Дзержинський районний суд міста Харкова визнав 43-річну жительку міста Ізюма винною у колабораціонізмі.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 11 березня.
До окупації жінка працювала листоношею у відділенні поштового звʼязку №9 міста Ізюм. Коли місто захопили, на початку червня 2022 року вона ініціювала і організувала збори громадян, у тому числі співробітників AT «Укрпошта» та інших місцевих жителів біля будівлі окупаційної адміністрації. У присутності керівника районної окупаційної адміністрації обвинувачена оголосила, що очолить новостворене «КП «Почта Изюма» і закликала інших долучатися.
Діяльність створеного окупантами комунального підприємства зводилась до роздачі городянам пропагандистських газет «Изюмський телеграфъ», «Харьков Z» і «Красная звезда».
До російського вторгнення у місті Ізюм проживало близько 50 тисяч мешканців, кількість яких на час окупації суттєво зменшилась. Поки ця територія залишалась непідконтрольною українській владі місцеве населення не мало іншого джерела інформації про події у світі, окрім окупаційних пропагандистських видань.
Згідно зі штатними розписами, в період червня-липня 2022 в окупаційній пошті працювало 54 людей, які займалися роздачею окупаційної преси. У майбутньому штат планували збільшити удвоє. Людям спочатку платили продуктами харчування, а потім російськими рублями. Посадовий оклад обвинуваченої був 50 тисяч рублів.
У судовому засіданні свідчили шестеро людей, які працювали в окупаційній пошті — бухгалтерка, прибиральниця і листоноші.
Показання дала жінка, яка до окупації була заступником начальника відділення «Укрпошти» в Ізюмі. У травні 2022 року її затримали російські військові і вимагали сказати, де майно її поштового відділення, на що вона повідомила, що майно вивезла начальниця та поїхала з ними до місця мешкання матері своєї начальниці і там була виявлена оргтехніка пошти. Військові РФ забрали у жінки ключі від поштового відділення і сказали, що забирають оргтехніку. Пізніше приїхала обвинувачена, назвалась новим директором пошти і разом із росіянами забрала оргтехніку.
Одна зі свідків — листоноша, яка за харчі погодилась розносити пропагандистські газети. Вона розповіла, що в серпні 2022 року працівникам заплатили грошима і вона отримала 35 тисяч російських рублів. Мешканці міста, з її слів, скаржились, що не вистачає примірників газет, про що вона доповідала своїй начальниці, але та відповідала, що газет привозять мало.
Жінку судили за ведення господарської діяльності у взаємодії окупаційною адміністрацією і участь у політичих заходах та інформаційну діяльність у співпраці з окупаційною адміністрацією держави-агресора (ч.4, ч.6 ст.111-1 КК).
У судовому засіданні обвинувачена не визнала себе винною та показала, що погодилася очолити підприємство у звʼязку зі скрутним матеріальним становищем. Наполягала, що російських грошей не отримувала і платила людям харчами. Вона є аполітичною особою і працювала начебто тільки, щоб допомогти мешканцям Ізюма. Вона заперечуваа, що роздавалися газети антиукраїнського змісту, але пояснювала, що у випадку відмови розповсюджувати їх, окупанти не надавали би продукти харчування. Продовольчі набори що у неї, що у її підлеглих, були одинакові, чому вона очолили пошту окупантів, а не продовжила працювати листоношою, пояснити не може.
Однак у матеріалах справи є документи про видачу обвинуваченій коштів для зарплат співробітникам підприємства, а також заяви працівників на отримання одноразової грошової допомоги по 10 тисяч російських рублів. Ці докази, а також показання свідків про отримання виплат у рублях, спростовують твердження обвинуваченої про те, що будь-яких коштів від окупантів вона та її підлеглі не отримували.
Один зі свідків розповів, що в серпні 2022-го обвинувачена звільнила його з посади листоноші за скаргою мешканців Ізюма, що він спалив окупаційну газету в той час як газет всім охочим не вистачало. На думку суду, це спростовує версію підсудної про те, що вона мешканці окупованого міста сприймали окупаційні газети лише як папір для побутових потреб, а не як пропагандистські видання окупаційної влади. Одна із листонош у судовому засіданні розповіла, що мешканці міста скаржились, що кількість примірників газет обмежена і вони не мають змоги їх всі прочитати.
Про добровільність зайняття посади, без будь-якого примусу з боку окупаційної адміністрації, свідчать, на думку суду, також показання обвинуваченої про те, що в разі виникнення в майбутньому аналогічної ситуації, вона би знову співпрацювала з окупаційною владою, адже є аполітичною особою. Це судом тлумачиться як свідоме нехтування політичними проблемами в державі, байдуже ставлення до питань політики, ухилення громадянкою від участі у політичному життя країни, втрату почуття обовʼязку перед державою та українським суспільством.
Обвинувачена наполягала на тому, що працівникам «пошти», незалежно від посад надавалася окупаційною владою однакова кількість та асортимент продуктів харчування. І водночас змогла пояснити суду, чому саме вона захотіла керувати створеним окупантами підприємством, безпосередньо співпрацюючи з окупаційною владою, а не залишилась звичайною листоношею, як це було до окупації міста.
Суд не бере до уваги доводи захисту з приводу необізнаності підсудної про внесення змін до Кримінального кодексу в частині кримінальної відповідальності за колабораціонізм. У судовому засіданні жінка підтвердила, що розуміла протиправний характер своїх дій. Згідно з Конституцією Украхни, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Крім того, військова агресія РФ проти Україна триває із 2014 року. Бойові дії не один рік тривають на території Донецького регіону. Інформація щодо притягнення до кримінальної відповідальності громадян України, які добровільно співпрацювали з окупаційною владою у Криму, Донецькій та Луганській областей, була загально доступна і регулярно висвітлювалася у засобах масової інформації. Тому суд вважає, що підсудна достеменно знала про можливе кримінальне переслідування за співпрацю з окупаційною адміністрацією.
За сукупністю злочинів жінку засудили до 11 років увʼящнення з конфіскацією усього майна і забороною на 15 років обіймати посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що надають публічні послуги.
22
0
20
20
