Вищий антикорупційний суд заслухав показання голови Харківського адмінсуду Ольги Панченко, яку звинуватили у наданні хабара за судове рішення своїй колезі.
21 вересня 2020 року детективи зайшли у кабінет Панченко і вилучили зі столу конверт із 3000 доларів. Поряд сиділа суддя Олена Заічко, якій нібито давалися ці кошти.
Через понад 2 роки після тих подій і вже на стадії завершення слухання кримінальної справи Панченко представила суду власну версію того, що сталося.
Обвинувачена каже про провокаційні дії. Начебто суддя Заічко, по-перше, помстилася їй як голові суду за принципове ставлення до себе. По-друге, викриття мало стати для Заічко нагодою просування по кар’єрній драбині.
У судових засіданнях Вищого антикорупційного суду Панченко розповіла про історію стосунків із суддею Заічко, пояснюючи, як професійне переплелося з особистим.
«Ромашка» та ігри зі зміною членів колегії
У 2016 році на розгляді в Панченко перебувала справа за позовом Східно-Українського банку «Грант» до Харківського міського управління юстиції, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шевцової Лариси Вікторівни, Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії. А третіми особами у цій справі були ТОВ «Фарт» та, мабуть, вся родина Оганесянів, у тому числі їх діти.
Зі слів Панченко, Заічко приходила до неї і просила залишити позов без задоволення, бо зацікавленим у цьому був батько її дочки Норік.
В іпотеці у банку «Грант» як забезпечення кредитного договору на суму 2 млн. доларів США перебували нежитлові будівлі. У разі залишення позову без задоволення, нерухомість було б виведено з іпотеки. Треті особи, в тому числі Норік, провели реконструкцію, в результаті якої з’явилась нова будівля, а предмет іпотеки було знищено і кредитні зобов’язання на суму 2 млн. доларів США, залишилися б без забезпечення, що значно ускладнило б або взагалі унеможливило стягнення банком наданої в кредит суми.
Однак Панченко Заічко не послухала і ухвалила рішення не на користь Норіка.
З тих пір стосунки між головою суду і суддею Заічко нібито стали неприязні і навіть ворожі.
Ще один конфлікт стався тому, що Панченко почала протидіяти маніпуляціям із системою авторозподілу справ у суді.
Щоби матеріали попали до бажаного судді, позивачі зверталися з аналогічними заявами багато разів. А коли позов нарешті потрапляв до «потрібного» судді, всі інші позови відкликались. У суді цю схему називали «ромашкою».
Як стверджує Панченко, у Харківському адмінсуді намагались боротися із таким явищем і вважали подання таких позовів не тільки протизаконним, а й некоректним і навіть образливим. Проблема обговорювалась на зборах суддів, пропонувалось повертати ці звернення, за винятком судді, до якого першого матеріал зайшов. Проти так званої «ромашки» начебто виступили усі судді, окрім Заічко.
Більше того, за словами Панченко, Заічко ще й сама «гралася» зі зміною членів колегії (трійки) шляхом штучного перерозподілу колегії у справі. Користуючись нетривалою відпусткою судді-члена колегії, або лікарняним, Заічко як головуюча складала на ім’я керівника апарату доповідну записку про необхідність зміни цього судді в колегії.
Така ситуація виникла в справі за позовом громадина Заколюжного, який був начальником курсу студентів військового юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Він оскаржував наказ про своє переведення до іншого місця служби.
Панченко вважає, що ухвалення рішення по цій справі на користь військово-юридичного факультету було для Заічко принциповим, оскільки в подальшому її прийняли на цей факультет як викладача, а її син Кирил став там студентом. А ще, зі слів Панченко колишній коханець судді Заічко нібито працював начальником відділу кадрів саме цього факультету.
Склад колегії у справі змінювався чотири рази і саме за доповідними записками Заічко. Проте суддю Білову дуже обурило її призначення в колегію, оскільки попередній учасник суддя Бідонько перебував у короткотривалій 2-денній відпустці, і підстав для доповідної записки та заміни його як відсутнього судді не було. Суддя Шляхова також зрозуміла, що короткочасний лікарняний Марʼєнко не міг бути підставою для заміни її у складі колегії. Припускаючи маніпуляції зі складом колегії, судді Білова і Шляхова удвох заявили собі самовідвід, який Заічко задовольнила.
Голова суду Панченко повідомила про ситуацію до ВРП і просила оцінити дії суддів. Тоді нікого не притягнули до дисциплінарної відповідальності. Але була попередня перевірка, витребувалися пояснення та копія справи. І це наче мало ефект, що Заічко більше до подібного не вдавалась.
Ще один скандал виник у тому ж 2017-му, коли Заічко ухвалила рішення за позовом ТОВ «Пром Спец Комплект» до ГУ ДФС України, яким скасувала податкові повідомлення рішення на загальну суму майже 145 млн. грн. СБУ розпочала кримінальну справу за фактом неправомірних дій судді. Заічко з цього приводу скаржилась на втручання в її діяльність і просила допомоги голови суду в закритті справи. Панченко, у свою чергу, начебто відповідала, що нічим допомогти не може і тільки зробила запит в СБУ щодо стану слідства. Згодом суд отримав листа, що у березні 2020-го рішенням слідчого ДБР кримінальне провадження закрили за відсутністю складу злочину.
Квартира за судове рішення
Паралельно, наприкінці 2019 року, суддя Заічко просила керівництво суду про інше сприяння. Працюючи 10 років у Харкові, суддя тут житла не мала і доїжджала з Чугуєва. Заічко розповіла Панченко, що вирішила питання в Харківській міській раді щодо виділу їй службової квартири. Але необхідно було ще рішення зборів колективу суддів про надання згоди на виділ службового житла. Панченко скликала збори і судді Заічко одноголосно підтримали.
«Як з часом з’ясувалося, Заічко отримала рішення міської ради щодо виділення квартири її неповнолітнім дітям у власність, на що колектив згоди не надавав та і не міг надати», — йдеться у показаннях Панченко.
Дійсно, у березні 2020-го двокімнатна квартира в новобудові площею понад 100 кв.м. була безкоштовно приватизована на двох неповнолітніх дітей судді Заічко.
Сама Заічко нібито пов’язувала обидві події — закриття кримінальної справи і отримання квартири — із особистою допомогою голови суду Панченко. Тому давні образи вважались забуті і Заічко намагалась покращити стосунки з Панченко, «набивалась у подруги».
«Приходила до мене поспілкуватись, порадитись, заходила безцеремонно на каву, чай, обідню перерву, приносила коробки з їжею, смаколики (…) Натомість, як я і казала, жодної моєї заслуги в цьому не було (…) Проте, Заічко «так намагалася віддячити», що навіть гроші приносила на день народження в якості подарунку, на що я категорично відмовилась. Також ще одна спроба «віддячити грошима» була, коли остання дізналась, що я збираюсь поставити померлому батькові пам’ятник та шукаю майстра і зразок пам’ятнику», — свідчила Панченко.
Справжній скандал розгорівся у травні 2020-го. Інтернет ряснів інформацією, що Заічко отримала квартиру за те, що раніше ухвалила рішення за позовом ЖБК «Слайс» до Харківської міської ради — зобов’язала Департамент містобудування та архітектури видати містобудівні умови та обмеження для проектування об’єкта будівництва на ділянці 13 гектарів у Лісопарку. ЖБК «Слайс» зараховували до орбіти впливу одного з найближчих до покійного мера Харкова Геннадія Кернеса депутатів Харківської міськради — Ігоря Аріха.
Сама Заічко ніби дуже болісно реагувала на публікації в ЗМІ і перед колегами всіляко виправдовувалася, пояснюючи, що остаточне рішення по «Слайсу» вона не бачила та не читала, натомість її помічниця Демченко (Іванова) в змові з помічником судді Котеньова — Артемом, дружина якого тоді працювала в міській раді, підсунула їй текст рішення на підпис, а вона його не дивлячись підписала, за що в подальшому і була звільнена помічниця Демченко (Іванова).
Зі слів Панченко, Заічко неодноразово говорила, що планує скасувати це рішення. Колеги натомість приголомшено запитували: «…як? без заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами??? Заічко це зробить та скасує своє ж рішення?».
І згодом така заява про перегляд рішення з’явилася. Її автором вважався громадянин Буряк — не учасник справи, знаний своїм сутяжництвом й численними скаргами. Згодом Буряк на допиті заперечуватиме, що заяву подав він. Панченко ж нині припускає, що заяву від імені Буряка могла подати сама Заічко.
Кернес обіцяв усіх помножити на нуль
У середині червня 2020-го до Панченко як голови суду на прийом прийшов тодішній депутат міськради і права рука мера — Ігор Терехов. Він був вкрай обурений та здивований, що рішення у справі ЖБК «Слайс» переглядається за заявою маловідомої фізособи, а Заічко нібито через адвоката і сторонніх осіб передає по цій справі йому якісь привіти, погрожує скасувати рішення за нововиявленими обставинами. Терехов пояснював, що судове рішення вже виконане і його скасування кине тінь на авторитет міської влади й мер Кернес дуже обурений такою поведінкою судді Заічко. Однак голова суду нібито відповідала, що не буде в це втручатися і радила юристам мерії знайомитися із матеріалами справи.
У серпні із Панченко про «Слайс» заговорила вже сама Заічко, запитуючи, що будемо, мовляв, робити, оскільки ситуація дуже погана і вона не знає хто такий заявник Буряк.
Панченко пояснює, що обговорення суддями судової практики і якихось процесуальних моментів було звичним і прийнятним. Вона вважала, що Заічко справді хоче поради. Але водночас, знаючи про скандал довкола цього рішення, що саме за нього Заічко нібито дали у власність квартиру, Панченко не захотіла про нього спілкуватися.
«Не бажаючи чути про дану справу, висловила свою байдужість до цієї справи, вказавши, якщо я не помиляюсь, «всі як всі», тобто маючи на увазі, що вона має розглядати справу згідно діючого законодавства», — йдеться у показаннях Панченко.
14 вересня до голови суду прийшов адвокат Андрій Слюсар, з яким Панченко товаришує вже 30 років. З’ясувалося, що Кернес попросив його як спільного з Панченко знайомого зайти і поспілкуватися по справі «Слайсу». Слюсар розповів, що міська рада в особі Кернеса лютує і погрожує негативними наслідками. Адже незрозуміло, чому, зрештою, Заічко зволікає, коли на розгляд заяви Буряка закон відводить 30 днів, а вже минуло більше чотирьох місяців. При цьому Слюсар говорив, що вони вже ніби домовились із Заічко, але вона ще хоче «благословення» керівництва суду. Панченко просили з’ясувати настрій Заічко в цій справі і порадити їй прискоритися із розглядом. Водночас давали зрозуміти, що у випадку скасування рішення проблеми матиме весь суд, а не тільки Заічко.
«Всех умножат на ноль — коронна фраза Кернеса», — пригадує Панченко. Мовляв, у суддівських колах добре знали, що мер може «зіпсувати життя» і старались проблем не наживати.
Наступного дня Панченко в кімнаті відпочинку обговорила ситуацію із Заічко. Остання зізналася, що боїться ухвалювати рішення, мовляв, якби вона була певна, що раніше в лютому були підстави для задоволення позову, то тепер залишила б заяву без розгляду, а так не знає, що тепер робити і не розуміє, що за люди, за цим стоять. Заічко говорила, що їй ще потрібно хоча б три дні, щоб подумати. Панченко каже, що зі свого боку не наполягала на конкретному рішенні, але переконувала врешті-решт визначитися із позицією і розглянути заяву. Запевнила, що в разі якщо Заічко відмовить Буряку та з’являться скарги, то вона як голова суду захищатиме її, триматимуть удар разом, оскільки вона впевнена, що скасування рішення призведе до чергового скандалу та нових кримінальних проваджень. Панченко начебто залишала Заічко вибір самій визначитися яким буде рішення. Пояснюючи, що її як голову цікавить виключно спокій у суді («спокій у моєму царстві-государстві»).
«Я вказала їй, що якщо вона скасує рішення, то на мене можуть образитися, маючи на увазі Кернеса (…) А якщо вона прийме рішення відмовити Буряку, то, я припускаю, що нас із нею не дадуть в образу (у записі розмови: «не оставлять поза увагою»). Натомість я попросила її повідомити мені про те, яке рішення вона прийме, якщо це можливо (…) Будь яких меркантильних моїх інтересів в даній ситуації немає та бути не може, а мене хвилює виключно морально-адміністративна складова, але перш за все, це повинно бути виключно її рішення (…) Я ще раз наголосила, що вже пора виходити на фінішну пряму», — переповідала Панченко.
Приблизно за 10 хвилин після цієї зустрічі Заічко передзвонила на WhatsApp та сказала, що готова винести рішення хоч завтра, але не хоче це робити просто так і просить щоб з нею «закрили питання». Панченко нібито дивувалась і відповідала, що не може їй нічого з цього приводу сказати, і їй здається це неправильно, м’яко кажучи, але Слюсарю інформацію передала.
Панченко наголошує, що ніяких розмов про гроші з Заічко чи будь-ким іншим не вела. А запитання до Заічко: «Тебе три хватит?» і нібито продемонстровані три пальці (Панченко наполягає, що пальців не показувала — ред.) стосувалося не хабара, а часу на прийняття рішення. Тобто йшлося про згадані три дні на роздуми.
Одразу після зустрічі голови суду із Заічко Слюсар прибув послухати про результати. Панченко переповіла, що Заічко, з одного боку, просить ще кілька днів і водночас наче готова навіть завтра винести рішення, але не хоче задарма і просить з нею «закрити питання». Почувши це, Слюсар телефонував представникові мерії на ім’я Андрій і просив самостійно розібратися. Водночас Слюсар поцікавився можливістю вирішити справу уже завтра. Панченко у його присутності телефонувала Заічко і остання відповідала, що завтра не вийде і просила час до наступного понеділка.
Варто зауважити, що особисто з Заічко Слюсар спілкуватися відмовлявся. Пояснював це тим, що, начитався про неї в інтернеті такого, що бачити не хотів, навіть коли нагода виникала. Тому одного разу він просто вийшов у кімнату відпочинку, поки голова суду в кабінеті розмовляла з Заічко.
Сказала, щоб вона завтра негайно прийшла і забрала гроші
17 вересня, ввечері, близько 21 години, за словами Панченко, їй на WhatsApp зателефонувала Заічко і повідомила, що ще вчора, тобто 16-го числа, з нею розрахувались за справу «Слайса». І ці люди нібито просили Заічко подякувати також і Панченко за її участь, передали для неї гроші, які вона хотіла віддати особисто. Але Панченко була зайнята в той час, коли вона приходила вдень, тому вона, Заічко, не хотіла заважати і залишила гроші в білому конверті у кімнаті відпочинку, поряд із кабінетом голови суду, в нижній шухляді столу. Панченко каже, що обурилася почутим і їй здалося, що суддя Заічко під час розмови була дуже п’яна, розмовляла якось дивно.
«Я розлютилася та сказала Заічко все, що я про неї думаю… Обізвала, як могла. Дуже негарними словами, що ти в нас і звєзда ютуба, і як можна образити жінку, так образила… Сказала, щоб вона завтра негайно прямо зранку прийшла та забрала кошти та щоб вона ніколи більше такого не робила. І якщо б не її купа дітей без батьків, вона б вже надавала покази в правоохоронних органах, як це вже було. Вона почала вибачатися, щось там говорила, що хотіла зробити як краще, оскільки добре знає, що зараз мені потрібні кошти на замовлення пам’ятника для батька, та взагалі грошей ніколи не буває забагато, та пообіцяла, що завтра обов’язково зайде та забере. І дуже просила нікому про це не говорити, бо у неї і так постійно виникають проблеми, хто, як не я, про це знаю. Дуже-дуже просила, навіть заплакала», — пояснює Панченко.
Наступного дня була п’ятниця і Панченко, знаючи, що прийде прибиральниця, дуже переживала, що гроші може знайти не тільки прибиральниця, а і будь-хто з працівників суду або судді, які могли зайти в кімнату відпочинку і заглянути в ту шухляду, де завжди були серветки, паперові рушники та інше.
Панченко наголошує, що вранці, поспішаючи забрати конверт, навіть заходила до свого кабінету не як зазвичай через приймальню, а саме через ті другі двері, через які можна зайти до кімнати відпочинку з коридору.
«Я одразу зайшла до кімнати відпочинку та відкрила нижній ящик, побачила білий конверт, витягла його з ящику та поклала до себе в сумку та лише після цього зайшла до себе в кабінет. До речі, мій прихід на роботу в цей день добре видно на відеозаписі (що ми передивлялися у суді). Після випадку з Заічко, я навіть вирішила зачиняти ті двері, з метою унеможливлення в подальшому таких ситуацій», — повідомила обвинувачена.
Не дочекавшись Заічко, вона перетелефонувала їй та знову попросила зайти, щоб віддати гроші. Але та відповіла, що зараз не може, оскільки їй віддали сина, котрий навчався в Університеті та жив весь час у казармі, і вона на радощах поїхала додому. Панченко відповіла, що діти — то святе і попросила обов’язково зайти в понеділок зранку, приблизно о 10 годині. А після цього ще передзвонила на месенджер WhatsApp і на підвищених тонах попередила Заїчко, що, якщо вона не прийде, то будуть звернення до правоохоронних органів і взагалі оприлюднення цього факту.
Усі вихідні конверт із грошима нібито лежав у голови суду в сумці. Панченко наголошує, що купюр вона не торкалась.
У понеділок вранці суддя спізнилась, бо машина пробила колесо. Прибувши на роботу, Панченко дізналась від помічників, що її вже шукає Заічко.
Готуючись до зустрічі і розуміючи, що Заічко з конвертом буде вертатися до свого кабінету через усе приміщення суду, Панченко знайшла якусь брошуру автореферата дисертації і поклала конверт туди.
— У мене в кабінеті встановлена відеокамера. З метою уникнення будь яких зайвих розмов, що я не віддала Заічко гроші, я віддала їх у кабінеті, що було зафіксовано моєю камерою. Якщо б я хотіла приховати цей факт, я могла віддати гроші в іншому місці, наприклад, у кімнаті відпочинку.
Після того, як Заічко зайшла до мене в кабінет, я з метою пояснення причини вручення їй брошури, передаючи вказала «Як кандидат кандидату», на що Заічко впевнено дістала конверт з брошури та спитала, чи це «Слайс»? Я розуміючи, що кошти вона мені залишила саме за мою участь у вирішенні справи «Слайс», я відповіла, що так, це «Слайс». Після мого підтвердження, Заічко чомусь відкрила конверт та почала діставати купюри з нього та намагалась їх вручити мені, вказуючи «Чи може щось все-таки [візьмеш]?», на що я категорично відмовилась, зазначаючи, що зі мною всі давно вже розрахувались, маючи на увазі, що ніякого меркантильного інтересу в даній ситуації не має і бути не може. На що Заічко почала скаржитись, зазначаючи, що могли би і 30, маючи на увазі, що їй мало. Крім того, вона почала мене умовляти взяти хоча б частину коштів зазначаючи, що їй соромно, на що я категорично відмовилась.
Мені все це було дуже неприємно, і я намагалась як можна швидше закінчити цю зустріч та цю розмову, випровадити Заічко, і займатися справами.
Але Заічко почала скаржитись на серце, просила дати їй номер знайомого лікаря. В подальшому зайшли працівники правоохоронних органів та розпочали обшук.
Про залишений у кабінеті відпочинку конверт Панченко не повідомляла ні Вищу раду правосуддя, ні правоохоронні органи. Вона каже, що пожаліла дітей Заічко. А, по-друге, сумнівалася, що зможе довести, що гроші принесла саме Заічко.
На стадії досудового слідства, Панченко також про це нікому розповідала. Вперше, інформація пролунала тільки на допиті в антикорупційному суді 6 січня 2023 року.
Сьогодні прокурори кажуть, що якби знали цю версію раніше, то могли б перевірити: отримати записи з відеокамер суду, наприклад. Але Панченко каже, що її не викликали і запитували про це.
Судді ВАКС цікавилися, хто має доступ до кімнати відпочинку. Зі слів Панченко, протягом дня двері до кімнати відкрито і такий доступ мають працівники суду і судді. У коридорі працювала відеокамера, яка мала зафіксувати, хто заходив у кімнату відпочинку. Однак такий відеозапис не вдалося отримати, оскільки він начебто не зберігся.
Після допиту прокурорів також попросили передивитися трафіки телефонних з’єднань Панченко і Заічко, а також протоколи огляду мобільного телефону щодо можливого контакту між ними у WhatsApp пізно ввечері 17.09.2020.
Також суд ухвалив ще раз допитати суддю-викривачку Олену Заічко. Очікується, що це відбудеться у найближчому засіданні.
* * *
Тим часом трапилася ще одна цікава подія. 22 грудня 2022 року Дзержинський райсуд Харкова скасував свідоцтво про право власності на квартиру дітей судді Заічко. Це сталося за позовом Харківського окружного адмінсуду. Виконувач обов’язків голови суду Спірідонов повідомив, що керівництво суду не просило Харківську міську раду виключати квартиру з числа службової.
Хоча в матеріалах справи йшлося про те, що клопотання все ж було. 03.02.2020 Харківський окружний адміністративний суд в особі голови суду Ольги Панченко звертався до Харківського міського голови з листом щодо виключення квартири з числа службової площі Харківського окружного адміністративного суду та визнання Заічко її наймачем.
Жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках виключення його з числа жилих.
Суд дійшов висновку, що подання голови суду про виключення квартири з числа службової площі Харківського окружного адміністративного суду не містить жодної такої підстави.
Факт проживання в службовому приміщенні суддів чи працівників, які припинили трудові відносини з судом, не є підставою для виключення житла з числа службового.
Сама лише подача клопотання про виключення житла зі складу службового не передбачає обов’язку міської ради приймати позитивне рішення з цього питання. На думку суду, Харківська міська рада не встановила правової підстави, яка б давала право на ухвалення рішення, що призвело до подальшої приватизації спірної квартири на дітей судді Заічко.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
