Народний депутат Нестор Шуфрич понад два роки років перебуває у слідчому ізоляторі. Його звинувачують у державній зраді. Але дослідження доказів у суді досі не розпочали.
Зрушення у питанні запобіжного заходу відбулося тільки на початку цього року. Київський апеляційний суд 6 січня 2026-го призначив альтернативу — заставу 33 млн 280 тис. гривень.
На рішення вплинуло те, що 4 грудня 2025 року Європейський суд з прав людини прийняв скаргу Шуфрича на надмірну тривалість тримання під вартою. ЄСПЛ дав Україні час до 2 квітня 2026 року підготувати зауваження по скарзі, а також звернув увагу на можливість дружнього врегулювання. Апеляційний суд призначив заставу, щоб сприяти саме такому дружньому врегулюванню.
Минуло більше місяця, але Шуфрич досі залишається у СІЗО. Виявилося, що виконати судове рішення і внести заставу практично неможливо.
Адвокатові Віктору Карпенку Приватбанк дав офіційну відповідь, що платежі по заставі блокуються через персональні економічні санкції, які до Шуфрича в 2025 році застосував президент Володимир Зеленський.
Для прийняття рішення про блокування банк використовує програмне забезпечення, яке підтягує всю інформацію про особу, виключаючи особистий фактор, — тобто вмовляти банківського працівника провести платіж немає сенсу.
Закон дозволяє третім особам внести заставу за обвинуваченого. Родичі і знайомі пробували скидати невеликі суми з різних банківських карток. Деякі платежі спочатку ніби пройшли, але через тиждень-другий гроші повернулися. А далі платники вже самі попали під внутрішній моніторинг банку — тепер вони не можуть вільно розплачуватися банківською картою, адже будь-які їхні трансакції по кілька годин перевіряються банком.
Наразі захист Шуфрича звернувся із запитом до Нацбанку і очікує на відповідь, як можна в цьому випадку внести заставу.
Адвокат Ростислав Кравець захищає підсанкційного експрезидента АТ «Мотор січ» Вʼячеслава Богуслаєва. Він стверджує, що Нацбанк забороняє будь-які платежі в інтересах обвинуваченого.
У листопаді 2025-го Кравець отримав відповідь від Нацбанку, що «третя особа може сплатити кошти як заставу за санкційну особу за таких умов:
1) кошти не є коштами санкційної особи, до якої застосована санкція ’’блокування активів’’;
2) кошти сплачуються не від імені такої санкційної особи;
3) сплата застави будь-яким чином не призведе до виконання економічних та фінансових зобовʼязань на користь санкційної особи».
Прокурори зникли з приміщення суду
У засідання 11 лютого адвокати Шуфрича подали до Шевченківського районного суду клопотання про зміну запобіжного заходу на неповʼязаний із триманням під вартою. Але судове засідання не змогли провести, тому що в засідання без пояснення причин не прибув жоден із прокурорів, хоча раніше їх завжди приходило двоє. Суд оголосив перерву на місяць і повідомив, що направить листа до Офісу генпрокурора для зʼясування причин неявки прокурорів.
Проте Шуфричу і його захисникам було необовʼязково чекати місяць. Тому що скаргу на запобіжний захід міг вже 12 лютого розглянути Київський апеляційний суд. Але вранці перед самим судовим засіданням там замінили склад суду. Замість колегії суддів Мосьондз, Тютюн і Шроль справу розподілили на колегію суддів Сітайло, Дрига і Яковлева.
Офіційно причин заміни складу суду учвсникам не повідомляли. У звіті повторного авторозподілу справи зазначено про настання обставин, які унеможливлюють участь судді-доповідача Івана Мосьондза. В очікуванні судового засідання журналістові вдалося почути, як секретар судового засідання повідомляла учасника іншої справи, що суддя Мосьондз відсутній, тому що «поїхав на нараду до Верховного суду».
12 лютого після тригодинного очікування засіданння тривало декілька хвилин — нова колегія суддів повідомила, що не встигла вивчити апеляційні скарги. Тому розгляд відклали на 16 лютого. Прокурори Назарій Рафальонт та Ігор Іванцов сказали, що будуть зайняті в іншому судовому процесі в Броварах. Але головуюча суддя Олена Сітайло сказала, що група прокурорів велика і «це питання може бути вирішено».
16 лютого до суду зʼявилися прокурори Ігор Іванцов і Петро Невірець. Засідання затрималося майже на годину. Близько 14.45, коли Шуфрича конвоювали в зал засідань, зʼясувалося, що прокурори вже пішли. Прокурор Іванцов, начебто, зіслався на вказівку керівництва «їхати в Верховний суд».
— Десь о 14.20-14.30 прокурори Невірець та Іванцов були в приміщенні апеляційного суду. Ми з ними спілкувалися. Потім, коли запросили в зал суду захист і був доставлений наш клієнт, прокурори дивним чином зникли кудись. Ми дзвонимо, пишемо — вони не відповідають. Старшому групи прокурорів Потапенку повідомлено, що прокурори його групи залишили приміщення суду. Він теж не відповідає. Ми вже зіткнулися з таким під час минулого судового засідання у Шевченківському районному суді — жоден прокурор не прийшов у суд і не повідомив про причини неявки… — пояснював у суді адвокат Віктор Карпенко.
Вже після початку засідання стало відомо, що на пошту суду надійшли листи від прокурорів, що вони перебувають у Броварському міськрайонному суді Київської області.
Адвокат Дмитро Савицький вважає, що прокурори показали неповагу до суду. Адже Офіс генпрокурора інформували про судове засідання завчасно.
— Прокурори Невірець та Іванцов прийшли і раптом зʼявляються власноруч подані заяви про те, що є накладка з іншими засіданнями. Я так розумію, що ці заяви ситуативні і штучно створені. Якщо в них були судові засідання, то чому вони зʼявлялися сюди. Коли людина знає, що в неї є судове засідання, така заява подається завчасно і фізично прокурор не не зʼявляється. Це вияв неповаги до суду, обмеження нашого права на апеляційне оскарження і права доступу до правосуддя. Я прошу суд належним чином відреагувати, — сказав Савицький.
Шуфрич прочитав листи прокурорів і назвав їх поясненням жорсткою маніпуляцією
— Вони скористалися тим, що вчасно не розпочався суд. В Офісі генерального прокурора сотні прокурорів. Але як можна планувати свою роботу так, щоб на 15.30 зобовʼязати себе кудись в інший процес (у Броварах — ред.). Не знаючи скільки з 14.00 буде тривати наш процес (…) Наступний крок їх буде протидія, щоб мене доставили в суд. Системно зривають засідання, особливо після ЄСПЛ, після відповідних реакцій, які вже є. Наступне засідання, якщо мене не буде, я довіряю адвокатам розглянути без моєї присутності.
Головуюча суддя підтвердила, що обвинувачений має таке право, але має бути його письмова заява. І зʼясувалося, що така заява вже заздалегідь підготовлена на випадок недоставки Шуфрича.
Адвокат Карпенко говорив, що, на його думку, апеляційну скаргу можна було розглянути без участі прокурорів.
— Формально ми вважаємо, що це відмова від обвинувачення і можна слухати без них. Якщо Офіс генпрокурора може порушувати всі засади Кримінального процесуального кодексу відносно діючого народного депутата, то ми можемо собі уявити, що відбувається в інших справах. Якщо розглянути справу без них, хай кричать, що це було незаконне рішення суду. Я сміюся, розумію, що порушення закону буде не може. Але хотілося би раз їх «наказати», щоб вони на майбутнє знали, що там поступати не можна.
Шуфрич наголосив, що наразі в його справі у Швченківському райсуді Києва тільки встановлено порядок дослідження доказів. Достроково допитали тільки свідка захисту — сина Шуфрича, який воює на передовій, а раніше був помічником адвоката Литвиненка, який вів справи родини. Син свідчив, що батько не мав відношення до договору охорони майна в Криму. А дід як власник майна, коли дізнався про залучення МВД РФ, наказав розірвати цей договір, який у підсумку діяв тільки один місяць.
— У них нема доказів, тому вони і не спішать, тому і зривають засідання. У Шевченківському суді зірвали засідання, де ми мали почути, хто свідки і хоч один документ із кримінальної справи розглянути. Не був допитаний мій батько. В січні [2025 року] він уже помер. І ще непохований, тому що чекає, що син і онуки зберуться його поховати по-людськи, а не з конвоєм. Взяли ми такий гріх на душу, щоб по-людськи було все зроблено.
Суд відклав розгляд апеляційної скарги на початок березня.
Нагадаємо, що Шуфрича судять за державну зраду і фінансування дій із метою зміни меж території або державного кордону України. Він провину категорично не визнає.
У першій частині обвинувачення йдеться про телеграм-переписку з колишнім заступником секретаря Ради нацбезпеки і оборони України Володимиром Сівковичем липні-вересні 2021 року. Шуфрич, нібито, погоджував із Сівковичем як представником ФСБ РФ свої критичні виступи в ЗМІ про владу України, а також робив за його вказівками певні депутатські запити.
В другій частині обвиунвачення мова про оплату послуг підприємства МВС РФ за охорону в 2016 році нерухомості батька Шуфрича в анексованому Криму.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
15
0
20
20
