Скасування першого вироку антикорсуду залишається питанням часу. 10 листопада ВАКС не зміг переглянути вирок стосовно колишньої судді Надії Посунся за нововиявленими обставинами. Причиною тому сімейні стосунки суддів… Вирок ухвалила колегія, в яку входить суддя Гавриленко, яка виявилась не дружиною, але співмешканкою судді Крикливого, який потрапив у колегію, яка мала переглянути вирок після недавнього рішення Конституційного суду.

І хоч після рішення КС у суддів навряд чи є можливість вирішити інакше, аніж скасувати вирок, але, щоб у стороннього спостерігача не виникло сумніву в неупереджності суду, суд відвід Крикливого задовольнив.

Цікаво, що сама засуджена Надія Посунся була проти. Адже саме Крикливий мав окрему думку в аналогічній справі проти екссудді Понормарь.

Крикливий вважав, що в діях Пономарь відсутній прямий умисел на неподання декларацій і сторона обвинувачення не надала доказів на підтвердження того, що екссуддя відмовилася від отримання ЕЦП саме для приховування своїх доходів та належного їй майна.

Але судова колегія самовідвід Криклового задовольнила і його замінять на іншого суддю, якого обере система авторозподілу. Засідання відклали на невизначену дату.

Нагадаємо, що мова про кримінальну відповідальність за те, що суддя при звільненні подала паперову декларацію, а не електронну. Суддя Посунся принципово не захотіла отримувати електронний цифровий підпис, не довіряючи такому. Її визнали винною в недекларуванні і оштрафували на 51 тис. грн. Крім того, у зв’язку із засудженням колишня суддя втрачала право на довічне грошове утримання.

3 черевня 2020 Вищий антикорупційний суд іншою колегією суддів постановив виправдувальний вирок у схожій справі — стосовно екссудді Баранніка, який також був суддею Апеляційного суду Дніпропетровської області, як і суддя Посунся. Бараннік надіслав декларації електронною поштою у у форматі PDF із власноручним підписом, а не електронним. Пояснював, що не вірить у здатність держави захистити його персональні дані, посилався на ворожу діяльність спеціальних служб Російської Федерації на території України, які за допомогою коду, що містить в собі персональні дані людини, можуть її контролювати шляхом проведення розвідки підсвідомості. На підтвердження цитував генерал-майора у відставці Федеральної служби охорони РФ та колишнього заступника голови Служби безпеки України. У випадку з Баранніком окрему думку висловив суддя Шкодін, який вважав, що в діях підсудного були формальні ознаки злочину, але це не завдало нікому шкоди, адже він надав декларації в іншому вигляді. На думку судді Шкодіна, обвинуваченого Баранніка мали виправдати у зв’язку з малозначністю діяння.

Отож бачення цієї проблеми навіть суддями антикорупційного суду дуже різне.

Апеляційна палата ВАКС скасувала виправдувальний вирок Баранніку і постановила новий, визнавши його винним у недекларуванні.

На той час уже було рішення Верховного суду у подібній справі, де підтримано скасування обвинувального вироку особі, яка здала паперову декларацію, відмовившись від електронного цифрового підпису через релігійні переконання. Апеляційна палата вирішила, що ці справи різні, оскільки Бараннік не посилався на релігію і уже колись отримував цифровий підпис і використовував його, а тепер подав декларацію навіть не паперову, а у форматі PDF…

В апеляції до колегій по всіх трьох справах — Посунся, Баранніка і Пономарь — входила Даниїла Чорненька, вона ж голова Апеляційної палати ВАКС. А ще раніше Чорненька — авторка того самого вироку за неподачу електронної декларації віруючою, скасування якого підтримав Верховний суд.

До приходу на посаду в антикорсуд Чорненька більше 17 років працювала суддею Монастрищенського райсуду Черкаської області.

У листопаді 2017 суддя Чорненька засудила інспекторку податкової, яка наполягала на подачі паперової декларації із релігійних переконань. Жінка працювала у податковій службі з 1992 року, позитивно характеризувалась, виховала трьох дітей. Громадянка вважала, що подання електронної декларації суперечить її релігійним поглядам: вона хоче використовувати у повсякденному житті своє Боже ім’я, ідентифікація за символами і цифрами (ЕЦП) є приниженням її гідності та честі як віруючої людини. Нацагентство з питань запобігання корупції відмовилося приймати у жінки паперову декларацію.

Суддя Чорненька зазначила, що обвинувачена могла отримати цифровий підпис без застосування ідентифікаційного коду, за даними паспорта, що не суперечить вимогам Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». А подання паперової декларації, на думку судді Чорненької, не свідчить про відсутність складу злочину, а саме неподачі декларації. Вироком суду податківці призначено 1 рік позбавлення волі умовно.

Але в січні 2019 Апеляційний суд Черкаської області вирок Чорненької скасував і закрив справу за відсутності складу злочину. Суд не побачив будь-якого злочинного умислу та наміру жінки ухилитися від подачі декларації з метою приховування своїх доходів і майна. На підтвердження позиції обвинувачена подала довідку із Храму Різдва Пресвятої Богородиці, що є його прихожанкою із 2002 року, а також інформацію з банку, що через свої релігійні переконання протягом тривалого часу користується поточним розрахунковим рахунком, не виробляючи картку. Суд вирішив, що обвинувальний вирок суперечить статті 22 Конституції України і мусить бути скасований. Водночас зауважив, що законодавством не врегульовано питання альтернативи — права вибору подачі декларації віруючою людиною. Відтак примушування до подачі декларації в електронному вигляді з електронним цифровим підписом порушує норми Конституції України та Європейської конвенції конвенції з прав людини.

28 січня 2020 Верховний суд підтримав позицію апеляції, що жінка невинна.

У липні 2018 інша суддя Монстирищенського суду Наталія Мазай за аналогічних обставин призначила колишній співробітниці управління соцзахисту 200 годин громадських робіт за те, що декарація була паперова, а не електронна. У лютому 2020 вирок скасувала апеляція і зараз це оскаржується у Верховному суді.

Отож суддя Чорненька, чий вирок за паперову декларацію скасований і це підтверджено Верховним судом, очолює Апеляційну палату Вищого антикорупційного суду і входила до колегії, яка скасувала виправдувальний вирок судді Баранніку, а також розглядала скарги Посунся і Пономарь.

Виправдовуючи Баранніка, колегія першої інстанції, до речі, зіслалалась на постанову Верховного суду, якою підтверджено скасування вироку Чорненької. Після цього колегія у складі Чорненької виправдувальний вирок Баранніку скасувала.

Можлива упередженість судді Чорненької не залишилась непоміченою. Їй заявляла відвід і колишня суддя Посунся, але суд вирішив, що розгляд іншого кримінального провадження відносно іншої особи не є підставою для відводу відповідно до п. 4 ст. 74 КПК. Висловлена суддею позиція в інших справах не може свідчити про наявність упередженості при розгляді даної справи.

Щодо екссудді Посунся, то вона вирок спочатку не оскаржувала і ще в грудні минулого року сплатила 51 тисячу гривень штрафу. Але начебто у червні 2020 виявила у судовому реєстрі одночасно два вироки стосовно себе, за змістом однакові, але з різними датами — 30 жовтня 2019 і 18 грудня 2019. Тому вона звернулася в апеляційну палату і просила поновити строк на оскарження цих вироків. Пояснила, що за першим уже сплатила штраф, а про існування другого нічого не знала і на проголошенні не була.

Виявилось, що спочатку стосовно Посунся було дві справи — щодо декларацій 2015-2017 і 2018 років. Згодом їх об’єднали в одну.

30 жовтня 2019 після постановлення вироку його текст внесли до реєстру. Уже 1 листопада керівник апарату суду створив робочу групу для проведення перевірки. З’ясувалося, що вирок внесли до реєстру із неправильним номером провадження. Керівник апарату ВАКС звертався до гендиректора ДП «Інформаційні системи» із проханням виправити номер, але там відповіли, що не мають повноважень.

18 грудня 2019 вирок знову внесли до реєстру. І того ж дня була створена робоча група, яка встановила, що рішення до реєстру внесено з некоректною датою 18.12.2019, що було технічною помилкою. Керівництво антикорупційного суду зверталося ДП «Інформаційні системи» із проханням видалити неправильно внесену інформацію.

Оператор реєстру пояснив два вироки ймовірним збоєм під час синхронізації даних між локальною базою даних автоматизованої системи документообігу Вищого антикорупційного суду та центральною базою даних автоматизованої системи документообігу суду. ДП «Інформаційні системи» повідомило суд, що вже обмежило доступ до другого рішення як такого, що не підпадає під визначення «електронний примірник судового рішення» і не підлягає оприлюдненню. Апеляційна палата 15 липня 2020 вирішила, що другого вироку не існує і апеляційну скаргу повернула.

І здавалося б коли справу уже не переграєш, то включився Конституційний суд. 27 жовтня він визнав статтю 366-1 ККУ повністю неконституційною.

Є у рішенні думки, які можна обговорювати. А саме, що декларування завідомо недостовірних відомостей, а також умисне неподання декларації хоч і свідчать про порушення вимог антикорупційного законодавства, але не є настільки небезпечними, щоб за це була саме кримінальна відповідальність.

Водночас Конституційний суд побачив для суддів загрозу в Нацагентстві з питань запобігання корупції – в частині контрольних функцій виконавчої влади над судовою гілкою влади.

«Не викликає сумнівів і той факт, що публічні особи в державі повинні подавати декларацію про доходи. Проте виходячи з принципу незалежності судової влади, суспільної важливості та значимості забезпечення реальної незалежності суддів, міжнародних принципів і стандартів таке декларування та його перевірка повинні проводитись з урахуванням принципу незалежності судової влади», – зазначив КС.

Таким чином, суддів рішенням Конституційного суду спробували вивести в якусь окрему касту. Зрештою, досвід засекречення декларацій працівників СБУ в Україні вже є, то чому б не зробити так і для суддів.

Але Конституційний суд не приймає половинчатих рішень — він визнав статтю 366-1 ККУ неконституційною. Тому декларації всіх декларантів, а не тільки суддів, в раз опинились поза законом. НАЗК, виконуючи рішення суду, оперативно закрив доступ до реєстру. Те, що відбувалося потім усі бачили. Президент скликав термінове засідання Ради нацбезпеки і оборони, щоб… відновити публічний доступ до реєстру декларацій.

Можна критично ставитися до останнього рішення Конституційного суду, але статтю 366-1 ККУ про декларування також не можна назвати досконалою. На практиці це призводило до вироків за порушення по формі, а не по суті. І якби не рішення КС, то вирок колишньої судді Посунся невідомо коли був би скасований. А за недосконалі закони і помилки правоохоронних органів, на жаль, доводиться розраховуватися платникам податків.

Про перший вирок антикорсуду і рішення, після якого судді Посунся, Бараннік і Пономарь були звільнені читайте у статті – Право судді на справедливе рішення.

Ірина Салій, сайт  «Судовий репортер»

21

0

20

20