Київський апеляційний суд підтвердив рішення, яким присуджено 1 мільйон гривень компенсації ексначальнику відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС на залізничному транспорті.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на постанову від 2 грудня.
У 2008 році правоохоронця звинуватили в одержанні неправомірної вигоди, а також зловживанні службовим становищем і придбанні і збуті наркотиків. Для створення фіктивних показників у роботі поліцейський начебто передавав своєму агенту наркотики, щоб той збував їх на столичному залізничному вокзалі. Потім покупця затримував співробітник поліції і реєстрував справу як виявлений особисто ним злочин.
Крім того, йшлося про хабар, який начальник відділу по боротьбі з наркотиками нібито вимагав у власника аптечного кіоску в підземному переході станції метро «Святошино» — по 2 тисячі гривень щомісяця.
Після отримання коштів від аптекаря поліцейський був затриманий і 2 роки та 7 місяців провів у СІЗО.
У судовому засіданні обвинувачений розповідав, що з приводу збуту наркотиків його обмовив агент поліції у середовищі обігу наркотиків, який жалівся, що йому мало платять і образився, коли він відмовився йому доплачувати за інформацію.
Щодо хабара колишній правоохоронець стверджував, що аптекар жалівся на перевірки і просив допомоги. Він погодився тільки подивитися документи, але підприємець їх так і не приніс, натомість підкинув гроші.
Вироком Шевченківського районного суду Києва від 16 грудня 2015-го, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 20 червня 2018-го, його визнано невинним та виправдано у через недоведеність участі у вчиненні злочинів.
У квітні цього року виправданому посадовцю присудили 1 мільйон гривень компенсації. Він подав апеляцію, наполягаючи на 3 мільйонах гривень.
У справі є висновок експерта-психолога, що грошовий еквівалент моральних страждань позивача можна визначити в розмірі 3 млн. грн.
З огляду на формулювання експерта, що розмір шкоди “можна визначити” суд робить висновок, що йдеться ним визначено лише орієнтовний еквівалент грошової компенсації. Тобто названа експертом сума має оціночний характер. Тому суд вважає, що цей висновок експерта не є обов`язковим і має оцінюватися за загальними правилами в сукупності з іншими доказами.
У результаті суд відмовився збільшувати суму компенсації.
Щодо виправдувального вироку, то в ньому наведені показання чоловіка та жінки, які працювали агентами поліції. Їх робота полягала в тому, що вони підшукували бомжів чи алкоголіків і вручали їм наркотики чи вибухівку, що попередньо надавались поліцією. Часто людей просто просили передати пакет комусь, хто вийде з вагона поїзда, обіцяючи 100-300 гривень винагороди. Далі кур’єра оперативно затримувала поліція і притягувала за обіг наркотиків.
Водночас, аналізуючи показання агента поліції, який начебто видав свого начальника, суд зауважив, що той не повідомив конкретних обставин, за яких йому передавалися наркотичні засоби, конкретних дат передачі, вагу наркотиків та в що вони були запаковані. Лише при очних ставках із п’ятьма засудженими свідок сказав, що саме їм передавав наркотики в поліетиленових пакетах. Проте в судовому засіданні агент говорив, що наркотики були у фользі. У той час, як жоден із засуджених не повідомляв про передачу наркотиків у пакунках із фольги.
Усі п’ять вироків щодо покупців наркотиків набрали законної сили та не були оскаржені навіть після виявлення слідчими нібито фактів причетності працівника поліції до фабрикування цих справ. Така позиція органу досудового слідства та прокуратури видається суду суперечливою. Адже, інкримінуючи працівнику поліції фальсифікацію справ про збут наркотиків, вони погоджуються із судовими рішеннями, якими засуджено осіб за такі злочини.
Із показань агента слідує, що він звернувся із заявою до СБУ про злочин через побоювання за своє життя, оскільки на залізничному вокзалі помер його знайомий, також агент, з яким вони разом хотіли викрити протиправні дії працівників поліції.
Із початкової заяви слідує, що агент добровільно заявляє про виконання ним в травні 2007 року вказівки начальника карного розшуку Управління МВС України на ПЗЗ Тютюнника щодо створення штучних доказів в кримінальній справі щодо аварії потягу Київ-Дніпропетровськ, в результаті чого до кримінальної відповідальності притягнуто невинних людей. Крім того, у період з 2002 по 2007 роки він безпосередньо біля 100 разів за вказівками співробітників міліції підшукував людей, яким передавав зброю, боєприпаси, вибухові речовини, наркотики, фальшиві гроші, а в подальшому ці люди затримувались і притягувались до кримінальної відповідальності. Через деякий час він зрозумів, що був втягнутий в злочинну діяльність, про що повідомив Тютюннику, пригрозивши повідомити про це у відповідні інстанції, на що останній пригрозив вбивством.
Його знайомого агента знайшли в 2006 році мертвим на залізничному вокзалі у Фастові. На думку заявника, до смерті його знаймого причетні працівники міліції.
Свідок звернувся із заявою до СБУ після спливу тривалого часу (1 рік) з моменту смерті його знайомого агента, а тому, на переконання суду, його твердження про звернення із заявою через побоювання працівників міліції, яких він хотів викрити, є неправдивими.
Крім того, пояснення свідка вказують на те, що він, володіючи, на його думку, певною інформацією, що може викрити начальника карного розшуку Управління МВС України на ПЗЗ Тютюнника в злочинній діяльності, не звернувся із заявою про злочин до правоохоронних органів, а фактично став шантажувати його, що характеризує свідка як конфліктну особу. На обвинуваченого свідок у своїх первинних поясненнях взагалі не вказував.
Суд визнав показання агента поліції недостовірними і відмовився враховувати як доказ.
22
0
20
20
