Колишній суддя Микола Чаус дав вільні показання у Вищому антикорупційному суді. Він представив свою версію того, що трапилися з ним за останні 6 років. У цій історії кримінальній справі про хабар, яка і є причиною судових засідань, відведено не так багато. Куди більше і яскравіше обвинувачений описує обставини своїх двох «викрадень», а також імовірних ворогів і зацікавлених осіб — називає багато гучних прізвищ.

«Під мене по цій справі в суді взяли гроші»

Публіка вперше почулу про Миколу Чауса наприкінці грудня 2015-го, коли йому на розгляд надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу лідеру партії «Укроп» Геннадію Корбану. Політик підозрювався у низці злочинів, у тому числі, участі у злочинній організації і взятті у заручники голови Держземагентства України. На домашньому арешті Корбан начебто зловживав правами і затягував слідство, тому прокурор просив узяти його під варту.

Розгляд клопотання з конфліктами і сутичками тривав три доби. Корбан відмовлявся то від одних адвокатів, то від інших. Врешті, 28 грудня о 10 ранку, за три години до завершення строку розгляду клопотання, з’явилися нові державні захисники, які попросили часу на ознайомлення з матеріалами. Чаус дав годину, але захисники покинули суд, здавши в канцелярію клопотання відкласти засідання до 16 години, бо потребують більше часу.

— Я зрозумів, що в суді хтось узяв гроші від Корбана і сума була немаленька. Мені казали і 300, і 100 тисяч. Без адвокатів таку справу розглянути нереально. І коли в суді зрозуміли, що я її не розгляну, то взяли гроші. Весь цей процес, як передавались гроші, був зафіксований СБУ і НАБУ. Хвилин за 40 до закінчення терміну розгляду клопотання по Корбану мені прийшли в кабінет і показали цей запис, як від мене беруть гроші і сказали, що «Чаус в курсє, Корбана ніхто не закриє, все буде харашо». Сказали, якщо Корбан вийде без наручників, то ти уйдеш в наручниках. Після цього я пішов… У залі знаходились адвокати, від яких Корбан відмовлявся — близько 10 чи 15 адвокатів. Він казав: «Я відмовляюсь від адвокатів…». А конкретних прізвищ не називав… У залі знаходилось 10 адвокатів — від усіх він не відмовився. То я від першої провокації вийшов із ситуації таким шляхом, що обрав йому запобіжний захід. 

Чаус вважає, що мав всі підстави узяти лідера «Укропа» під варту. Тим паче, що за пару місяців, у березні 2016-го, у справі про викрадення голови Держземагенства підозрюваний уклав із потерпілим угоду про примирення. Корбан відбувся умовним покаранням і з дозволу суду виїхав на лікування в Ізраїль. Всі інші звинувачення після цього було знято.

У 2019 році Європейський суд з прав людини визнав кримінальне переслідування Корбана політично мотивованим. А судове засідання із обрання запобіжного заходу 26-28 грудня під головуванням Чауса — нелюдським і таким, що принижує гідність. Корбан мусив брати участь у тривалому судовому засіданні, у тому числі і протягом ночі, незважаючи на те, що йому тільки 25 грудня зроблено операцію на серці.

Та колишній суддя за собою провини не бачить і, навпаки, вважає, що це через його принципову позицію після випадку з Корбаном у нього самого на роботі почалися «провокації».  

У лютому 2016-го Чаус також розглядав клопотання про продовження запобіжного іншому фігуранту справи Корбана — Михайлу Кошляку, якого захищав адвокат Корбана Андрій Смірнов. Клопотання зайшло до суду близько 14 години і строк тримання під вартою спливав опівночі. Смірнов повідомляв, що не в Києві, але їде, а потім на мобільний взагалі не відповідав. Розуміючи, що часу обмаль, суддя ухвалив призначити авдоката із Центру безоплатної правової допомоги, але повідомлення до Центру слід було направити до 18 години. Чаус сумнівався, що ввечері ще хтось прийде із Центру БПД і попросив прокурора самостійно знайти адвоката. Прокурору пощастило, бо в коридорі суду він побачив свого одногрупника-адвоката, який сидів і «дописував щось на коліні». Прокурор вмовив цього адвоката піти в засідання і підозрюваний Кошляк подумав, що це захисник із Центру БПД. Пізно ввечері Чаус продовжив Кошляку тримання під вартою.

— Коли ми оголошували це рішення, то в двері суду почали ломитися. Стукати дуже гучно у двері, в вікна. Я послав туди помічника і він сказав, що прийшла адвокат Самарець Аліна, вона брала участь також по справі Корбана… Якщо ми о пів на 6 відправили клопотання в Центр безоплатної правової допомоги, а адвокат Самарець прийшла в 11 годині, і, відповідно, попросила б час на ознайомлення з матеріалами справи і ми реально Кошляку не могли б продовжити запобіжний захід. 

У цей час довкола суду начебто стояло до десятка джипів, друзі із квітами мали зустрічати звільненого Кошляка. Однак очікування не справдилися.

— Наступного дня мені сказало керівництво суду,  що під мене по цій справі в суді взяли гроші, і якби я не продовжив запобіжний захід, то мене б арештували в той же вечір. Усе було задокументовано… Це вже була друга провокація, — каже Чаус.

Теща приятеля 

Ще з 2015 року на розгляді в Чауса перебувала справа за обвинуваченням пенсіонерки Світлани Сасевич у торгівлі димедролом і захист нібито всіляко затягував процес. Сасевич, яка до виходу на пенсію 20 років очолювала відділення анестезіології в Боярській районній лікарні, регулярно лягала в цей заклад на лікування, зриваючи судові слухання. Але після подій із Корбаном і Кошляком ситуація змінилася у протилежний бік — Сасевич почала регулярно з’являтися в засідання.

— Приблизно 25 лютого 2016-го до мене зайшла адвокат по кримінальному провадженні Сасевич, яка хотіла предметно поговорити по кримінальному провадженню… Робила якісь незрозумілі натяки. Я це швидко припинив і заборонив їй заходити до мене в кабінет.

Колишня адвокатка Сасевич Леся Ігнатенко раніше понад 10 років працювала в Дніпровському райсуді Києві — у кримінальній канцелярії і помічником голови цього суду. У судовому засіданні антикорупційного суду Ігнатенко допитувалась як свідок і підтвердила давнє знайомство з Чаусом, що заходила в його кабінет поспілкуватися по кримінальній справі, але того, що розповідає Чаус, а саме провокацій, вона не пам’ятає. Про вимагання Чаусом грошей у клієнтки та її родини вона також не знала.

— Приблизно в кінці лютого до мене прийшов суддя Солом’янського районного суду міста Києва Оксюта, з яким ми обмінялися телефонами. Сказав, що він виконував обов’язки голови [суду] і скоро стане заступником. Оксюта попросив зустрітися зі своєю кумою, яка хотіла зі мною поговорити з юридичних питань. Хто вона і з яких питань — не говорив. 

Чаус наполягає, що саме Оксюта організовував дві його зустрічі з Поліщук у дворі будинку біля суду. А він навіть не припускав, що «кумою» була Діана Поліщук — дочка Сасевич.

Тарас Оксюта — діючий суддя Соломянського суду. Допитаний антикорупційним судом по відеозв’язку він ці обставини не підтвердив. Оксюта повідомив, що з Чаусом ніколи подібних зустрічей не мав. Також він заперечив, що Поліщук — його кума, сказав, що вони взагалі незнайомі. Але Чаус каже, що не мав підстав не вірити чоловіку, який представився Оксютою, адже він дав номер телефону, який дійсно належав Оксюті, бо йому це потім підтвердив на запит Солом’янський районний суд.

— Коли я пішов зустрітись із кумою Оксюти, то нею виявилась Поліщук Діана Геннадіївна, з якою я був знайомий раніше. З нею та її чоловіком Олександром я з 2001 по 2002 працював у загальному відділі прокуратури Ленінградського, а потім Святошинського району міста Києва, та підтримував дружні стосунки. Розмова була про стан здоров’я її матері Сасевич Світлани Андріївни і що від мене мало що залежить. Я пояснив, що людина в віці в такому стані, що там не може нічого буть. Треба, щоб прокурор надав прокурору документи, які б підтверджували стан… Є перелік захворювань, з якими особи не підпадають під засудження до реальної міри покарання. Я казав, хай адвокат підніме цей список, все вияснить і покаже прокурору. Отак поговорили і розійшлися (…) Але НАБУ давило на Діану Поліщук, казали, що посадять її матір, якщо не посадять Чауса (…) Можливо, через тиждень суддя Оксюта знову мені зателефонував і просив зустрітися з його кумою Діаною Поліщук. Ми зустрілися другий раз і вона почала просити напряму допомогти вирішити питання з прокуратурою (…) Стала виясняти, скільки треба грошей і як їх можна передати прокурору. Я сказав, що такі питання не вирішую і порадив звернутися до адвокатів. Після цього між нами стався конфлікт. Діана Поліщук стала говорити зі мною на підвищеному тоні голосу, пред’являти незрозумілі претензії. Я повернувся і пішов до суду. Після цього думав, що наше спілкування закінчилося, але помилився…

За деякий час Діана Поліщук знову прийшла до суду і чекала під кабінетом Чауса. Жінка хотіла поговорити. Чаус зайшов з нею в зал судових засідань і та начебто стала обіцяти гроші за вирішення справи своєї матері. Чаус каже, що відмовлявся і радив Поліщук, щоб адвокат її матері вивчала матеріали справи і спілкувалася із прокурором.

25 березня 2016-го Діана Поліщук вкотре прийшла до суду і попросила Чауса про розмову. У залі судових засідань вона запропонувала йому $50 тисяч. Чаус стверджує, що відмовився, вийшов із залу і попросив жінку покинути суд. Чаус каже, що ця зустріч і його відмова зафіксовані на НСРД. 

26 березня НАБУ залучило до конфіденційного співробітництва колишнього чоловіка Діани Поліщук — Олександра. 27 березня його з відеоапаратурою доставили до суду, до місця стоянки автомобіля Чауса. 

Після звільнення Чауса із прокуратури Олександр нібито часто йому дзвонив, заходив у суддівський кабінет і питав поради. Вони продовжували спілкуватися і часто бачились, оскільки суддя паркував машину неподалік дитсадка, куди водили дитину Олександр і Діана. Втім, приятельські стосунки, як бачимо, не спонукали Чауса взяти самовідвід у справі Сасевич. 

Чаус зізнається, що мимохідь давно помітив заможність Поліщуків.

— У мене був Жигулі, 6 модель на той момент. А Діана Поліщук їздила на BMW 1 моделі, Олександр Поліщук — на BMW 3 моделі. Ви розумієте, що це був 2004-2005 рік і дуже дорогі автомобілі… Я його (Олександр Поліщука — ред.) питаю, що хіба так в прокуратурі зарплату підняли, що ви з Діаною так харашо живете. А він каже, що в тьощі свій медичний бізнес. Через день, каже, вагонами лікарства розгружаєм.

У 2008 році Поліщук нібито вкотре звернувся до Чауса за консультацією про пом’якшення кваліфікації в одній кримінальній справі, що розглядалась Дніпровським судом Києва. Чаус каже, що послухав, але відповів, що допомогти не може. Та Поліщук не вірив і не хотів іти з кабінету, почав розповідати, що є проблема з бандитами, яким його колега-прокурор Артем пообіцяв допомогти і не зміг. Після тривалих умовлянь Чаус каже, що відвів Олександра до досвідченішої судді, яка працює більше 20 років. Тиждень по тому Олександр приходив і повідомляв, що все нормально.

А за пару місяців Олександр прийшов весь білий і розповів Чаусу, що через цю справу його друга Артема Ситника вивезли в ліс, побили, забрали машину і вимагають гроші. Але Чаус відповідав, що нічого зробити не може і нехай розбираються самі.

Тож колишній суддя вважає, що в екскерівника НАБУ Артема Ситника міг бути і особистий мотив, бо він, Чаус, колись йому не допоміг.

У 2008-2011 роках Ситник і Поліщук удвох працювали в прокуратурі Київській області. Після затримання Чауса ЗМІ писали про їх дружбу та кумівство. На думку Чауса, саме на знак подяки за участь у його викритті Ситник одразу після цього узяв Поліщука на роботу в НАБУ — начальником колл-центру. 

«У протоколі НСРД слово «борг» перекручено»

У суді демонструвалися відео- та аудіозаписи зустрічей із Поліщуком та обговорення грошових сум. Екссуддя має з цього приводу власне пояснення.

Ще в середині серпня 2015-го, у так званий докорбанівський період, Чаус нібито сам ініціював зустріч із Олександром Поліщуком. Тоді суддя починав будувати будинок, потребував грошей та попросив у давнього товариша 100-150 тисяч доларів у борг під квартиру. 

— Наша квартира знаходилась у будинку за 30 метрів від приміщення старої міської бані, де кожного місяця поліція знаходить трупи бомжів, крис… Коли починаються холоди, то криси з бані розбігаються по всьому району… Тому ми вирішили побудувати будинок і продати квартиру, — пояснив Чаус.

Однак Поліщук відповів, що грошей наразі не має, але подумає, що можна зробити. І тут же при нагоді Поліщук запитав у Чауса, що зі справою його колишньої тещі — Світлани Сасевич, яка вже перебувала на розгляді Дніпровського райсуду Києва.

«Я відповів, щоб він спілкувався з прокуратурою, враховуючи її похилий вік. Ніяких коштів я під час тої зустрічі в Поліщука не вимагав і допомогу не пропонував», — стверджує Чаус.

Цю серпневу зустріч не фіксували. Але Поліщук у березні 2016-го начебто сам розповів про неї детективам НАБУ, про що Чаусу відомо з протоколу його допиту. «А про те, що я в нього просив борг, він там замовчав», — каже Чаус.

Отже, 27 березня 2016 працівники НАБУ вперше доставили Поліщука під будівлю суду, де Чаус запаркував авто. Ексуддя каже, що про зустріч вони не домовлялися. Побачивши Чауса, Поліщук заговорив про справу колишньої тещі, цікавився, чи буде Чаус її слухати і одночасно пропонував гроші в борг.

Чаус розповідає, що його тоді дуже бісило, чому Поліщук одночасно обговорює справу тещі і позичання грошей. Через це 1 квітня 2016-го він так і не взяв у нього гроші, наголосивши, що отримання грошей у борг із кримінальною справою не пов’язано. «Протокол зустрічі 1 квітня 2016 року детективами НАБУ було знищено, оскільки там є тільки відео, а запису розмови нема… Але, враховуючи наші сучасні можливості, я думаю, що сторона захисту відновить цей запис і суд його послухає в повному обсязі», — повідомив Чаус.

Далі у квітні-травні 2016-го Поліщук суддю нібито буквально переслідував. «Я йому говорив, що стару бабу навряд чи хто засудить в Дніпровському суді», — пригадує Чаус, як заспокоював давнього знайомого. 

Навесні 2016 року суддя нібито позичив 100 тисяч доларів, але не в Поліщука, а у колишнього товариша по військовій службі і свого тезки Миколи. За його словами, цей чоловік колись жив у Києві і якщо фахівці допоможуть, то його можна знайти. Він узяв борг на три місяці і виставив на продаж автомобіль, пропонував «Тойоту» для часткового погашення боргу, намагався позичити у родичів, але «ситуація не вирішувалась».

Сьогодні Чаус звертає увагу, що на НСРД є його репліки, як він просить Поліщука продати дві квартири його тещі. На той час Поліщук не працював у прокуратурі і займався продажем нерухомості.

Чаус спішив віддати борг Миколі і, зрештою, домовився із Олександром Поліщуком, що позичить у нього 100 тисяч доларів у 20-х числах травня 2016 року. Однак тоді ж стало відомо, що Микола відїжджає на рік за кордон і згоден почекати з грошима, оскільки Чаус публічна людина і нікуди не тікатиме. «Тому я не вийшов з суду до Поліщука і не взяв гроші в борг. В залі суду ще до того в мене вкрали мобільний телефон: я залишив у кабінеті і хтось підібрав… І я Олександру Поліщуку не передзвонив, а він додзвонитись не міг», — пояснює Чаус.

Вранці 31 травня Поліщук під приміщенням суду перестрів Чауса з обуреннями, чому тиждень тому він не вийшов і не взяв гроші, чому не відповідає на дзвінки. У відповідь Чаус дав новий номер телефону і сказав, що гроші візьме пізніше.

Наприкінці липня з’ясувалося, що товариш судді Микола за кордон не поїхав і раптово в рішучій формі став вимагати повернути гроші. 

Тоді Чаус звернувся до Поліщука, нібито кажучи, що бере гроші у борг під розписку і це не вплине на справу Сасевич. «У протоколі НСРД слово «борг» перекручено, щоб не можна було зрозуміть. А на записах воно є», — наголошує обвинувачений.

На початку серпня 2016-го суддя Чаус отримав кошти в районі тролейбусного депо. «Я їх не оглядав і не перераховував. Була дана Поліщуку розписка, що я в нього беру 100 тисяч». Чаус стверджує, що одразу передав ці гроші своєму товаришу Миколі в підземному паркінгу ТРЦ «Квадрат» біля метро Чернігівська. У машині Чауса ще залишалось 20-30 тисяч доларів, позичені в інших людей на будівництво. «Ні в яку банку я їх, Ваша честь, не клав. Ніякі гроші на узбіччі дороги не закопував», — говорив Чаус у судовому засіданні.

Він висловив припущення, що банку з грошима в його машину могли підкинути. «Було близько двох випадків, коли я ставив машину на тому місці… Після того, як я пішов у суд, прийшла людина, відкрила машину і сиділа в моїй машині. Що вона там робила?! Таких випадків було аж два. Крім цього, був ще випадкок. Біля Центральної виборчої комісії, біля магазину «Спорттовари» я в машині залишив портфель з документами. Коли я вернувся, машина була закрита, але портфеля не було», — пригадує Чаус.

«У відрядження на пару місяців»

Наступного дня після обшуків Чаус, як він стверджує, під тиском керівництва суду написав заяву про відпустку. Йому начебто переконливо радили виїхати на кілька місяців на південь країни, поки не стихне скандал. Керівництвом суду йому надано адвоката Смірнова, відомого по справі Корбана. А Смірнов, у свою чергу, залучив до захисту Чауса і свого компаньйона Кіма Веремійчука.

10 серпня 2016-го ввечері Чаус ніби на прохання адвокатів погодився вийти з квартири для зустрічі зі своїми друзями. Але в машині таксі з’ясувалося, що вони виїжджають з Києва — «у відрядження на пару місяців». Адвокати Смірнов і Веремійчук ввечері передали його невстановленим слідством особам у підземному паркінгу будинку по вулиці Протасів Яр, 8. 

— У мене забрали документи і далі події відбувалися проти моєї волі. Невстановлені особи утримували мене на зйомних квартирах, перевозили з одного місця на інше.

«21.08 Плохінов Сергій Володимирович, співробітник управління розвідки Міністерства оборони України передав Чауса Чучковському Владиславу Валерійовичу, заступнику начальника безпеки президента України», — така інформація наводилась у клопотанні до суду про застосування запобіжного заходу Чаусу після його затримання. 

Чаус ще багато разів переходив із рук в руки і жив у різних місцях. Одного разу його попросили перевдягтися і запропонували жуйку. Далі все було як у тумані, а згодом Чаус дізнався, що він у Республіці Молдова. У жовтні-листопаді 2016-го адвокати почали схиляти Чауса до написання заяви про політичний притулок. Однак він категорично відмовлявся, кажучи, що буде повертатись в Україну. У відповідь почув, що треба почекати пару місяців.

У лютому 2017-го Чауса відвідав його знайомий із прокуратури Дніпровського району Києва на імʼя Сергій, який пояснив, що іншого варіанту, крім політичного притулку, немає. 

— Розмова між нами тривала більше 6 годин, з погрозами. Після чого я погодився на написання заяви про політичний притулок. 

Чаус каже, що під час спілкування відлучався в туалет і бачив у коридорі групу чоловіків, які, очевидно, прибули з Сергієм на випадок необхідності застосування сили, якщо він, Чаус, не погодиться писати заяву.

Наприкінці лютого в Молдову приїхали адвокати Смірнов і Веремійчук і підготували заяву на імʼя президента про притулок для Чауса через переслідування в Україні лідером партії «Укроп» Геннадієм Корбаном. 

Сьогодні Чаус сумнівається у щирості намірів своїх колишніх захисників.  І при цьому неодноразов посилається на те, що Смірнов в інтерв’ю проросійському виданню «Страна» у квітні 2021-го розповів, що ідея захисту Чауса узгоджувалась із Корбаном. 

Корбан, мешкаючи в Ізраїлі, дізнався про затримання на хабарі і подальше зникнення судді Чауса. У мережі Фейсбук він пообіцяв винагороду за інформацію про місце його знаходження.

— «Группа израильских меценатов объявляет вознаграждение за поимку судьи Чауса — $150 тисяч». Ваша честь, тут є фото, щоб ви бачили. Як в американських вестернах! — вигукує Чаус, демонструючи суддям роздруківку. 

Подавши заяву про політичний притулок, Чаус у кінці лютого 2017-го здався правоохоронцям Молдови і був поміщений до СІЗО, але з середини квітня звільнений під цілодобовий домашній арешт.

Навесні 2017-го НАБУ ініціювало екстрадицію Чауса. Президент Молдови відмовив Чаусу в притулку і його адвокати оскаржували це в судах. Наступні кілька років у Молдові щодо Чауса паралельно розгорталися самі ці два процеси — вирішення питання екстрадиції і боротьба за політичний притулок.

Наприкінці 2018-го, перед президентськими виборами в Україні, до Чауса прийшли люди, які раніше його охороняли, і повідомили, що є ризик його викрадення під вибори. Ці люди залишалися в Кишиневі до липня 2019-го. Чаус стверджує, що за цей час було декілька спроб його викрадення злочинними угрупуваннями з Придністров’я.

Адвокати Смірнов та Веремійчук, за словами Чауса, перестали допомагати йому ще в вересні 2017-го. Зрештою, Смірнов у 2019 році став заступник керівника Офісу президента Володимира Зеленського.

У подальшому Чаус нібито не мав адвокатів в Україні. Але називає два адвокатські об’єднання, які планували захищати його інтереси, — АО «Дульський і Войченко» і АО «Павленко Лігал Груп». Чаус стверджує, що коли адвокат Дульський подав до НАБУ клопотання про ознайомлення з кримінальним провадженням, то його, Чауса, змусили відмовитися від його послуг. 

Співзасновницею АО «Павленко Лігал Груп», до слова, є Олександра Павленко, колишня заступниця міністра охорони здоров’я. Із цим об’єднанням Чаус розійшовся через те, що українські адвокати хотіли замінити його молдовського захисника — Юліана Балана, яким колишній суддя був дуже задоволений.

1 березня 2021-го Чаус звернувся із листом до колективу Дніпровського районного суду міста Києва, прохаючи знайти йому надійного адвоката в Україні, тому що він хоче повернутися.

Через місяць екссуддю викрали посеред білого дня на вулиці Кишинева разом із його охоронцем.

— Комусь не хотілося після п’ятирічної брудної інформаційної кампанії проти мене, щоб Україна дізналася про фальсифікацію кримінального провадження, що не має нічого спільного з законом… Політичний мотив мого переслідування мав на меті взяти реванш над політичними силами, які привели до занепаду політичного об’єднання «Укроп», та повного мого знищення як фахівця, як людини, знищення моєї сім’ї, а в кінці і мого фізичного знищення.

Також Чаус припускає, що його викрали тому, що спецслужби остерігалися можливого позитивного рішення Верховного суду Молдови за скаргою на відмову в політичному притулку. 

3 квітня 2021 близько 12.10 у Кишневі по вулиці Миколи Тестеміцану, 24/5 Чауса і його охоронця оточили 15-20 осіб.

Спочатку Чауса силою затягли в мікроавтобус, а потім перевели в легковий автомобіль, кинули на підлогу, а незнайомець сів йому на голову і так утримував. Коли Чаус намагався рухатися, то били по спині, тулубу, нирках. Виїхавши за місто, Чауса знову пересадили в іншу машину, зв’язали і дали укол в сідницю. Дорогою викрадач кілька разів ударив Чауса і зробив йому ще один укол у ліву ногу. Машина приїхала в ліс і там Чаусу наділи мішок на голову та повели кудись, передавши іншим людям. 

Екссуддю привезли до якогось провалля, посадили до гумового човна і двоє незнайомців сіли з ним і поплили. Човен пристав до іншого боку річки. Чауса поплескали по плечу: «Вітаємо, на українській землі».  Далі його везли автівкою ще 4-5 годин. Чауса завели в невелике приміщення, де ліжко та стіл були прикручені до підлоги. Там його погодували. Весь цей час він перебував у масці. 

Через кілька днів Чауса перевезли до підвалу, де, за його підрахунками, він провів 126 днів. Особи в військовій формі нібито намагалися отримати в нього показання на колишнього президента Петра Порошенка, екскерівника військової розвідки Василя Бурбу та інших політичних діячів. Розпитували, як слухалися судові справи Геннадія Корбана, Юрія Іванющенка, як його, Чауса, вивозили в Молдову і з ким він там спілкувався. Перші 50 днів Чаус каже, що його постійно тримали в лежачому положенні, пристебнутим до ліжка і з мішком на голові.

— Ваша честь, хочу зазначити, що цей мішок даже побоялись вилучати слідчі СБУ. Він у мене вдома і я в наступне засідання принесу і покажу, — пообіцяв Чаус.

Поблизу ліжка постійно стояли двоє з автоматами, клацали і робили холості постріли, намагаючись залякати. Декілька разів, коли мішок з голови випадково злітав, незнайомці били Чауса по тулубу та нирках. Обмежували в їжі та воді, нарікаючи, що бранця доводиться часто водити в біотуалет. Коли ліва рука почала гнити від кайданок, то їх передягали на праву і навпаки.

На другий-третій день перебування у підвалі на території однієї з військових частин до Чауса прийшов незнайомець і представився Миколою. Чоловік сказав, що Чаус повинен йому правдиво все розповісти про Порошенка та його оточення, а також про Бурбу і свій виїзд до Молдови, дати показання щодо Корбана і Коломойського. Співрозмовник пояснив, що тут є свій кодекс і вища міра покарання — смертна кара, якщо він не буде говорити. У випадку співпраці Чауса обіцяли «екстрадувати» в Україну і передати правоохоронним органам. 

Для розмов біля входу поставили стіл і лампу. Іноді Чаусу вдавалося помітити крізь мішок, що в приміщенні була ще одна особа, яка знімала спілкування на телефон. 

— Перші 25 днів мене не мили, зовсім погано годували, постійно погрожували. Лежав на ліжку в тому одязі, в якому мене викрали. Потім я зрозумів, що в Україні відбувається якийсь скандал, пов’язаний зі мною, оскільки мене помили, заставили поголитись і сказали, що будуть записувати зі мною відео. Мені принесли текст виступу, сказавши його завчити, знявши мішок перший раз… Записали перше відео. Запис робили біля 20 разів.

Через п’ять днів Микола приніс Чаусу змінний одяг і організував повторний запис. Через декілька днів Микола прийшов і Чаус зрозумів, що відео вже опублікували в соцмережах, тому що той його похвалив. «Сказав, що я молодець і конфлікт із Молдовою вичерпано. Мене ще перевірять на детекторі брехні і екстрадують до України, передадуть правоохоронним органам, допоможуть розібратися з моїм кримінальним провадженням». 

Дні минали, Чауса нікуди не передавали, записували з ним ще відео і створили  від його імені телеграм-канал, в якому, за словами Чауса, публікували компромат на Порошенка і його оточення. Невстановлена особа Микола заходив і казав, що їм пропонується 500-800 тисяч доларів за те, щоб Чаус ніколи більше не повернувся в Україну. Мовляв, якщо він усе не розповість, то вони візьмуть гроші, а його вб’ють. 

Під кінець другого місяця Чаусу почали замовляти їжу, давати більше води. Викликали йому лікаря. Чаус чув українську мову від охоронців, а також на вулиці, коли його виводили в туалет. Чаус почав здогадуватися, що його викрадачі взяли гроші. Такий висновок він зробив із того, що викрадачі стали менш обережні, дозволяли трохи знімати мішок із голови, оглядати підвал і водночас збільшили кількість охоронців. 

Приблизно на третій місяць Чаусу дозволили поговорити по мобільному зі знайомим адвокатом з України — Олександром Кузьменком. Це колишній перший заступник прокурора Печерського району, який, за словами Чауса, свого часу допоміг йому повернути портфель, який загадково викрали з закритої машини. 

Кузьменко повідомив, що укладе з дружиною Чауса договір і напише на Фейсбуці, що Чаус живий і з ним все нормально. Після цього із Чаусом записали ще одне відео, наприкінці якого він мав повідомити, що незабаром з’явиться в Україні. Викрадачі повідомили, що Чауса повезуть здаватися в одне з обласних управлінь СБУ. Але попередньо ще начебто змусили екссуддю написати заяву, що він агент іноземних спецслужб і СБУ.

Чаус відчував, що екстрадиції не буде і живим його не відпустять. На 126 день йому дали помитись і поголитись, постригли, дали новий одяг. Вивели з мішком на голові, посадили в легковий автомобіль і везли дві години, потім пересадили в мікроавтобус і їхали ще п’ять годин. Зрештою прибули до озера в Могилів-Подільському районі Вінницької області. Там Чауса передали, як він каже, двом бандитам. Таке враження у нього склалося за «лексикою їх спілкування». Чоловіки посадили Чауса в човен і поплили на середину озера.

— Бандит, що був поменше, працював веслом. Більший сидів переді мною і тримав мої руки. У човні виникло непорозуміння щодо напрямку руху. Коли бандит поменше перестав гребти веслом, я зрозумів, що зараз зі мною щось відбудеться. Якщо не зараз, то кінець. Я взяв за одяг бандита, що сидів переді мною і швидко потягнув на себе, і випав разом із бандитом з човна в воду. Коли я винирнув, то був за пару метрів від човна. Більший бандит не вмів плавати і тримався за човна та кричав малому бандиту з веслом, щоб той впіймав мене за футболку. Коли бандит почав хапати мене за футболку, я зняв її та кинув у воду, вдарив ногами бандита, який тримався за човна, і поплив до берега, де стояв мікроавтобус. Великий бандит став кричати, щоб мене ловили на березі. Я побачив, що на березі забігали чотири фонарики і загавкали собаки. В цей час місяць зайшов за хмари і стало дуже темно. Я зрозумів, що до мікроавтобуса пливти не можна, розвернувся і поплив до протилежного берега. Швидко доплив, все намагався робити тихо і сховався там в очереті… Через деякий час я бачив, як бандити шукали мене біля берега… В подальшому я втратив свідомість від психологічного перевантаження. 

На світанку Чаус отямився. По озеру плавав жовтий човен чи катамаран. Потім по берегу пройшла людина із собакою. 

— Я почекав, коли підніметься вітер і став тихенько лізти по очерету. Коли очерет став прохідним, я встав і пригинаючись пішов… Я йшов по соняшникових полях, потім скошеною пшеницею. 

Чаус дійшов до знаку «Чернівці» і подумав, що йде в напрямку обласного центру. Ішов босим, загубивши взуття у воді. На собі мав тільки шорти і мішок, який спав з голови і зачепився за шию. Дорогою його підвіз старий молоковоз. Під’їжджаючи, Чаус переконався, що це не ті Чернівці. Від місцевої жителька він дізнався, що це однойменне селище міського типу Вінницької області.

— Дійшов до поліції, але приміщення було закрите. Відкритий був паспортний стіл, я зайшов до начальника і просив викликати СБУ, але він відмовився і послав до будівлі через дорогу, де було написано «Чергова частина». В кабінеті знаходилось дві чи три особи. Я попросив зв’язати мене з Вінницьким управлінням СБУ. Думав, що там чекає мій адвокат. Особи, що знаходились у приміщенні Чернівецької селищної ради викликали працівників Вінницького обласного управління СБУ, яким я добровільно здався. 

Під охороною Чауса доставили в Київ — до Головного слідчого управління СБУ.

— Оскільки нерозуміло до цього часу і прокурору, і суду, як була проведена екстрадиція… Ось, в цьому мішку! — сказав Чаус, дістаючи шматок темної тканини.

— В цьому мішку мене тримали чотири місяці. Не давали перші два місяці знімати ні вдень, ні вночі, а потім дозволяли вдень кілька годин знаходитися без цього. Це так з українськими суддями можна поводити себе! В цьому мішку із зав’язанами руками проходила екстрадиція через державний кордон України. Ваша честь, я прошу оглянути його і долучити до матеріалів. 

Однак головуючий заперечив, кажучи, що речові докази обвинувачений зможе надати потім. 

Сьогодні Чаус наполягає, що з-під юрисдикції Молдови Україні не передавався, а був викрадений. Про це йдеться у висновку парламентської слідчої комісії Республіки Молдова від 09.07.2021 року, де прямо написано, що останнє викрадення і переміщення Чауса через кордон здійснено співробітниками Головного управління розвідки Міноборони України. На це вказує і вирок суду Кишинева від 18 листопада 2021-го, яким громадянина Молдови Снігерьова засуджено за співучасть у викраденні Чауса українськими спецслужбами.

---

Ірина Салій, «Судовий репортер»

• Читайте також — «Хвилювався, що ухвалить вирок, а гроші ніхто не принесе». Антикорсуд допитав головних свідків у справі Чауса