Правові послуги для компаній та фізичних осіб надають юристи та адвокати. Це кваліфіковані фахівці, які здобули відповідну юридичну освіту. Проте між професіями юриста і адвоката існують суттєві відмінності. Розглянемо, у чому схожість і відмінність цих спеціалістів – за рівнем освіти, умовами допуску до професії, повноваженнями та можливостями.

На перший погляд, адвокати у Львові займаються одним і тим самим – надають юридичну допомогу як фізичним, так і юридичним особам. Спектр завдань, які вони вирішують, доволі широкий: це і консультування з різних правових питань, і підготовка документів (договорів, позовів, заяв, скарг, претензій тощо), і представництво інтересів клієнта в органах влади, і участь у судових засіданнях, і правовий супровід діяльності компаній. Однак ставити знак рівності між юристом і адвокатом не можна з наступних причин.

Освіта та допуск до професії

Юристом вважається фахівець із вищою юридичною освітою будь-якого рівня – бакалавр, спеціаліст чи магістр. Юридична професія є доволі широкою: юристи працюють у прокуратурі, судах, правоохоронних органах, комерційних структурах, нотаріальних конторах, органах державної влади та місцевого самоврядування. У загальному розумінні і юрист, і адвокат – це спеціалісти у сфері права, які надають правову допомогу.

Юристом є особа, яка здобула юридичну освіту у закладі вищої освіти, що має відповідну акредитацію. Юристом формально вважається як випускник, який щойно отримав диплом, так і досвідчений фахівець із десятками років практики.

Адвокатом в Україні, згідно із Законом “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, є особа, яка отримала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та внесена до Єдиного реєстру адвокатів України. Для цього кандидат повинен:

• мати повну вищу юридичну освіту;
• володіти державною мовою;
• мати стаж роботи в галузі права не менше двох років;
• пройти стажування в адвоката або адвокатському об’єднанні;
• скласти кваліфікаційний іспит;
• отримати свідоцтво в регіональній кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури.

Таким чином, не кожен юрист є адвокатом, але кожен адвокат – це юрист з відповідною підготовкою, досвідом та правом здійснювати адвокатську діяльність на території України.

Професійна етика та відповідальність

На діяльність адвокатів в Україні поширюється дія Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, Правил адвокатської етики, а також низки інших нормативно-правових актів. Юрист, який не є адвокатом, не зобов’язаний дотримуватися цих норм та правил.

Адвокат зобов’язаний:

• дотримуватися адвокатської таємниці;
• постійно вдосконалювати свої знання і підвищувати професійний рівень;
• діяти добросовісно, етично та в інтересах клієнта;
• утримуватися від вчинків, які можуть зашкодити авторитету адвокатури або підірвати довіру до нього як до фахівця.

Контроль за діяльністю адвоката здійснюють органи адвокатського самоврядування, зокрема:

• Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, які розглядають питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності;
• Рада адвокатів України – координує загальну політику в сфері адвокатури;
• Національна асоціація адвокатів України (НААУ) – професійне об’єднання, яке забезпечує функціонування адвокатури як незалежного інституту.

Таким чином, адвокат несе не лише юридичну, а й етичну та дисциплінарну відповідальність, яка чітко врегульована спеціальним законодавством. Юрист, що не має статусу адвоката, не підпадає під дію цих норм.

Обсяг повноважень

Різниця між юристом і адвокатом полягає, зокрема, у наявності спеціальних інструментів, які дозволяють адвокату ефективніше здійснювати свою діяльність.

Так, відповідно до Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокат має право:

• збирати відомості, необхідні для надання правової допомоги;
• направляти адвокатські запити до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій (незалежно від форми власності) з вимогою надати інформацію, документи, довідки, характеристики тощо;
• опитувати осіб, які можуть володіти інформацією, що має значення для справи (за їхньої згоди);
• збирати докази, залучати експертів і фахівців для роз’яснення окремих питань;
• мати конфіденційні побачення з клієнтом, у тому числі особою, яка утримується під вартою або відбуває покарання.

Ці повноваження дозволяють адвокату самостійно збирати докази, які потім можуть бути використані у судовому процесі або при захисті прав клієнта в інших інстанціях.

Юрист, який не має статусу адвоката, не наділений спеціальними повноваженнями, такими як право на адвокатський запит чи безперешкодний доступ до затриманих осіб. Його можливості здобувати інформацію обмежуються загальними нормами законодавства, а також рамками трудових або цивільно-правових відносин із клієнтом чи роботодавцем.

Обмеження у наданні правової допомоги

І юрист, і адвокат надають допомогу у вирішенні юридичних питань. Проте обсяг повноважень адвоката є значно ширшим, особливо коли йдеться про участь у судових процесах.

Згідно з Конституцією України та процесуальним законодавством, лише адвокат має право здійснювати захист у кримінальному провадженні. Це цілком обґрунтовано, враховуючи особливий статус адвоката, вимоги до його професійної підготовки та гарантії незалежності, а також принцип змагальності сторін у судовому процесі.

У справах адміністративної юрисдикції, зокрема у справах про притягнення до адміністративної відповідальності або в спорах з органами влади, представником чи захисником, як правило, також може бути лише адвокат. Винятки встановлюються у випадках, передбачених законом (наприклад, коли інтереси представляє законний представник або близька особа).

У цивільних і господарських спорах інтереси сторони в суді також, як загальне правило, має право представляти лише адвокат. Водночас, згідно з процесуальними кодексами, у малозначних справах (наприклад, за позовами до певної грошової суми або щодо незначних правових питань), сторону може представляти будь-яка дієздатна особа – у тому числі юрист, який не має статусу адвоката.

Таким чином, адвокат має виключне право на участь у низці категорій справ, тоді як повноваження юриста у сфері правозахисної діяльності можуть бути обмеженими залежно від типу спору чи провадження.

Отже, юрист і адвокат – це суміжні, але не тотожні професії. Юрист – це фахівець із правознавства, який може працювати у найрізноманітніших сферах, але не має спеціального процесуального статусу. Адвокат же – це юрист із підтвердженою кваліфікацією, який має право представляти інтереси клієнтів у судах та користується додатковими гарантіями і повноваженнями. Таким чином, адвокатура є вищим рівнем юридичної практики, що поєднує професійні знання, етичні зобов’язання та особливу відповідальність перед законом і суспільством.

*Розміщено на правах реклами

18

0

20

20