запитання, чи це такий активізм, відповів, що винагорода була «на розсуд замовника». 

Гончар не захотів коментувати свої кримінальні справи в Росії. Але на запитання адвоката підтвердив, що раніше був громадянином РФ, змінював прізвище та імʼя, раніше називався Карпенко Олексієм Вікторовичем і Шевченком Михайлом Вікторовичем. 

— З чим повязаний ваш розшук в РФ? — запитував адвокат.

— С моей позицией. Мене розшукує ФСБ РФ. Я і зараз у розшуку. Мене росіяни розшукують. 

В Україні Гончар уже також має проблеми з колишніми партнерами і з законом. Щонайперше, численні позови на кругленькі суми, які Гончар, начебто, позичав і не повертав. На хвилі фінансових проблеми з липня 2023-го перестали навіть платити за будинок у Конча Заспі, який орендувала дружина Гончара.

Претензії до Гончара на 215 тисяч доларів має адвокат Олег Горецький, який пішов на угоду про визнання винуватості по справі Князєва.

Горецький вважає, що в Гончара взагалі не було мети повернути позичені кошти, адже, як зʼясувалося, він погашав ними заборгованість перед іншими кредиторами. Крім того, він орендував вартісний будинок, витрачав гроші на себе та родину, при цьому ніде офіційно не працював та не мав постійного джерела доходів. Фінансовий стан позичальника став відомий Горецькому тільки після надання коштів у борг. Раніше у спілкуванні Гончар виставляв себе успішним бізнесменом і Горецький позичив йому гроші виключно з рекомендацій свого ділового партнера. Гончар обіцяв укласти договір з юридичною фірмою Горецького і тісно співпрацювати. Але, як виявилось насправді ніякою професійною  діяльністю не займався. 

Сам Гончар бачить це інакше. Пояснює, що з Горецьким вони посварилися «на комерційній основі».

— Третя особа брала на себе зобовʼязання вирішити питання з Великою палатою [Верховного суду]… Шось пішло не так і питання не було вирішено… Збитки дуже великі. Клієнт, який замовляв послугу, програв суд на дуже велику суму (…) Клієнт найняв Горецького, а Горецький звернувся до мене.

— Щоб ви вирішили це з Великою палатою? — уточнила суддя ВАКС.

— Повпливав.

— Горецький хотів щоб ви повпливали на кого саме?

— На рішення Великої палати.

— На кого саме?

— Йому було без разніци, хто буде. … 215 тисяч доларів. Він (Горецький — ред.) змусив мене написати розписку, що я якоби взяв у нього борг. З цією розпискою пішов до поліції, до СБУ…

Із пояснень Гончара вбачається, що за програний спір клієнта, за невирішення питання Горецький мусив платити штрафні санкції у 250 тисяч долларов. Тому Горецький сказав Гончару, що якщо він не домовиться, то буде винен йому 250 тисяч доларів. Коли нічого не вийшло, то він частину дійсно віддав. На запитання судді, чи це не рекет, Гончар заперечив, що коли б він вирішив питання, то заробив би «пристойну суму». Мовляв, це була нормальна схема, адже клієнт судився за 460 млн грн.

Російське видання «Комерческие вести» більше 20 років відстежує долю Олексія Карпенка. Перша публікація про нього вийшла у 2001-му, остання у липні 2024-го. Карпенко Олексій Вікторович — саме так спочатку називався Гончар. Він народився у місті Оренбург, РФ.

У 2005 році підприємця Карпенка Кіровський районний суд Омська (РФ) засудив до 6 років позбавлення волі за шахрайство в особливо великих розмірах. Йшлося про сім епізодів махінацій із нерухомістю. Карпенко відсидів майже 5 років і звільнився достроково. У 2008-му він влаштувався замгендиректора підприємства у Санкт-Петербурзі і за кілька років його оголосили в розшук за підозрою в розкраданні 40 мільйонів рублів. 

У 2010-му Карпенко в Україні змінив прізвище на Гончар. У 2014 році узяв прізвище дружини — Шевченко, а також змінив імʼя на Михайло. А в 2015-му знову став Олексієм Гончарем.

У жовтні 2021 року Гончара затримали співробітники Служби безпеки України за підозрою в шахрайстві із перепродажем земельних ділянок групою осіб. На фото саме з цього затримання упізнав свого товариша суддя Верховного суду Князєв.

Цікаво, що легалізували ці земельні схеми з допомогою рішень Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області. Слідчі зʼясовували можливе зловживання службовим становищем головою суду. Людмила Казамлі, яка очолювала суд в Очакові, вийшла у відставку в січні 2022-го і підозру їй не предʼявили.

Друга кримінальна справа зʼявилася за заявами Горецького та ще кількох потерпілих, які звинувачували Гончара, що він обманом отримав у кожного з них по кількасот тисяч доларів. Сьогодні ця справа слухається в Обухівському райсуді Київської області.

До слова, першу справу про шахрайство із землею також передали в суд, але Гончару вдалося зупинити її розгляд у звʼязку з мобілізацією на військову службу в Збройні сили України в березні 2023-го. Тож наразі там судять лише двох його можливих співучасників по злочину. 

У наступних засіданнях стосовно ексголови ДСА Сальнікова захисники планують представляти свої докази. Імовірно, буде додаткова інформація і про Гончара. Під час допиту Гончара запитували про інші епізоди співпраці з НАБУ. Він відмовився відповідати. Адвокат озвучив інформацію, що протягом травня-липня 2024 року Гончар під контролем НАБУ як представник приватної компанії вів перемовини щодо надання 200 тисяч доларів неправомірної вигоди заступнику голови Дніпропетровської облдержадміністрації за виділення у довгострокове користування земельної ділянки. Гончар не захотів про це говорити, кажучи, що справу ще не передали до суду.

---

Ірина Салій, «Судовий репортер»