На Сумщині заочно судять 21-річного російського військового за порушення законів та звичаїв війни. 

Дмитро Усталков — уродженець Нижньогородської області, служить у 4 танковій дивізії 1 танкової армії Західного ВО ЗС РФ.

За версією обвинувачення, у березні 2022-го в місті Тростянці Сумської області Усталков із товаришами на блокпосту відбирали мобільні телефони і гроші у місцевих жителів, які намагались виїхати з-під обстрілів.

Двох потерпілих суд допитав у режимі відеоконференції. Третій, 29-річний Артем Шаповал, особисто прибув у засідання Тростнецького районного суду 14 грудня.

Чоловік розповів, що у нього відібрали айфон, погрожуючи автоматом. Одного з окупантів — Усталкова —  він впізнав за фото.

Прокурор Олег Завальний уточнив, що саме росіяни.

— Той, шо стояв ззаді, прикривав свого подєльніка і автомат був направлений в сторону машини. Я ці дії розцінював як погрозу у свій адрес. Весь час, поки вони були біля машини, автомат був направлений в сторону автомобіля, — пояснив Артем.

На запитання адвоката Сергія Калантаєнка, що забезпечений Усталкову державою, чи всі російські військовослужбовці були з автоматами потерпілий відповів ствердно.

— Ви можете відрізнити автомат у бойовому стані? — запитав захисник. 

— Був примкнутий магазин з боєприпасами до нього. Прєдохранітєль був опущений.

Після кількох хвилин засідання у приміщенні суду зникло світло. Учасники мусили зробити двогодинну перерву. Суддя, який слухає справу, Олександр Огієнко говорить, що це дуже впливає на нормальну роботу.

«Мало того, що завдали шкоди. Але й на звільненій території тепер дошкуляють, — нарікає суддя.

«Вони не стіснялись»

У перерві потерпілий Шаповал розповів «Судовому репортеру», що 15 березня він  із сім’єю намагався виїхати з тимчасово окупованого міста. Телефони, за його словами, окупанти відбирали у всіх, хто їхав. На блокпосту нічого не запитували та не пояснювали, лише навели зброю на авто та наказали. 

За два тижні після евакуації чоловік купив новий телефон. Тоді через синхронізацію побачив, що на старому айфоні його картка замінена на російську. Очевидно, росіяни ним користувалися. Повернувшись у Тростянець, Шаповал написав заяву в поліцію.

У суді як свідка допитали також дружину потерпілого — Катерину. Вона повідомила, що того дня її сім’я з дитиною та зовиця з малюком і чоловіком, намагалися виїхати «зеленим коридором» з міста, яке обстрілювалося. Росіяни підходили і казали віддавати всі телефони.

— Вони постійно їздили біля нас. То на машинах, то возком з тєлєфонами, — сказала жінка.

— Ви сказали що вони, оці російські військові проїжджали з візочком з телефонами. Ви спостерігали напевно, що відбувається попереду вас? — поцікавився суддя. 

— Я не пам’ятаю саме який (російський солдат — ред.), але йшов попереду з візочком телефонів (…) Підходило до нас їх забирать постійно дуже багато. То єсть, один підійшов — ми сказали там ми отдали, другий підійшов — ми сказали, що в нас уже немає, третій ще. Ну їх багато було. Вони ходили й ходили. 

Росіяни перевіряли сам автомобіль, багажник, залазили на водійське сидіння і дивилися в бардачок. Чи був серед них Усталков жінка не може пригадати. 

«Хто імєнно шо, я чесно [не знаю]. Це була така якби дуже хвилююча подія. Ми дуже переживали. Тому я їх дуже не розглядала. Старалася на них не дивитися», — зазначила вона. 

Але, спілкуючись зі слідчими, на фото жінка Усталкова впізнала.

«Зразу я його помнила. Зараз може й не узнаю. Він такий був круглоліций, плотненький, з залисинами. Зріст не пам’ятаю, бо я була в машині і не роздивилася», — описала вона. 

Відповідаючи на запитання адвоката, свідок відзначає, що обвинувачений був спокійний і вже ніби вивчив фрази з вимаганнями.

«Звісно, я розуміла, що то росіяни. Ну в них була дуже подрана форма з красними лєнточками на руках і на ногах. Розмовляли вони російською. Вони не скривали, що вони російські. Вони казали, що ми з Росії, а тут воюють американці. Вони не стіснялись», — підсумувала жінка.  

У засіданні 26 грудня суд також допитав сестру потерпілого Шаповала 27-річну Ганну. Жінка пригадала, що про «зелений коридор» родина не могла дізнатися через відсутність мобільного зв’язку у місті. Коли побачили колону автівок на виїзд — приєдналися до неї.

— Я боялась дивиться у їхній бік. Відверталась сама і відвертала дитину. Йшов один із них і я просто якось так глянула. І в них (…) там була символіка ця їхня — зет англійська (Z). І ще автівки, наяких вони передвигались, з оцими ж символіками. Коли підходили — розмовляли на їхній, російській, мові, — описала вона. 

Обвинуваченого Усталкова жінка також впізнала по фото.

— Вони з мішками, з тачками ходили. Може у карман поклав. Цього нюансу я не пам’ятаю, — пригадує вона епізод, як російський солдат забрав телефон у її брата.

— Він підійшов. Які у нього були вирази, слова, щось він повідомляв, чи вимагав, чи прохав? — запитував прокурор.

— Для мене те, що вони вже сюди прийшли зі зброєю в руках, для мене це не прохання. Не знаю. Вони сказали, щоб віддали телефони.

— Скажіть, будь ласка, от він повідомив віддати телефони. Які були дії ваші, осіб, які перебували у автомобілі?

— Не знаю, які дії. Ну відчуття страху і не знаю, шо зараз відбудеться, так, як у мене маленька дитина була на руках, то для мене це було не те, шо погроза — це було більше, ніж погроза. Незрозуміла людина підходить зі зброєю і каже, щоб віддали телефони. Мені було дуже страшно. То і віддали. 

Те ж саме розповіла й 46-річна Ольга. Того дня вона з донькою та її хлопцем також виїздили з Тростянця. 

— У них були оці пов’язки на руках. Червоного кольору. Говорили російською. Він (обвинувачений — ред.) невисокий на зріст. Одягнений був якось у грязне. Кросовки на ньому були, грязні руки і колєчко. Він був років 30-ти. Ну мені в глаза кросівки впали. Воно ж така слякоть, мряка була, шо на них чи красна полоса, чи оранжева. Ці кросівки. Думаю, воєнний і в кросівках, — описала свідок. 

Жінка пригадує, що їхнє авто також обшукали, змусили віддати мобілки. Телефони Усталков попросив ввімкнути, роздивився, а потім один повернув. 

— Він у телефоні орієнтувався. Він понімав, шо він нажимає і як.  У нас навіть не було чим витягнуть картку. Він попитав: «У вас є голка?» Ну откуда в нас? Він навіть сам пішов і витягнув карточку і нам уже приніс сім-карту. Ну підійшов з телефоном. Просто я думаю йому сподобався телефон і всьо. Перед нами стояла машина і тоже открили і так само забрали у водія телефон. 

— Ви сказали, що віддали телефон, оскільки побоювалися за своє життя. А чи чули Ви якісь на той момент якісь випадки, щоб були вбивства або поранення цивільного населення? — запитав прокурор.

— По місту були такі випадки. Тому й боялися. Тому й віддали. Вже чули, — відповіла жінка. — Було відчуття, шо вони або п’яні, або обкурені. Не знаю, відчуття, шо вони якісь не такі. Просто був шок, страх, шо вони якісь неадекватні. 

За порушення законів та звичаїв війни Усталкову в Україні загрожує від 8 до 12 років позбавлення волі.

Олена Жила, для сайту «Судовий репортер»

Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.

22

0

20

20