Перший суд за зґвалтування під час окупації буде заочним і закритим

4114

Солом’янський суд викликає у судові засідання російського військовослужбовця Михайла Романова. Це буде перший судовий процес за зґвалтування як воєнний злочин.

Романов — військовослужбовець 239 полку 90 гвардійської танкової Вітебсько-Новгородської дивізії ЗС РФ.

За версією обвинувачення, 9 березня в селі Богданівка Броварського району Київської області військовослужбовець РФ Романов разом з іншим поки невстановленим солдатом проникли у приватне помешкання. Відчинивши ворота входу, Романов застрелив із пістолета мирного жителя, який не брав участі у збройному конфлікті, не мав зброї і не становив загрози для окупантів. А після цього військові у стані алкогольного сп’яніння тричі зґвалтували дружину вбитого.

Зі слів потерпілої, Романов був не один, а ще з одним чоловіком років 20-ти.

«Молодший хлопець приставив пістолет до голови і вимовив: «Я застрелив твого чоловіка, тому що він нацист», — розповіла жінка в інтерв’ю The Times. 

Спільник Романова наразі залишається неідентифікованим і матеріали щодо нього виділено в окреме провадження.

За порушення законів і звичаїв війни у поєднанні з умисним вбивством Кримінальний кодекс України (ч.2 ст.438 ККУ) передбачає від 10 до 15 років позбавлення волі або довічне ув’язнення.

Слідчі вважають, що обвинувачений Романов перебуває на території держави-агресора, тобто Росії.

Оскільки Романов має право знати про кримінальне провадження щодо себе, то заявлено клопотання про опублікування викликів у судові засідання на сайті суду, а також у деяких державних ЗМІ таких, як «Урядовий кур’єр». Романову дається можливість з’явитися до суду.

Лише після того, як суд переконається у належному інформуванні Романова про судовий процес і що він свідомо ухиляється від участі, то можна буде розпочати спеціальне судове провадження — тобто заочне слухання, за відсутності обвинуваченого.

У соцмережах писали, що Романова вбили

Інформації про смерть Романова правоохоронці не мають і не під запис радять адресувати всі ці чутки тим, хто їх поширював. Але, якщо виявиться, що окупант помер, то готові прийняти рішення, яке передбачено законом, тобто, наприклад, закрити справу.

У засіданнях Романова представляє адвокат Андрій Доманський від Центру безоплатної правової допомоги. По суті справу він ще ніяк не коментував.

Прокурор подала клопотання про закритий судовий розгляд. Кримінальний процесуальний закон це дозволяє, оскільки йдеться про статевий злочин, а також із метою запобігти розголошенню відомостей про особу потерпілої, обставини її особистого та сімейного життя, перешкодити поширенню інформації, що принижує особу. Зґвалтування є тяжким злочином як психологічно, так і фізично. Тому, за словами прокурорки, вживаються заходи, щоб максимально забезпечити права потерпілої.

Ми поцікавились, як узгоджується з ідеєю захисту потерпілої розголошення персональних даних цієї жінки через публікацію тексту підозри. У випадку, коли фігурант переховується і підозру неможливо вручити, то її публікують у спеціальному розділі на сайті Офісу генпрокурора. Так було оприлюднено повне ім’я, дату народження і місце проживання потерпілої.

В ідеалі перед публікацією підозри інформацію, яка дозволяє ідентифікувати постраждалу мали б приховати, але не зробили цього.

Текст підозри Романову підписав заступник слідчого відділу Броварського райуправління поліції Володимир Білько. Підозру погодив прокурор Броварської окружної прокуратури Володимир Пономаренко.

Прокурор Оксана Калюс

У суді цю справу вже представляла жінка — прокурорка Київської обласної прокуратури Оксана Калюс і вона від дій колег відхрещується.

— Наразі Ви бачите закритий судовий розгляд. Ми вживаємо все можливе з нашої сторони. Кожен відповідальний на місці своєї роботи. Я представляю [Київську] обласну прокуратуру, даю коментарі вам, я представник цієї установи.

— Але саме прокуратура опублікувала цей текст.

— Я не можу відповідати за те, що Ви мене запитуєте, оскільки я прокурор по провадженню…

За версією правоохоронців, потерпіла сама звернулась із заявою про злочин і це дало старт розслідуванню.

В арсеналі обвинувачення — допит потерпілої, впізнання Романова на фото потерпілою та свідками, огляд місця події, відтворення обстановки, психологічні експертизи. Досудове слідство завершено, але судовий розгляд не розпочато, тому прокурор відмовляється більш детально розповідати, які докази зібрано проти Романова

Прокурорка каже, що хоча і йдеться про воєнний злочин, але іншого стандарту доказування, порівняно зі зґвалтуванням у мирний час тут немає.

З цим згодні не всі. Адже статеві злочини у воєнний час мають свої особливості і їх докази буває зібрати непросто.

Зокрема, так вважає правозахисниця Лариса Денисенко, співзасновниця Асоціації жінок-юристок «ЮрФем».

— На моє тверде переконання, доведення має відрізнятися. І я на цьому наполягаю. Зокрема, міжнародне кримінальне правосуддя не вимагає медичних висновків як обов’язкових. Показань однієї потерпілої має бути достатньо. Але прокуратура, наскільки я розумію, хоча і змінила підхід допиту, що вже прогрес, йде звичним для статевих злочинів доказовим коридором: медичні висновки, покази свідків, огляд місця подій, матеріальні докази злочину.

Нещодавно українські правоохоронці оголосили, що уникатимуть подвійного допиту потерпілих від воєнних злочинів. Враховуватимуть під час допиту особливості психології уцілілої людини.

На перший погляд, видається дивним, що можна звинуватити особу у зґвалтуванні лише зі слів потерпілої особи. Однак правозахисниця Денисенко переконує, що цього досить.

— В умовах, коли це просто єдине, що є в системи правосуддя, вони виходять з принципу безумовної довіри. Але всі максимально докладаються до пошуків інших доказів. Чому це важливо: спиратися на слова уцілілої. Ці злочини не мають терміну давності. Синці на тілі зникнуть, тіло можна вилікувати, свідки можуть піти з життя, зникнути, а душевні гематоми ще є. І людина має право бути вислуханою і має право на правосуддя, — пояснює Денисенко.

Всього, за словами прокурорки, на Київщині розслідується дев’ять випадків зґвалтування окупантами, але підозри оголошені тільки дві. 


Ірина Салій, «Судовий репортер»

Цей матеріал є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.

error21
fb-share-icon0
Tweet 20
fb-share-icon20
Please follow and like us:
Pin Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує файли cookies з метою аналізу трафіку та надання реклами і послуг на основі профілю ваших інтересів. Якщо ви хочете дізнатися більше або заборонити використання усіх чи деяких cookies, ознайомтесь з нашою Сookie Policy. Якщо ви натиснете «погоджуюсь» чи продовжите навігування сайтом, ви погоджуєтесь з політикою cookies. Погоджуюсь