Верховний суд не задовольнив скаргу митрополита Чернівецького і Буковинського Мелетія за позовом до журналістів.

Про це повідомляє  «Судовий репортер» з посиланням на постанову від 18 березня.

Мелетій просив визнати недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність і ділову репутацію інформацію в інтернет-публікації КП редакція газети «Час» від 16.11.2018.

Нижче уривок зі статті:

«Сьогодні «Час» відкриває завісу над «нажитым непосильным трудом» майном митрополита Чернівецького і Буковинського Мелетія (у миру Валентин Єгоренко) та архієпископа Банченського Лонгіна (Михайло Жар).

Ці двоє «монахів» живуть не так кучеряво як їхній предводитель, але і вони мають що втрачати і тому впираються як молоді бички на бойні створенню Української Помісної Церкви.

Отож… Житло – розкішні апартаменти в консисторії на на вулиці Руській; автомобілі – Фольсваген Пасат (два),Фольксваген Бора (два), Фольксваген Ігуан, Тойота Кемрі; земля – десятки гектарів «монашеських» земель поблизу чоловічих монастирів в хотинських Колінківцях та заставнівському Хрещатику.

А крім цього ще «три магнитофона в недешевих автомобилях, три видеокамеры в особняках, три кадила серебряных, ряса замшевая заграничная.. тоже три…».

Митрополит подав у суд, повідомляючи, що розкішні апартаментів насправді є власністю релігійної організації, йому належать три автомобілі, але всі вони використовуються у релігійній діяльності. Офіційно із об’єктів нерухомості Мелетій володіє тільки квартирою в Хотині на 68 кв.м., яку набув ще до того, як став архієпископом.

Суд першої інстанції позов митрополита задовольнив і зобов’язав газету опублікувати спростування. Також з газети і автора статті стягувалося 3 723 грн завданої Мелетію моральної шкоди.

Але газета успішно оскаржила це рішення.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що Мелетій є архієпископом Чернівецьким і Буковинським, керуючим Чернівецько-Буковинською єпархією, відтак є публічною особою, що тягне за собою ширші межі допустимої інформації щодо нього порівняно зі звичайними громадянами. У спірній публікації дійсно була викладена інформація, яка стосується позивача, та мало місце поширення такої інформації в мережі Інтернет, серед широкого кола осіб, проте з урахування того, що позивач є публічною особою, проаналізувавши інформацію, а також характер використаних при її викладенні мовних засобів, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позову немає.

Митрополит звернувся до Верховного суду, але там погодилися із висновком апеляційної інстанції, що позивач не довів, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих думок автора публікації з приводу діяльності позивача. Суд виходив з того, що висловлювання журналістів є оціночним судженням і, за законом, спростуванню не підлягають.

Посилаючись за закон «Про інформацію», суд зазначив, що митрополит не позбавлений можливості реалізувати право на відповідь, викласти власний погляд і довести перед аудиторією помилковість позиції журналістів.

ВС вважає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про недоведеність підстав для втручання у право автора статті на поширення власних суджень. При цьому, встановивши, що поширена інформація не містить висловлювань у брутальній, принизливій чи непристойній формі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вирішив, що підстав для відшкодування моральної шкоди немає.

19

0

20

20