Вранці 20 жовтня Вищий антикорупційний суд оголосив рішення, яким змінив запобіжний захід колишньому судді Касаційного господарського суду Богдану Львову.
У звʼязку з невнесенням застави в 302 мільйони гривень прокурор просив помістити підозрюваного під варту. Але слідчий суддя Віталій під варту Львова не повернув і частково задовольнив клопотання захисту — зменшив заставу до 20 мільйонів гривень.
Колишній голова Вищого адмінсуду України Олександр Нечитайло і ексголова Вищої ради правосуддя Володимир Говоруха намагалися взяти підозрюваного на поруки, але суд їм відмовив.
Із червня цього року Львова підозрюють у співучасті у заволодінні українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок» у 2015-2018 роках.
Але чорна смуга в житті служителя Феміди почалася ще в 2022-му, коли журналісти повідомили, що він, нібито, має російський паспорт. Офіційно підтвердити чи спростувати російське громадянство через запит до органів влади РФ в умовах війни було неможливо. Голова Верховного суду відрахував Львова зі штату суду у звʼязку з «набуттям суддею громадянства іншої держави».
Львов не погоджується із процедурою звільнення і з тим, що втратив статус судді. У червні цього року, коли суд вперше помістив його під варту, він звернувся до Ради суддів України. Там йому видали рішення, що він, не будучи звільнений Вищою радою правосуддя, все ще продовжує користуватися гарантіями суддівської незалежності і що його тримання під вартою потребує попередньої згоди Вищої ради правосуддя.
У серпні слідчий суддя розглянув клопотання захисту про зміну запобіжного заходу. Зважаючи на позицію Ради суддів України, суддя вирішив, що питання, чи може Львов користуватися гарантіями суддівської незалежності, наразі до кінця не врегульоване. І змінив застосований запобіжний захід на альтернативний, визначений раніше судом, у виді 302 мільйонів гривень застави.
Через два дні Вища рада правосуддя оприлюднила рішення, що висновки Ради судді України є хибними. А саме, що повноваження Львова уже припинені і ВРП не має давати згоди на утримання його під вартою.
За ухвалою суду, Львов, опинившись на свободі, мав сплатити 302 мільйони гривень застави протягом пʼяти днів. Але ці строки вже давно минули. За підозрюваного внесли тільки 1,5 млн. Прокуратура ще в серпні подала клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою. І його вирішення затягнулося на два місяці.
Весь цей час Львов перебував на свободі і чи не щодня відвідував антикорупційний суд: сторона захисту засипала суд численними клопотаннями.
Медведчук стверджує, що трубу купували для Порошенка
За версією обвинувачення, Богдан Львов як голова Вищого господарського суду в 2015 році був залучений вищим політичним керівництвом держави до заволодіння українською частиною нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок».
Трубопровід, збудований у 70-80 роках ХХ століття, проходив територією України і, за законом, після розпаду СРСР ставав державною власністю. Фонд держмайна України своєчасно не оформив права власності, але, як кажуть у прокуратурі, держава стала власником на підставі закону в силу правонаступництва.
Фактично ж трубою користувався «ПрикарпатЗахідтранс» — дочірня компанія російського «Транснєфтєпродукту». У 2005 році українська прокуратура подала позов про витребування у росіян ділянок нафтопродуктопроводів «Самара-Західний напрямок» і «Грозний-Армавір-Трудова».
У 2011-му Рівненський господарський суд виніс рішення на користь держави. 17 березня 2015 року Верховний суд підтвердив це рішення. Але вже за пару місяців Рівненський госпсуд погодився переглянути справу за нововиявленими обставинами. І в результаті трубу віддали росіянам, а ті дуже швидко продали її швейцарській компанії International Trading Partners AG. Оборудка зі збитками для держави в 1,4 млрд гривень трапилася у часи президентства Петра Порошенка, коли суттєво зміцнилися позиції проросійського політика Віктора Медведчука, якого називали новим власником труби.
Розслідувати заволодіння нафтопроводом почало ще у 2017 році Національне антикорупційне бюро, але справа просувалася не надто жваво.
У 2021 році журналісти Bihus.info опублікували так звані плівки Медведчука, які сьогодні є частиною кримінальної справи. Серед іншого там зафіксовано спілкування Медведчука з президентом «Транснєфті» Ніколаєм Токарєвим.
У розмові Медведчук неодноразово згадує «главного» або «начальника», який в курсі судових справ і сам має бути заінтересований у позитивному їх вирішенні. Журналісти припускали, що йшлося про тодішнього президента України Петра Порошенка.
У травні 2022-го, за кілька місяців перед обміном до РФ, Медведчук дав показання Службі безпеки України.
— Трубой я начал заниматься по просьбе Порошенко… И если бы сказали, что это труба Порошенко, это больше бы подходило. В 2016 году президент Порошенко обратился ко мне с просьбой, учитывая мои контакты и отношение ко мне среди руководства РФ, про покупку труби «Прикарпатзападтранса», которий владел трубой по поставкам дизеля в Украину и Европу. Он обратился ко мне, чтобы я переговорил з президентом РФ Владимиром Путиным, чтобы «Транснефть» смогла продать эту трубу и чтобы можно было выкупить эту трубу, как потом выяснилось, господином Порошенко. Для того, чтобы трубопровод стал частной собственностью, необходимо было предпринять ряд действий, начиная с судебной системы, были внесены определенные решения о том, что это собственность Украины. Для того, чтобы дать возможность «Транснефти» продать эту трубу необходимо было сделать все, чтобы «Транснефть» снова владела и принимала решения о продаже этой трубы. Здесь господин Порошенко решал все вопросы как судебной системы, так и административных органов через возможности президентской должности и административного влияния.
Суды, прокуратура, антимонопольный комитет, фонд госимущества — все они принимали решения, естественно нужные для личных интересов президента. Сколько денег потратил на покупку труби Порошенко? По официальным данным 23 миллиона долларов США. Деньги выводились через фиктивные договора. Контролировал эти вопроси его ближайший финансовый помощник Макар Пасенюк. О том, что именно Порошенко контролировал прокачку дизеля трубой, свидетельствует то, что действия по прокачке дизеля прекратилась в мае 2019 года, после окончания президентских полномочий господина Порошенко.
За словами Медведчука, у Росії трубопровід оцінили в 30 мільйонів доларів. Структури Порошенка, нібито, придбали 75% — за 22,5 – 23 млн доларів. Решту сплачували компанії бізнес-партнера Медведчука Тараса Козака, які в подальшому забезпечували поставку дизеля по трубі в Україну і Угорщину.
Схожі показання слідству дав бізнесмен Сергій Тищенко, який розповів, що 23 чи 24 мільйони це була балансова вартість труби і ще 7 мільйонів треба було заплатити росіянам, щоб не блокували перекачку. Тищенко розповідав слідчим про тиск вищого керівництва держави на АМКУ в питанні нафтопроводу «Самара-Західний напрямок».
— Коли ми зрозуміли, що на цю трубу, скажемо так, зʼявляється власник, було дуже багато спілкування на цю тему з Кононенком, Пашинським, з Ковальчуком. Я знаю, що Антимонопольний комітет не збирав кворум відносно дозволу, це було один чи два рази, просто ігнорував доручення президента Петра Олексійовича. Блокувала цю роботу така собі Агія Загребельська…
Справа, що має державницьке значення
Екссуддя Вищого господарського суду України Жанна Корнілова у березні 2015 року була доповідачкою у справі нафтопроводу «Самара-Західний напрямок».
У допиті в слідчого Служби безпеки України вона фігурує як «свідок Висоцька».
— Хочу зазначити, що після того, як матеріали справи надійшли мені в провадження, за розпорядженням секретаря Четвертої судової палати ВГСУ Бенедисюка, розгляд справи, яка надійшла з господарського суду Рівненської області, відбувся у складі колегії суддів Овечкіна, Корнілової і Чернова.
Після надходження справи до мене в провадження, голова ВГСУ Львов неодноразово звертався до мене й вимагав залишити за Росією нафтопровід. Мотивував він таку необхідність проханням Президента України Петра Олексійовича Порошенка. Крім того, за словами Львова, працівники, які обслуговують нафтопровід, втратять роботу, якщо він перейде у власність України (…)
Таких бесід у приміщенні ВГСУ було декілька. Однак я точно не пам’ятаю, чи були інші судді колегії [при цих розмовах]. Враховуючи підвищений інтерес до цієї справи, я була особисто знайома з Віталієм Яловенком, який на той час займав посаду заступника голови СБУ, я йому зателефонувала, щоб отримати цю інформацію. Під час розмови я запитала його, чи дійсно це позиція Петра Олексійовича щодо повернення нафтопродуктопроводу у власність Росії чи це Львов повідомив мені неправдиву інформацію. Наскільки я пригадую, Яловенко перетелефонував наступного дня і підтвердив слова Львова, що позиція Порошенка дійсно така, що потрібно повернути нафтопродуктопровід у власність Росії.
Після розгляду справи я повернулася у свій робочий кабінет і на мій особистий телефон зателефонував Львов, але я не відповіла. Тоді він відразу зайшов до мене у кабінет, і запитав: «Де хлопці (інші судді — ред.)? Що ти наробила? Одну тебе залишили?». Я відповіла, що «рішення я прийняла по закону», я хвилювалася за себе. Через дві хвилини Львов покинув мій робочий кабінет. Після цього я вдягла верхній одяг і спустилася до Чернова і Овечкіна — їх кабінети були закриті. Я зайшла до робочого кабінету голови ВГСУ Львова і повідомила, що планую вийти на вулицю. Він запитав, куди я збираюся і що в мене в карманах, оскільки руки я тримала там… Після цього зателефонував його робочий телефон. Він відповів російською: «Да, Петр Алексеевич, у нас сегодня плохой день. Два пролета». Я одразу вийшла із кабінету.
У ці дні відбулися розмови Медведчука з керівником «Транснєфтєпродукту» Токарєвим. Медведчук запевнив його, що, незважаючи на останнє судове рішення, все буде добре.
— Товара нет, товар отобрали, — говорив Токарєв
— Пусть думает тот, кто собирается приобретать, — відповідав Медведчук.
— Де-юре ее у нас нет.
— Это нюансы, давайте считать, что у вас все есть, — заспокоїв співрозмовника Медведчук.
Уже через кілька днів 7 квітня 2015-го суддя Господарського суду Рівненської області Ярослава Гудзенко прийняла заяву «ПрикарпатЗахідтрансу» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
20 квітня 2015 Медведчук прозвітував Токарєву: «В пятницу общался с нашим тут главным по поводу известного объекта. Он сказал все там делается, пока команда есть, поэтому мы идем вперед, насколько далеко посмотрим».
Суддя Госпсуду Рівненської області Вадим Торчинюк, який у 2015-му був головою суду, підтвердив, що спілкувався про цю справу з Львовим:
«Навесні 2015 року на окружній дорозі міста Житомира, в готельно-ресторанному комплексі «Губернія» я мав зустріч з головою ВГСУ Львовом, ініціатором якої він виступив. Під час зустрічі Львов повідомив мені, що до Господарського суду Рівненської області надійде заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та просив звернути на неї особливу увагу. Так, з його слів, вказана справа перебувала на контролі на найвищому рівні та по ній визначена державницька позиція, якої варто дотримуватися».
21 квітня 2015 суддя Гудзенко задовольнила заяву про перегляд за нововияленими обставинами і скасувала рішення Господарський суд Рівненської області від 2011 року.
Підставою для перегляду рішення став акт АТ «Чорномортранснєфті» 2002 року, згідно з яким трубопровід «Грозний-Армавір-Трудова» виведено з експлуатації ще у 1992 році, а сам нафтопродуктопровід розкрадено. Про цей акт «ПрикарпатЗахідтранс» нібито дізнався від материнської компанії лише в березні 2015-го.
Суддя нині вже Північно-західного апеляційного господарського суду Олена Крейбух у 2015 році розглядала апеляційну скаргу на ухвалу Гудзенко про перегляд справи за нововиявленими обставинами.
«Приблизно в кінці травня 2015 року до Рівненського апеляційного господарського суду приїхав тодішній голова ВГСУ Львов для участі у нараді чи семінарі. Я також була присутня на цьому заході у якості учасника. Після закінчення заходу голова суду Мельник Олег Володимирович повідомив мені, що до мене хоче зайти Львов та дещо обговорити. Приблизно через годину до мого кабінету зайшов Львов. Він представився і сказав, що у мене в провадженні перебуває апеляційна скарга на рішення судді Господарського суду Гудзенко про перегляд рішення 2011 року за нововиявленими обставинами. Просив звернути увагу на цю справу, а також на те, що нововиявлені обставини стосуються української частини нафтопродуктопроводу «Грозний-Армавір-Трудова».
Хочу зазначити, що прямих вказівок щодо прийняття конкретного рішення мені ніхто не надавав, але із розмови зі Львовом та подальшим спілкуванням з Мельником, я зрозуміла, що вони хочуть, щоб рішення Гудзенко було залишено в силі. Тим більше, що сам Львов зазначав, що нововиявлені обставини стосуються лише нафтопродуктопроводу «Грозний-Армавір-Трудова». Тобто він, як і я, розумів, що обставини, наведені в заяві представника «ПрикарпатЗахідтрансу», про перегляд рішення за нововиявленими обставинами такими по суті не являються, оскільки були відомі сторонам давно. Я це розуміла, але враховуючи постійні нагадування і контроль з боку Мельника, який це аргументував вказівками зверху, які мені були озвучені прямо Львовим, я прийняла таке рішення» – повідомила слідству Крейбух.
За клопотанням «ПрикарпатЗахідтрансу» суддя Гудзенко призначила інженерно-технічну експертизу. Оскільки «Грозний-Армавір-Трудова» вивели з експлуатації, то експерти мали зʼясувати довжину спірної ділянки трубопроводу «Самара-Західний напрямок».
На початку 2016 року, коли надійшла відповідь від експертної установи, суддя Господарського суду Рівненської області Гудзенко була в відпустці. Тому справу швидко передали судді Наталії Політиці. Зʼясувалося, що в регіоні нікому провести потрібну експертизу. Суддя Політика попросила поради в тодішнього голови суду Вадима Торчинюка.
Пізніше на допиті Торчинюк розповідав, що зателефонував до Львова і він сказав йому, що експертизу необхідно доручити ДП «Український державний науково-дослідний і проектний інститут азотної промисловості продуктів органічного синтезу» у місті Дніпродзержинськ. Як згодом зʼясується, експертна установа на той час була фактично банкрутом і працівників через відсутність коштів на зарплати відправили у відпустки.
Суддя Політика доручила експерту значний список питань. Не тільки про довжину трубопроводу «Самара-Західний напрямок», а й про те, які обʼєкти він включає і коли вони створені, в якому стані перебувають, чи є нафтопродуктопровід новостворений, чи є частиною побудованого за часів існування СРСР та ін.
Експертка «УКРДІАП» Ольга Конопліна склала висновок, що трубопровід, хоча і був побудований в часи СРСР, «але за рахунок грамотної експлуатації… заміни обладнання і трубопроводів, що вичерпали свій ресурс, технічного переоснащення і реконструкції існуючих обʼєктів, а також будівництва нових, нафтопродуктопровід, що експлуатується ДП «ПрикарпатЗахідтранс», фактично обновлений і знаходиться в задовільному технічному стані».
«Коли до суду надійшов висновок експертизи, то суддя Політика прийшла до мене та повідомила, що була здивована тим, що нафтопровід є новим об’єктом і не є магістральним нафтопроводом. Відтак рішення потрібно виносити на користь «ПрикарпатЗахідтранс», власником його є російські підприємства. Я зв’язався зі Львовим, оскільки ситуація виглядала дуже дивною, на що отримав відповідь, що рішення потрібно приймати на підставі наявного висновку експертизи, оскільки більше ніхто таку експертизу провести не зможе», — розповідав під час допиту суддя Торчинюк.
Після таких консультацій суддя Політика на підставі експертного висновку ухвалила, що «ПрикарпатЗахідтранс» внаслідок переробки трубопроводу створив нову річ, яка стала його власністю.
«Якщо не буде залишено в силі рішення, то суддя не пройде кваліфікаційне оцінювання»
Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду Вікторія Коломис у 2017 році в складі колегії переглядала рішення судді Політики. Слідчим вона сказала, що була не згодна з тим рішенням, але тоді побоялася висловити свою позицію.
«У 2017 році після визначення мене головуючою у складі колегії суддів, голова Рівненського апеляційного господарського суду Мельник Олег Володимирович викликав мене до себе у кабінет, де сказав що у мене в провадженні перебуває справа, дуже серйозна і перебуває на контролі на найвищому рівні – з його слів, у самого «главного». Головою він кивнув уверх, підкреслюючи поважність особи. А тому потрібно залишити в силі рішення першої інстанції. Я відповіла, що ще не ознайомилася з матеріалами справи і на це потрібен час. Але він дав мені зрозуміти, що це не має ніякого сенсу і потрібно залишити в «силі» рішення першої інстанції. Після того, як я вивчила матеріали справи, я пішла до Мельника і сказала йому прямо, що це «повна хрєнь». Йому це не сподобалося, чого він це не приховував, і знову почав мені казати, що справа на контролі у самого главного – Львова Богдана Юрійовича, і навіть «далі», але хто саме «далі» він не казав».
… Наскільки я пам’ятаю, це саме я казала своїй помічниці, що це «повна хрєнь». Мало того, що тут відсутня нововиявлена обставина, однак її наявність вже підтверджена іншою колегією суддів. Тому підтримуючи рішення першої інстанції ми фактично передаємо трубу дочці російської компанії.
У подальшому мені стало відомо з дуже надійного джерела, яке я не буду називати,, що Мельник, після моєї відмови прийняти рішення, їздив в Київ до Львова та сказав йому, що я неадекватна і він не може гарантувати прийняття необхідного рішення у цій справі.
Після судового засідання, у нарадчій кімнаті, судді Віктор Саврій та Олег Тимошенко проголосували проти задоволення апеляційних вимог [ФДМУ і прокуратури]. Мене це шокувало. Жодних пояснень, чому було прийняте таке рішення, я не отримала.
Звісно, могла висловити окрему думку, однак я побоялась це робити, оскільки Мельник неодноразово наголошував, що ця справа перебуває на контролі у Львова і навіть вище. Я хвилювалася за свою кар’єру та життя в цілому.
Відносно недавно, коли суддів апеляційного суду почали викликати на допит в СБУ, між мною та [суддею] Саврієм відбулася розмова і він згадав, що перед судовим засіданням Мельник попереджав його, що якщо не буде залишено в силі рішення першої інстанції, то він не пройде кваліфікаційне оцінювання.
Враховуючи, що Мельник через Львова на той час мав вплив на членів ВККС, ця погроза була реальною. Тоді я й зрозуміла, чому Саврій і Тимошенко проголосували за відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги, — зазначила на допиті суддя Вікторія Коломис.
«Ми підписали полнєйшу хрєнь»
Негласними слідчими діями зафіксовано, як судді реагували, коли їх почали викликати на допити в СБУ.
Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду Вікторія Коломис обмінювалася думками з суддею Олегом Тимошенком.
— До мене Торчинюк прибіг у п’ятницю і сказав, що його направив Мельник, щоб я не розкололася, бо Мельник переживає, — сказала Коломис.
— Зараз хтось десь розколеться, і все посиплеться, – хвилювався суддя Тимошенко.
— Ми підписали полнєйшу хрєнь, але перед нами повнєйшу хрєнь підписала Альона (суддя Крейбух, яка у 2015 році залишила ухвалу про розгляд за нововиявленими обставинами в силі — прим.), — говорила Коломис.
У розмові з суддею Крейбух Коломис пригадує тиск у справі трубопроводу.
Коломис: Мене визвав тоді Мельник і сказав, що в тебе є справа і ти повинна тут залишити без змін. Я говорю: “Олєг, мені треба почитать. Мені Львов не Львов…”. Олєг — ти ж знаєш, яка в нього реакція. Я прочитала, прийшла до нього і сказала: “Повна хрєнь”. Він каже: “Ти не понімаєш у що влізаєш” (…) Воно поїхало до Львова, і ну Мельник сказав, що перша неадекватна, ну то єсть я, я так поняла, що була вказівка, ну перша неадекватна, все рівно є двоє, да? Я ж крайні думки не буду писать, правильно? (…) І шо ти хочеш сказать, що тебе Мельник не прижимав по цій справі?
Крейбух: Ну как тебе сказать, ну был момент, але там не було такого що.
Каламис: Так як на мене давив?
Крейбух: Да, ну чесно тобі кажу.
Каламис: Ну хорошо, а ти кажеш, на тебе не тиснули, а на мене тиснули і шо в подальшому, скільки, як мені себе захищати?
Крейбух: Я й себе не знаю не знаю як захищати, понімаєш?
Калами: Все закончиться, єслі ніхто тіпа не скаже, шо Львов указував це все, Мельник виконував, єслі це все не розкаже, то вони так ото галки поставлять і всьо — їм вже тоже треба її закрить. Мені кажется, що вони настільки зараз активізувалися...
Суддя Торчинюк у розмові з суддею Коломис розповідав про участь голови суду Мельника:
«Мельник наярював, це точно. Він питався контролювати процес. Це ж не Мельника тема — це треба буть ідіотом, вообще не його тема. Перед тим мені Богдан Юрійович [Львов] сам казав, що буде така історія… резонансна справа. Що Мельник буде курирувати питання, що Львов держить його на контролі. [Суддя] Політика переживає, щоб її не посадили, переживає, щоб не зробили їм братську могилу і не зробили крайніми за це».
Торчинюк і Каламис спілкувалися про суддю Гудзенко, яка у 2015-му ухвалила переглянути справу за нововиявленими обставинами. Говорять, що вона ходила до Львова і просила про перевод до Києва. Її мама працювала в “кадрах” у Вищому госпсуді, Гудзенко також ніби була раніше помічницею у Львова і могла напряму зайти до нього.
Зафіксовано і висловлювання Гудзенко, яка у 2019 році звільнилася із посади судді Господарського суду Рівненської області і потім намагалася зайняти посаду в Північному апеляційному господарському суді в Києві.
— Они раскручивают тему, что мама с ним работала. Я не уверена, что Львов давал такие показания. Я думаю, что Львов не давал показаний. Они раскручивают и на пушку берут всех. Я не думаю, что Львов такой дурак и будет признаваться в совершении преступления. Также Торчинюк — он судья действующий, куда признаваться, что он давал вказивки. Торчинюк и Политика такие, что будут молчать до последнего, потому что они действующие судьи и бояться… А если вам голова дал вказивку на кого ви пожалуетесь?! А не было в законе это указано. Там вообще безвыходь такая полная била, даже если б хотелось на него написать, то некуда писать. Мне на самом деле, считаю, что очень повезло, что я вышла из этого дела, не держалась за него.
У 2023-2024 роках українські суди нарешті визнали трубопровід державною власністю. Наразі триває його оформлення у власність держави.
У квітні 2024-го експертка Конопліна отримала умовний вирок за угодою з прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визнавши вину в зловживанні повноваженнями. Конопліна підтвердила, що трубопровід магістральний і не є новоствореним обʼєктом, але в 2017-му вона змінила свій висновок після неодноразового спілкування з представниками «ПрикарпатЗахідтрансу», діючи в їх інтересах.
У липні 2024-го слідчий СБУ підписав підозри Медведчуку, двом менеджерам «ПрикарпатЗахідтрансу» і двом співучасникам, які забезпечували відмивання зароблених на трубопроводі грошей.
У червні 2025-го підозру отримав колишній суддя Богдан Львов.
За версією слідства, співучасник злочину, якого Медведчук називає «главный» і «начальник», самостійно, а також через третіх осіб, залучив пособником голову Вищого господарського суду Богдана Львова, щоб той забезпечив потрібні судові рішення.
«Жодний суддя від мене не одержував прохання прийняти певне рішення»
Богдан Львов загалом у двох засіданнях виступав близько чотирьох годин. Детально пояснював, чому в його діях немає складу злочину і чому ті судові рішення були законними.
Він і його захисник хочуть самі взяти участь у допиті свідків, зокрема суддів.
— Слідство не задало цим свідкам ключові питання. Тобто не факт розмови цікавить, а чи було прохання прийняти певне рішення і чи вважають вони це рішення неправосудним. Жодного свідка про це не запитали, — пояснює Львов.
Адвокат Олександр Дульський повідомив, що на його адвокатські запити судді відповіли, що адмінвплив на них не вчинявся і ніякого втручання не було. Але такі відповіді не є доказами в розумінні Кримінального процесуального кодексу.
Захист подав до Вищого антикорупційного суду більше 56 клопотань про допит свідків.
При розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу адвокат Олександр Дульський просив викликати 11 свідків. Але слідчий суддя відмовив і пояснив, що протоколи допитів цих свідків не є єдиним джерелом доказів, якими обґрунтовується підозра. Відсутні відомості що показання були некоректно відображені чи відібрані під примусом. Тому суддя не вбачає підстав додатково їх допитувати.
У свою чергу, прокурор повідомив, що суддя Крейбух недавно подала заяву про уточнення своїх показань і фактично відмовилася від них, мотивуючи це тим, що слідчий неправильно виклав їх у протоколі.
— Крейбух підтверджує те, що і я не заперечую, що з нею ми розмовляли один раз, що в неї у провадженні є справа, яка має розголос, державницьке значення, супроводжувалась людьми у балаклавах у судових засіданнях, візитами народних депутатів, вона була чутна по країні в ЗМІ. Тому «будь уважна, розглянь», жодної вимоги по суду, — каже Львов. — У мене робота така (як у голови суду — ред). До мене приходять всі правоохоронці, СБУ, Генеральна прокуратура. Коли будь-який позов у суді, вони всі хвилюються, щоб не дай бог, щось не сталося. Якщо вони скажуть щось більш-менш обґрунтоване, ну там якісь докази втратила перша-друга інстанція, то я можу сказати судді: «Будь ласка, уважніше, бо там на вас обіжаються». Але розберіться, а не прийміть певне рішення. Тиску не було. (…) Жоден суддя не сказав, що я від когось вимагав певне рішення! Крім свідка Висоцької (…) Я до цього часу впевнений, що правильне рішення прийняли. На підставі експертизи, а експертиза сфальшована і експерт засуджений. Ну суд був введений в оману. Це не є неправосудним рішенням.
Зміна власників нафтопродуктопроводу відбулася не в судових рішеннях, а в корпоративних відносинах (…) Я категорично заперечую власну обізнаність із протиправністю поведінки інших осіб щодо магістрального продуктопроводу. І заперечую надання будь-кому згоди на участь у будь-які формі у будь-яких протиправних діях. Тим більше, у сприянні у заволодінні цим продуктопроводом (…) Ну не спілкувався я з Порошенком! Я всім в країні написав листа, що не спілкувався. Жодних справ ми з ним не обговорювали. Я не його бізнес-партнер!
У матеріалах справи є протоколи допитів також інших осіб, зокрема ексзаступника голови Адміністрації президента України Олексія Філатова. Але прокурор у засіданні показання Філатова не зачитував.
Так само не оголошувалися і показання, які Львов давав на допитах у слідчих. Їх зміст він сьогодні заперечує.
— Що стосується ваших показань. В іншому розгляді підтверджували, що від них не відмовляєтеся. Правдиві вони чи неправдиві? Цікавить, чи мала зустріч з паном Філатовим? Чи було під час зустрічі обговорення справи цієї, чи були в подальшому зустрічі з суддями? — запитав суддя Маслов.
— Перший допит в ДБР і перший допит в СБУ — вони були неповні, оскільки їх зміст формувався тими, хто задавав питання. На очній ставці з Торчинюком (суддею Госпсуду Рівненської області — ред.) оці разногласія і получілісь, коториє нашлі отраженіе в НСРД. Дєсять лет прошло і я нє помню на 100% всьо… Но, допустім, общєніе с презідєнтом ну нєвозможно забить… — почав говорити Львов.
Тут адвокат Дульський втрутився:
— Богдан Юрійович не дуже по суті відповідає… Справа в тому, що він їх (показання — ред.) надав в обмін на те, щоби не бути підозрюваним. Така була умова.
— Тож я і запитую, — продовжив суддя. — Я ці показання вочевидь не можу брати до уваги. Але обставини підозри передбачають, що Богдан Юрійович зустрічався з суддями і спілкувався щодо цієї справи. І це було на виконання попередньої розмови з посадовими особами не з судової системи. Мене цікавить, чи була така зустріч з паном Філатовим, наприклад? Чи спілкувалися ви конкретно про цю справу, чи потім була зустріч із суддями по цій справі?
— Мій довіритель проти цих показань на цій стадії заперечує повністю. Тому що умовою їх надання було невручення підозри в СБУ. Я в цьому участі не приймав як адвокат. Він допитувався для того, аби забезпечити слідство певними даними для подальшого переслідування інших службових осіб. Натомість сам отримав підозру. На цій стадії мій довіритель вирішив не повідомляти цих обставин суду, — cказав Дульський.
Як повідомив сам Львов, він пішов на допит, обіцяли що дасть показання і все буде добре. А вийшов «з прослуховуючою апаратурою в куртці».
У матеріалах справи є записи розмов Львова. Наприклад, як він розповідає дружині, що СБУ незрозуміло, що від нього хоче і що йому можуть вручити підозру. У свою чергу, дружина радить йому збирати сумку в тюрму.
У протоколі НСРД від березня 2025-го є висловлювання Львова: «Я с Филатовым общался, ну не знаю, может меньше года-полтора назад. Может быть больше, больше, то есть. У меня даже телефона его нету. Текущего, я поудалял то что это самое поудалял… ни связи, ничего…».
Судячи з розмов Львова, його ніби інформували про хід слідчих дій, хоч і не завжди правдиво. «Вчера в ночь позвонил тезка нашего общего, близкого товарища, ну понимаете, с аналогичной информацией двухнедельной давности. Что завтра с утра жди гостей. Ну вот ночь не сплю, одетый жду — пока тихо… Ну оно не относиться к этому, просто она, ну новый телефон был, и он просто запакованный, когда-то мне подарили, и мы спорили где же он, ну и какая модель, потому что я хотел перезапустится, и дарить железо (“дарить железо” — мається на увазі вилучення телефона слідчими). Покупать не хочется, потому что он был, мы искали и не нашли, сейчас нашли», — говорив Львов у телефонній розмові.
Захисник оголосив у судовому засіданні результати перевірки Львова на поліграфі у травні цього року, тобто ще до затримання і оголошення йому підозри:
- Із правдивістю 98,7% можна стверджувати, що Львов дійсно спілкувався з чинним на той час президентом Петром Порошенком. Але у телефонних розмовах і під час особистих зустрічей Порошенко не давав вказівок і не висловлював побажань щодо рішень у справі нафтопроводу.
- У свою чергу, Львов не давав вказівок щодо судових рішень щодо труби.
- Максимальні реакції були отримані на питання і викликані саме фактом комунікування з Петром Олексійовичем Порошенком і робочих питань, не пов’язаних з судовими рішеннями, що стосуються гілки нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок».
- До Львова не звертався народний депутат Медведчук з метою лобіювання інтересів підконтрольних компаній шляхом прийняття потрібних судових рішень.
- Львов не мав фінансової чи іншої вигоди від зміни прав власності на трубу.
«Чому було зроблено акцент на особу Петра Олексійовича Порошенка?! Тому що саме показання на нього вимагали від Львова Богдана Юрійовича» — повідомив адвокат Дульський.
Перебуваючи під вартою, Львов звернувся до президента Володимира Зеленського і повідомив, що як голова суду не отримував від Порошенка ніяких вказівок, не давав вказівок суддям і що до нього не звертався Медведчук. І якщо він, Львов, підпише протокол, що так було, то це треба розцінювати як наслідок катувань.
Як зʼясувалося, НАБУ зайнялося також оточенням Львова. Детектив виділив частину матеріалів у нове кримінальне провадження про незаконне збагачення. Під прицілом опинилися заставодавці і люди, які хотіли взяти Львова на поруки, а також позичальники коштів, зокрема колишній нардеп Василь Яніцький, обраний по округу в Рівненській області від Блоку Петра Порошенка, який позичав дружині Львова $150 тисяч на придбання нерухомості. У співробітниці відділу забезпечення діяльності голови Касаційного господарського суду, яка працювала зі Львовим, провели обшук, вилучили телефон і сказали, що її мати незаконно набула у власність дві ділянки в селі Старі Безрадичі на Київщині.
* Повна або часткова републікація цього матеріалу в обсягу більше 20% без дозволу редакції забороняється. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Щодо часткового використання матеріалу звертайтеся на редакційну електронну пошту admin@sudreporter.org
16
0
20
20
