Ленінський районний суд міста Харкова визнав громадянина винним у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 12 липня.
Йдеться про жителя села Петропавлівка Купʼянського району Харківської області. На момент російського вторгнення він працював головним державним інспектором відділу митного оформлення «Сортувальний» митного поста «Купʼянськ» Харківської митниці.
Під час окупації села чоловік, за версією обвинувачення, став «в. о. завідувача сектору житлово-комунального господарства Петропавлівської обʼєднаної територіальної громади» при окупаційній адміністрації. На цій посаді він виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, а саме приймав документи і кореспонденцію, організовував роботу із прийому документів для отримання виплат РФ місцевому населенню. Також збирав заяви мешканців щодо вирішення питань організаційного та гуманітарного характеру. Давав вказівки підлеглим працівникам проводити ремонтні та підсобні роботи. У тому числі щодо поширення символіки держави-агресора у публічних місцях — наприклад, фарбування зупинок громадського транспорту в кольори російського прапора.
У звільненому селі знайшли службові документи окупаційної влади, в тому числі розпорядження про створенння робочої групи, до складу якої включено обвинуваченого із зазначенням його посади і підписом, що він ознайомлений. Також був вилучений трудовий договір за підписом обвинуваченого
У судовому засіданні чоловік вину не визнав. Пояснив, що у перший день повномасштабного вторгнення йому зателефонували з митного посту «Купʼянськ» і повідомили, що війська збройних сил РФ перетнули державний кордон України. Керівник наказав йому залишатися за містом проживання до особливого розпорядження. На початку березня 2022-го в селі знайшли шість одиниць української військової техніки з боєкомплектами снарядів і зброєю. Обвинувачений сказав про це голові сільради та дільничному. У подальшому з головою сільрали і вони сховали цю військову техніку в ангарах. На відстані 5 км. від села на дорогах були російські блокпости. Було відомо, що росіяни не пропускають через блокпости держслужбовців та затримують їх і направляють на фільтрацію, а тому обвинувачений вирішив не виїджати з села. Голова сільради відмовилася в умовах окупації виконувати свої обовʼязки. На співпрацю з загарбниками пішов її заступник, який, за словами обвинуваченого, почав пропонувати йому посаду керівника ЖКГ в сільраді. Чоловік стверджує, що відмовлялвся, але колборант запропонував йому подумати і на початку квітня привіз вантажівкою йому під будинок цукор, гречку та муку, яку сказав роздавати односельцям як гуманітарну допомогу.
На початку липня 2022-го, як розповів обвинувачений, «голова» знову приїхав до нього додому і ще з двома озброєними військовими РФ та сказав, що по селу потрібно щось робити і повторно запропонував очолити відділ ЖКХ. Обвинувачений стверджує, що знову відмовився. тільки згодився косити траву в селі буде, а займати якісь посади — ні. «Голова» сказав просто виходити і косити траву і попередив, що інакше повідомить росіянам, що обвинувачений ховав українську військову техніку і тоді його відправлять на підвал. Обвинувачений говорив, що з липня став виходити на роботу до сільради. Працював разом з іншими чоловіками та ніким не керував. з військовими РФ не спілкувався, зарплатню в рублях не отримував. «Голова» показав відомості щодо перерахування йому зарплатні, але він її отримувати відмовився. Обвинувачений стверджував, що одного разу підписав пусті аркуші, гадаючи, що, можливо, розписується за виконанні роботи.
В окупації він залишився тому, що на початку війни керівництво митниці наказала знаходиться вдома, а потім він не мав змоги виїхати, тому що його не пропускали на блокпостах. На виконання робіт по покосу трави та фарбування бордюрів і зупинок, він погодився через погрози псевдоголови села, що його посадять до «ями».
Законна голова селищної ради розповла, що в селі проживає близько 5000 осіб. Після початку великої вйни селищна рада працювала в звичайному режимі та забезпечувала місцеве населення. Але згодом вона як голова помітила, що її заступник схиляється до співпраці з окупантами. Починаючи з червня 2022 року її заступник уже відкрито розвозив російську гуманітарну допомогу і агітував за Росію. Ходили чутки, що він неодноразово зустрічався із росіянами і наполягав на усуненні свідка від посади. На початку липня 2022 року до будинку голови села приїхали військові РФ і, не заставши її, провели обшук та забрали з собою її чоловіка. Голова села поїхала визволяти чоловік і її посадили у підвал і протримали чотири дні. Жінці запропонували співпрацювати з окупаційною владою, але вона відмовилась. Потім її відпустили і селищною радою почав керувати її заступник. Всі працівники Петропавліської селищної ради, окрім двох осіб, відмовились від співпраці з окупантами і більше не виходили на роботу.
Обвинуваченого голова знає з дитинства, до окупації він працював на митниці. Під час окупації бачились майже кожного дня, з ним та зі своїм чоловіком вони ховали техніку ЗСУ, щоб та не дісталась агресору. Їй особисто не відомо, чи обіймав обвинувачений якісь посади під час окупації. Свідок вважає, що у всіх була можливість відмовитися виконувати доручення агресорів. Коли росіяни зайшли до села, то почали перефарбовувати зупинки у «триколор». Свідок особисто бачила, як обвинувачений фарбував зупинки громадського транспорту у колір російського прапор і як роздавав російську гуманітарку просто з власного подвірʼя. Гуманітарну допомогу йому додому привозив новий «голова» села. Щоб обвинувачений комусь давав якісь вказівки чи приймав якісь документи свідок не бачила, їй не відомо чому він не виїхав з села і чому пішов на співпрацю з агресором. Після усунення від посади жінка постійно перебувала вдома та займалась власними справами. 22 вересня 2022 року вона виїхала до Харкова, де залишалася до звільнення села.
Ще один чоловік до початку війни офіційно працював електриком у Петропавлівській селищній раді. У червні 2022 року голова дала йому відпустку. А в середині липня заступник голови селищної ради ради сказав йому виходити на роботу для заміни насосу на водяній скважені, яка забезпечувала водою все село. Виникла з ним суперечка і новий «голова» села пригрозив, що у разі не виходу на роботу приїдуть військові РФ та заберуть в електрика сина. У звʼязку з цим електрик мусив вийти на роботу. Фактично він отримав заробітну плату рублями лише один раз наприкінці серпня 2022 року. Під час окупації свідок бачив, що обвинувачений обрізав дерева, фарбував все, білив і був присутнім при фарбуванні зупинки в триколор. Але він ні разу не спостерігав, щоб обвинувачений віддавав комусь розпорядження.
Інший свідок — працівник митниці, який проживав у Купʼянську і займався ремонтом автомобілів місцевих жителів, бо мав таке хобі та потрібно було виживати. Обвинувачений є сусідом його брат. У середині серпня 2022 року обвинувачений, нібито, сказав його братові, що окупаційна влада організовує митницю та просив, щоб брат передав це йому. Коли свідок приїхав до брата, то обвинувачений зайшов у гості і запропонував йому взяти участь у створенні окупаційної митниці і розказав куди треба звернутися.
Ще одна жителька Купʼянська працювала на митниці до 2021 року. Коли під час окупації вона шукала заробіток, то знайомий порадив їй влаштуватися на митницю до окупантів. Вони зі знайомим склали резюме і здали документи, але їй так ніхто і не перетелефонував.
Суд визнав обвинувачення доведеним і визначив чоловікові покарання у вигляді 7 років увʼязнення із конфіскацією майна. Засудженому також забороняється обіймати посади в правоохоронних органах, в тому числі Державній митній службі України, а також працювати на посадах, повʼязаних із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності.
21
0
20
20
