Голосіївський суд Києва виправдав колишнього заступника начальника Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від звинувачень в отримання неправомірної вигоди за вплив на посадовців відомства.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 12 жовтня.
За версією обвинувачення, у травні 2015 року, перебуваючи в салоні автомобіля, поблизу офісного центру «Тауер», по вулиці Льва Толстого, 57, посадовець одержав від представника ТОВ «Ресурс Трейдінг Україна» 70 тисяч гривень за вплив на співробітника Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України рішення щодо державної реєстрації частки майна на нежиле приміщення і вплив на працівника Головного управління юстиції Києва з для оформлення та видачі свідоцтва про право власності. Йшлося про нежиле приміщення площею 708 кв.м. в Києві по вулиці Сергія Струтинського, 8, літера А.
Обвинувачений скоєння злочину заперечив і пояснив, що у жовтні 2014-го був звільнений з посади в реєстраційній службі. Тоді до нього звернувся давній знайомий за консультацією щодо виділення зі спільної власності майна в натурі. Договір про надання послуг підписали з компанією, де була засновником дружина обвинуваченого. У лютому 2015-го обвинуваченого поновили на посаді. Через кілька місяців знайомий захотів розрахуватися. Гроші можна було як перерахувати на рахунок компанії, так і передати готівкою. За версією захисту, обвинувачений, будучи поновлений на посаді замначальника Реєстраційної служби Києва, отримав ці гроші готівкою як плату за послуги надані в період, коли його було звільнено.
Головний свідок у справі пояснив, що звернувся до знайомого як до фахівця з реєстрації права власності. Той декілька разів консультував його та повідомив, що для отримання свідоцтва на право власності треба дати 5000 доларів, але потім погодився зменшити суму до 3000 доларів. Заявник скаржився, що обвинувачений неодноразово телефонував йому та нагадував про гроші, тому він звернувся до Департаменту протидії злочинності у сфері економіки Міністерства внутрішніх справ із заявою про злочин.
Однак суд не переконався, що 70 тисяч гривень отримані обвинуваченим саме як хабар.
В обвинувальному акті не зазначено коло осіб, на яких обвинувачений міг нібито вплинути для прийняття рішення. Не з’ясовано, чи мають ці особи необхідні повноваження.
Також не доведена вина обвинуваченого у формі прямого умислу, що є обов’язковим елеметом при такій кваліфікації.
Досліджені докази тільки свідчать, що заявник і обвинувачений зустрічалися кілька разів, оскільки раніше були знайомі, а потім заявник передав гроші. Проте досліджені докази не містять даних про мету передачі коштів і можливість обвинуваченого вплинути на яку-небудь посадову особу.
Суд враховує, що обвинувачений не заперечував факт отримання коштів, однак пояснив, що вони передавались на підставі додаткової угоди на як плата за виготовлення документів компанією його дружини.
Не приймається до уваги позиція сторони обвинувачення щодо сумнівності походження додаткової угоди до договору про надання послуг, оскільки на підтвердження цих доводів не надано будь-яких доказів.
Суд не виключає, що гроші отримано у шахрайський спосіб, однак підстав для перекваліфікації дій немає, оскільки в такому випадку суд буде формулювати нове обвинувачення, яке не було предметом досудового розслідування, що є порушенням принципу диспозитивності, згідно з яким суд вирішує лише ті питання, які виносилися на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
Більше того, при перекваліфікації суд фактично буде виконувати функцію сторони обвинувачення, тобто вийде за межі своїх повноважень.
У підсумку суд ухвалив виправдувальний вирок за недоведеністю в діях підсудного складу злочину.
22
0
20
20
