Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області визнав жінку винною у колабораційній діяльності.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 4 червня.
Обвинувачена працювала прибиральницею службових приміщень ПАТ «Краматорськтеплоенерго». Але з міркувань безпеки переїхала до своєї матері у Костянтинівку, оскільки її квартира в Краматорську розташована на 5 (останньому) поверсі.
У травні-червні 2023-го ця жінка у соцмережі «Вконтакте» передавала військовослужбовцю збойних сил РФ скриншоти карти із позначками місць перебування українських військових для коригування ракетних ударів.
17 липня 2023-го росіяни за переданими координатами росіяни обстріляли школу і обвинувачена ходила на місце обстрілу і потім повідомила їм про результат.
Дії жінки кваліфікували за ч.7 ст.111-1 ККУ як колабораціонізм — допомогу в веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Під час судового розгляду жінка вину в колабораціонізмі не визнала, не погодилась із правовою кваліфікацією, але підтвердила, що надсилала відомості росіянину щодо місць розташування військовослужбовців ЗСУ в Костянтинівці, у тому числі на території загальноосвітньої школи №16. Пояснила, що державна зрада не була її мотивом. На той час вона нібито діяла в шоковому стані і не контролювала свої дії через війну та постійні обстріли. Підтвердила, що дійсно спілкувалась з громадянином РФ, але робила це не з метою допомоги. Вона вважала, що Костянтинівку обстрілюють через присутність в місті українських військових і передавала координати обʼєктів, знаючи, що військові там нібито вже не знаходяться.
Обвинувачена пояснювала, що думала, що через обстріли їхніх позицій українські солдати вирішать піти з міста. А якщо військових не буде в місті, місто залишиться цілим, його не будуть бомбити. Вона хотіла, щоб бойові дії були в полях, за межами міста, думала, що так захищала рідне місто від обстрілів та руйнувань.
Жінка розповіла, що буцімто прийшла до тями в Дніпровському СІЗО, коли відіспалась, відʼїлась та відпочила. Тепер вона проаналізувала свої дії і каже, що сама від них «не в захваті», але наполягає, що таким чином хотіла захистити місто від руйнувань, а військових від загибелі. Просила суд врахувати, що після передачі стороні РФ даних про місцезнаходження 16-ї школи удар по ній нанесли тільки через два місяці. Крім того, звернула увагу на те, що в переписці з військовим РФ зазначала, що не передаватиме координати обʼєктів, які знаходяться поряд із житловими забудовами і він відповідав, що не буде завдавати удари по домівках цивільних мешканців. Вона надсилала координати про 16-ту школу, оскільки, на її думку, там достатньо місця, щоб під час удару не постраждали житлові будинки. «Нехай краще зруйнують школу, ніж цивільні будинки» — так на той час вона вважала.
Військові РФ, на її думку, бʼють по цілях обережно та влучно, і вона в цьому впевнилась, коли їздила на місце для слідчої дії, бо навколо школи не бачила жодного зруйнованого будинку. Вона взагалі не впевнена, що удар по 16-й школі нанесли по її інформації, оскільки удар був через два місяці після передачі інформації. Обвинувачена ввважає, що якщо буквально прочитати їх переписку, то вона навпаки критикувала недоліки армій РФ та «ДНР», виступала з критикою устрою «ДНР». На її думку, це свідчить про те, що її позиція прямо протилежна тій, яку їй інкримінують. Із російським військовим вона, нібито, почала спілкуватись через критику «ДНР», він її підтримав, а потім попросив передавати інформацію про місця дислокації військових і вона погодилась. Їх спілкування тривало 1,5 -2 роки. Вона дякувала йому за «роботу» і взагалі писала ті речі, що йому подобались, щоб він більше їй довіряв. Інформація щодо її участі в захваті Донецької ОДА в 2014 році не відповідає дійсності, вона написала це, щоб в очах співрозмовника краще виглядати. Додала, що підписана на проросійський телеграм-канал, оскільки тільки там можна дізнатись інформацію про реальні місця прильотів у Костянтинівці і вирішувати для себе відпочивати чи бігти в підвал від обстрілів. Обвинувачена просила перекваліфікувати її дії за ч.2 ст.114-2 ККУ — незаконне поширення інформації про місцезнаходження ЗСУ, що карається менш суворо.
На сторінці «Вконтакте» російський військовий опублікував фотознімки військової техніки з зображенням «Z», зруйнованого будинку, указ президента РФ про присвоєння 58 армії ЗС РФ найменування «гвардійська» та заклики до невизначеної кількості користувачів мережі надавати інформацію про сили ППО, особовий склад, техніку України у телеграм-бот або йому особисто.
У період із 18 квітня 2023 року періодично відбувається спілкування між ним та обвинуваченою, яка повідомляє, що «были отработки по десяткам данных. Но не в этот бот. Я уже называла имя свого куратора. Всю информацию я ему передаю (…) И в школу, и в детский садик, и по таможне, и в утяжелитель, и в Конти, это все я передавала. Да. Обработки были».
«На каждой улице укропа полно и все улицы заселены, но подробности у админа Констахи, все сведения у него», — писала обвинувачена. У свою чергу, росіянин повдомляв їй, що він «кадровий военный», «командир роти» і служить у 247 десантно-штурмовому полку. Обвинувачена похвалилася, що у 2014-му «брала» Донецьку ОДА, потім ночувала там і чергувала на кухні, приїздила на мітинг. «Заинтересована, что бы у вас, солдат, наших защитников все было в порядке, жду вас как родных, и кошка моя ждет, и соседи…», — пише вона.
Жінка дає поради щодо обстрілів: «Начиная от исполкома и до самого конца там много стоит, для начала там бахните, а там как пойдет и утяжелитель не забывайте, там барахла ихнего вагон и маленькая тележка, и хамеры, и минометы, и всего хватает», «пруд пруди ВСУшников».
Вона висловила побажання: «Хорошо бы нас хоть Харьковом – Днепром прикрыть, но может сил не хватить. Тогда с такими буйнопомешанными соседями надо на 50 км людей отселять. Дать им там в близлежащих пунктах новое жилье. Потому что эти буйнопомешенные соседи все снесут, 50 км должна быть зона погранцов и обороны. Иначе с такими соседями никак. Они жизни не дадут. Там военная база должна быть, что бы нам жить спокойно». Запевняє, що вона з місцевих «бойова» жінка, але жаліється, що не має гранати, а то б підкинула б до ЗСУ. Пише, що вчора відпрацювали «заявку» по школі. «12.47 ночи. Сложилась полностью. Вот это молодцы. Школа это вполне для мирного безопасно. Правильно пульнули. Никто из людей не пострадал, только тараканы. А то эти укропы обстреливают. Так, что молодцы. Солдаты конечно разные. Не все подонки. Но война есть война. Я чего еще так радуюсь по предварительным данным мирняк не пострадал. Чисто сработали. Так и работайте». До повідомлення обвинувачена прикріпила фото зруйнованої школи і написала: «Бумкнули как надо. Ни одного стекляшка у людей не выпало. Грамотно бумкнули».
Із цієї переписки суд робить висновок, що обвинувачена виявляла активну позицію, намагалась дізнатись якомога більше інформації, що цікавила адресата, говорила, що для цього їй слід працевлаштуватись продавчинею, щоб більше почути, обговорювала можливість завдання ударів по цілям: з якого боку, де знаходяться військові у будівлі, де техніка та інше, якими снарядами слід наносити удар, щиро підтримувала військовослужбовців країни-агресора, а захисників України, які стримують окупантів, називала «тараканами». Жінка писала, що з 2014 року підтримує ідеологічні антиукраїнські рухи на відокремлення від України частини її територій, брала активну участь у мітингах біля Донецької обласної державної адміністрації і зараз також очікувала на «визволення», навіть дозволяла вибити двері у її квартиру, коли буде проходити зачистка в міста Костянтинівка від діючої влади, бажала утворення захисної 50-кілометрової зони для її міста на межі Дніпропетровської та Харківської областей.
Захисник обвинуваченої говорив зазначив, що в переписці нібито не прослідковується приналежність співрозмовника до військових формувань РФ. І взагалі це спілкування зводилось до флірту, намагання обвинуваченої сподобатись співрозмовнику як чоловіку. Тепер жінка розкаюється у скоєному, бо лише хотіла відвести війну від свого міста, співпрацювала зі слідством, має матір похилого віку, а тому адвокат просив застосувати мінімальне покарання без конфіскації майна.
Але суд вирішив, що версія про те, що спілкування з росіянином відбувалось не з ідеологічних мотивів, а через фліртування, «загравання» як із чоловіком, з наміром сподобатись йому, є вигадкою під час судових дебатів. Це спростовуються особистою перепискою, зі змісту якої видно справжні відносини між співрозмовниками, а також ідейну позицію обвинуваченої.
Жінка у листуванні не приховувала свої антиукраїнські погляди. «Пойми у меня СБУ на хвосте, они уже на другой адрес в другой город приходили, однопартийцев искали, я комунистка. Благо меня не было…», «очень долго приходила к разрушению остатков идеологического мышления», «Херсон взяли, отдали, Бучу взяли, отдали, и боишся, что потом же соседи сдадут». Також вона розповіла, що запрошувала на чай товариша, який «собирает гуманитарку для вооружений ДНР».
Іншим разом обвинувачена розмірковує про різницю у віці між нею та солдатом:
«И я что-то вычислять попробовала, ну там к 4 годам в школе прибавлять 3-4 года военного ПТУ, ну и плюсом эти девять лет, получилось, что ты возрастом молодой совсем. А уже командир. Вот это бравый парень. Молодец. Не каждый взрослый мужчина может похвастаться твоими достижениями (…) А, так тебе 32. Ну это еще нормально. Я думала ты лет так на 6 моложе. Хотя все равно ты меня крепко сильно моложе. Прям сильно, сильно, сильно. Короче в сыновья годишься. Да, смотришь на новое поколение и понимаешь насколько сам уже древний. Вот точно такой как ты сын мог у меня быть уже. А уже выросли. Уже сражаются, Уже у самих дети подрастают. И уже не скажешь ты маленький, а скажешь, я уже стара. Стара я уже, 43 мне. Старая больная женщина, в матери тебе гожусь. Хотя чего это я баба старая к тебе к ребенку пристала».
Така переписка не має ознак фліртування та залицяння до російського військового як до чоловіка, але підтверджує ставлення обвинуваченої до нього як до «сина» та захоплення його життєвою «бойовою» позицією.
Жінка повідомила, що перебуваючи під вартою в умовах слідчого ізолятору, дійшла до висновку про хибність своєї поведінки, «осознала, что не права». Але на запитання головуючого судді давала відповіді, які містять протиріччя, а саме, говорила, що у переписці про підтримку країни-агресора інформація є вигаданою, щоб якось підтримати розмову, оскільки розуміла з ким веде переписку. І водночас на запитання, через кого її будинок постраждав від обстрілів і хто обстрілює Костянтинівку, коли там знаходяться ЗСУ, відповідала, що їй невідомо. При цьому зазначила, що українські військові повинні залишити місто і йти воювати в чисте поле, бо коли військові ЗСУ залишать місто Костянтинівка, то мирне населення буде жити без обстрілів та не потрапить до окупації. І в той же час вона не вважає, що війська РФ мають покинути територію України, оскільки вони є загарбниками.
Суд вирішив, що поведінка обвинуваченої не свідчить про щире каяття. Також вона посилалась на те, що проживає із матірʼю похилого віку. Але, очевидно, що це не стало стримуючим фактором і завадило вчинити злочин.
Зловмисницю засудили до 14 років увʼязнення із забороною на 15 років обіймати деякі посади і з конфіскацією всього майна.
На сьогодні ця жінка утримується під вартою в держустанові «Дніпровська установа виконання покарань № 4». У засіданнях Костянтинівського міськрайонного суду вона брала участь у режимі відеоконференції.
Фото: зруйнована ракетним ударом РФ 16-та школа в Костянтинівці 17.07.2023.
22
0
20
20
