Деснянський суд міста Чернігова 8 серпня оголосив вирок оператору-навіднику російського танку Михаїлу Кулікову.
Розгляд розтягнувся на добрих півтора місяці. Помітно, що у літньо-відпусковий період з цією справою особливо не поспішали. Пауза між засіданнями у липні склала майже три тижні. Після чого дебати відбулися тільки майже через два тижні.
Зрештою, особливістю даної справи стало те, що її слухали за місцем скоєння злочину — у Чернігові. Хоча під час війни здобула поширення практика передача справ немісцевим органам досудового слідства. Як, наприклад, у справі першого засудженого військовослужбовця РФ Вадима Шишимаріна, яку розслідувала центральна СБУ Києва та Київської області, і в подальшому це дозволило організувати більш медійний судовий процес саме у столиці, а не в Сумській області, де безпосередньо відбулася подія.
Куліков — на десять років старший за Шишимаріна. Але так само розгублений і збентежений як обвинуваченнями, так і великою увагою до себе публіки. Протягом судових засідань він найчастіше сидів опустивши голову і відвертався від камер.
24 лютого 2022 у ранковий час, перебуваючи у складi танкового екiпажу танку Т-72Б, бортовий номер 500, у колонi танків та БМП, Куліков перетнув державний кордон України з боку Республiки Бiлорусь в районi села Сеньківка Чернiгiвської областi та продовжив рух в напрямку міста Чернiгова.
26 лютого 2022 у пiсляобiднiй час танк їхав по вулиці Кiльцевiй у місті Чернiговi у напрямку аеродрому в районi мiкрорайону «Пiвцi», де росіяни мали завдання закріпитися. Дорогою їм трапився будинок, на 8-9 поверхах якого командиру танка Леоніду Щьоткіну привиділись диверсанти. Він вiддав наказ оператору-навiднику Кулiкову розвернути башту танку та зробити прицiльний пострiл осколково-фугасним снарядом калiбру 1,25 мм по житловому багатоповерховому будинку.
Куліков, прослуживши 10 років у російській армії, засвоїв правило, що накази керівництва не обговорюються. Він упевнено і, можливо, не без нотки гордості розповідав суду, як йому вистачило «не більше хвилини», щоб зарядити танк, розвернути його і стрельнути. Це був його перший і останній постріл. Бо за мить російський танк розстріляли українські військові. Машиніст загинув на місці, а Куліков зі своїм контуженим командиром відповзли у бік, щоб не згоріти живцем зі своєю бойовою машиною. Куліков добрався до найближчого приватного господарства, сам переліз через паркан і перетяг свого командира. Далі обидва ховалися у курнику, де їх застукала господиня, яка навідалася погодувати домашню птицю. Перестрашена жінка розповіла про росіян сусідам і ті викликали українських військових, які провели затримання.
В обстріляному будинку обійшлося без трагедії. Тільки винесло фасадну стіну і повибивало вікна, пошкоджено дві квартири і приміщення технічного поверху.
Якщо мовою документів, то, у вже приватизованій громадянкою Кушніренко квартирі на 10 поверсi внаслідок пострілу знищено вiтражне вікно в кімнаті, вiконний блок у кухні, балкон, пошкоджено перекриття пiдлоги, стелi балкону та кухні, мiжкiмнатну перегородку, а також газовий котел та радiатори опалення.
У будинок станом на лютий 2022-го ще не встигли заселитися, тому ніхто не загинув. Але, очевидно, що росіянин, стріляючи, попередньо не перевіряв є там хтось живий чи немає. Зрештою, Куліков і сам підтвердив, що нікого не бачив у будинку: ні військових, ні цивільних, а стріляв, бо так наказав командир.
Як розповіла в суді представниця компанії-забудовника, об’єкт призначався виключно під житло. Збройні сили не були замовником будівництва і квартири для військових тут не виділялися.
Кулікова впізнав місцевий житель, який у пообіднє затишшя 26 лютого ішов вулицею, оглядаючи район і побачив двох військових, що сиділи на бордюрі, біля догоряючого танку. Один із них представився як Куліков і чоловік тепер впізнавав його на лаві підсудних. Другий не говорив і, як йому пояснили, був контужений. Поряд із російськими солдатами лежали пістолети, набої і шприци з невідомою речовиною…
Командира танку Щьоткіна як більш цінний кадр уже обміняли в Росію, традиційно слідом заочно повідомивши підозру. Офіційно таку оголосили ще 24 травня.
Через місяць перед судом постав виконавець. Прокуратура підійшла до представлення його обвинувачення показово ретельно.
У суді допитали спеціаліста-вибухотехніка, який підтвердив, що саме з гармати цього танка вилетів снаряд, який пошкодив квартири. Експерт із допомогою квадрокоптера розрахував відстань і кут пострілу снаряду і дав висновок щодо моделі снаряду і танка, з якого стріляли. Прокуратура доставила до суду для допиту ще й понятих на слідчих діях. Допити останніх не є обов’язковою складовою. Захист чи обвинувачення можуть викликати їх до суду, щоб підтвердити чи спростувати, що не було порушено процедуру. Наприклад, у суді виступав понятий, який мав засвідчити відсутність порушень при упізнанні Кулікова на досудовому слідстві тим самим місцевим жителем, який зустрів його біля танку. Так само суд заслухав понятого, який підтвердив, що на слідчому експерименті Куліков добровільно і без тиску показував, як і куди стріляв із танка.
«Доводи Кулікова, що він є військовослужбовцем і зобов’язаний був беззаперечно виконувати накази командира, суд розцінює як захисну версію, спрямовану на пом’якшення своєї відповідальності за скоєне», — зачитав суддя Микола Кузюра. Далі суддя пояснює, що виконуватися мають тільки законні накази.
Обвинувачений Куліков, даючи свідчення суду, підтвердив, що обстріляний ним будинок стояв осторонь і військовослужбовців чи військової техніки сам він там не бачив. А, отже, суд робить висновок, що в Кулікова не могло бути сумнівів, що багатоповерхівка по вулиці Раппопорта, 43 є саме цивільним об’єктом.
Суд резюмує, що виконання Куліковим наказу командира танку Щьоткіна є незаконним і суперечить статті 25 Положення про закони та звичаї війни на суходолі, що є додатком до 4-ї Конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 року. Уже понад 100 років цим документом забороняється військовим атакувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
Суд зважив на щире каяття Кулікова і сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обтяжуючих обставин.
Обвинувачений має на утриманні двох малолітніх дітей 2017 і 2018 року народження. Водночас є військовослужбовцем РФ за контрактом і, на думку суду, розумів, що у складі військового формування вторгається на територію суверенної і незалежної держави.
Йдеться про злочин проти миру і безпеки людства та міжнародного правопорядку, що є особливо небезпечним для мирного співіснування людства на планеті. Суд вважає, що виправлення Кулікова неможливе без ізоляції від суспільства. А тому призначає йому 10 років тюремного покарання. Втім, такий строк не є максимальним, адже ч.1 ст. 438 ККУ передбачає від 8 до 12 років ув’язнення.
У зв’язку з тим, що матеріальна шкода в сумі близько мільйона гривень є невідшкодованою суд вважає неможливим зробити виключення і покарати Кулікова менш тривалим позбавленням волі.
По завершенню засідання суддя поцікавився у Кулікова, чи зрозуміло йому рішення суду. Сам обвинувачений на запитання журналістів відповів, що зараз йому нічого сказати.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
