У Вищому антикорупційному суді розпочалися слухання за обвинуваченням двох осіб, що вони обманом заволоділи 1,7 мільйона доларів під виглядом отримання хабара для антикорупційних суддів і прокурора.

Передісторія справи бере початок у червні 2020-го. Тоді країну сколихнула звістка про спробу підкупу керівництва НАБУ і САП оточенням біглого ексміністра екології Миколи Злочевського. Останній мріяв у день народження після закриття кримінальної справи справи ступити на українську землю.

Були затримані пособники — перший заступник начальника Головного управління Державної податкової служби в місті Києві Микола Ільяшенко, адвокат Андрій Кіча, який раніше працював у компанії Burisma Злочевського, і колишня співробітниця податкової Олена Мазурова.

Йшлося про рекордний на ті часи хабар у 5 мільйонів доларів. Ще мільйон доларів троє спільників планували розділити між собою.

Посередником у передачі коштів НАБУ і САП мав бути Євген Шевченко, який неодноразово співпрацював із антикорупційними органами у викритті аналогічних злочинів, про що багато писали в ЗМІ. Але помічників Злочевського статус неофіційного агента НАБУ, очевидно, не зупиняв і вони сприймали Шевченка саме як особу, через яку можна домовитися.

Через рік у підготовчому засіданні стало відомо,  що Мазурова готова укласти із прокурором угоду про визнання винуватості. Попри заперечення двох інших обвинувачених, угоду затвердили в закритому судовому засіданні. Мазурова отримала 5 років позбавлення волі умовно і зобовʼязалася свідчити проти своїх недавніх спільників.

Ільяшенка та Кічу продовжували судити в загальному порядку — досліджували докази і допитували свідків. 

«Конфети взяв»

У листопаді 2022 року САП та НАБУ повідомили про викриття двох осіб, які підбурювали Ільяшенка до надання неправомірної вигоди за вирішення справи в Вищому антикорупційному суді.

Ільяшенко сам звернувся до НАБУ і повідомив, що ще до передачі справи в суд йому запропонували “порішати”. До нього звернувся такий собі Віктор Дорофеєв і, нібито,  переконував що має звʼязків  у ВАКС, завдяки яким можна передати суддям неправомірну вигоду і отримати позитивне рішення у справі.

Вони зустрілися 15 грудня 2020 року біля входу до Києво-Печерської лаври. Дорофеєв зателефонував невстановленій особі чоловічої статі і, за словами Ільяшенка, представив її суддею ВАКС. Невідомий, називаючись суддею ВАКС, по телефону підтвердив Ільяшенку можливість ухвалення потрібного йому судового рішення.

Ільяшенко повірив і два роки частинами передавав гроші на підкуп суддів і прокурорів — а всього віддав більше 1,7 мільйона доларів. У випадку незгоди його лякали максимальним строком увʼязнення.

В обвинувальному акті детально і з датами описується, як Дорофеєв, нібито, схиляв Ільяшенка до передачі коштів. Сказав, що хабар можна розстрочити: 900 тисяч доларів передати до кінця квітня 2021-го, ще 100 тисяч — після прийняття судового рішення і залишок 200 тисяч — через рік після позитивного судового рішення. 

Дорофеєв, за версією слідства, також вступив у змову зі своїм кумом і давнім знайомим Віктором Сергійчуком. Ільяшенка він повідомив, що Сергійчук товаришує зі службовцем ВАКС та може узгодити із суддями питання прийняття рішення по передачі залишку коштів.

16 лютого 2021 року Дорофеєв і Сергійчук зустрілися з Ільяшенком і ніби показали йому відео, на якому зафіксовано їх двох під час спільного відпочинку з особою, схожою на суддю Вищого антикорупційного суду. 21 лютого Дорофеєв повторно демонстрував Ільяшенку цей відеозапис.

Який суддя міг бути знятий на тому відеоролику поки що невідомо. Важливо, що станом на лютий 2021-го справа Ільяшенка ще не була передана до суду і ніхто не міг знати, які судді її розглядатимуть.

1 квітня 2021-го обвинувальний акт стосовно Ільяшенка таки скерували у ВАКС. Раніше, із 3 березня по 30 червня 2021 року Дорофеєв, начебто, отримав від Ільяшенка кількома траншами 900 тисяч доларів. 

У липні 2021 року частинами передано ще 300 тисяч доларів. А наприкінці серпня 2021-го Дорофеєв, нібито, повідомив Ільяшенка, що 500 тисяч доларів із переданих 1,2 мільйонів у нього вкрали. Тому для укладення із прокурором САП угоди про визнання винуватості та затвердження її колегією суддів ВАКС необхідно знову дати 500 тисяч доларів США. Протягом наступних кількох місяців Ільяшенко передав ці кошти і ще 10 тисяч доларів додатково для Сергійчука і невстановленої особи, яку представляли помічником судді ВАКС, — за їх допомогу в налагодженні контактів у ВАКС.

Крім того, Дорофеєв і Сергійчук, за версією обвинувачення вступили в змову з адвокатом Андрієм Киченком. 

7 вересня 2021-го поблизу Апеляційної палати ВАКС, що на Хрестовому провулку в Києві, Киченок при зустрічі з Ільяшенком представився йому Олександром, помічником заступника голови ВАКС. Також повідомив, що тільки після надання Дорофеєву 500 тисяч доларів вирішиться питання із угодою про визнання винуватості. Для переконливості Киченок, нібито, показав Ільяшенку проєкт ухвали по його справі з гербовою печаткою ВАКС. У резолютивній частині рішення було написано, що кримінальне провадження щодо Ільяшенка виділено. Обіцяли, що суд міг ухвалити це вже в наступному засіданні, якщо Ільяшенко заплатить. 

Крім того, Дорофеєв, нібито, демонстрував Ільяшенку «лист Посольства США до НАБУ» з проханням сприяти Ільяшенку.

Однак згодом під час обшуків ані проєкт рішення суду, ані лист Посольства США виявлені не були. 

31 травня 2022 року Киченок ініціював зустріч із Ільяшенком та повідомив, що остаточне вирішення його питання можливе тільки після надання всієї суми хабара. Ільяшенко відповів, що вже передав обумовлену суму Дорофеєву. 8 червня 2022-го Киченок, нібито, попросив ще 200 тисяч за укладення угоди з прокурором і затвердження її судом. Ільяшенко повторив, що гроші вже передав Дорофеєву.

22 червня 2022 року Сергійчук зустрівся з Ільяшенком і повідомив, що, нібито, спілкувався зі своїм знайомим із числа працівників ВАКС по його справі. І дізнався, що  там, нібито, не хочуть ухвалювати рішення без додаткової суми неправомірної вигоди.

5 жовтня 2022-го Дорофеєв повідомив Ільяшенка, що додатково потрібні 100 тисяч доларів. Половину цієї суми перед укладенням угоди про визнання винуватості і решту після її укладення та затвердження судом.

8 листопада 2022 року Дорофеєв сказав Ільяшенку, що в нього залишилась остання надія на угоду з прокурором. 11 листопада 2022-го Сергійчук на автостоянці біля будинку Ільяшенка отримав від останнього 50 тисяч доларів, після чого подзвонив Дорофеєву і підтвердив це словами «конфети взял». Того ж дня Сергійчук і Дорофеєв були затримані.

Сторона обвинувачення дійшла висновку, що реального наміру передачі грошових коштів суддям ВАКС не було і підозрювані вирішили заволодіти коштами Ільяшенка шляхом обману. Не отримано будь-яких достовірних даних про довірливі, товариські, дружні чи будь-які інші відносини Киченка і Дорофеєва із суддями Вищого антикорупційного суду, які б дозволяли впливати на прийняття ними рішень у судових справах.

Коли стало відомо про давні закулісні домовленості Ільяшенка щодо закриття справи в ВАКС і після допиту в цій справі  викривача Євгена Шевченка, колишній юрист компанії Burisma Андрій Кіча висловив бажання укласти угоду з прокурором. Вирок засекретили. Знаємо тільки, що Кіча отримав 5 років позбавлення волі умовно і зобовʼязався внести 100 мільйонів на державний проєкт «Армія дронів».

1 серпня 2023-го із прокурором уклав угоду і головний фігурант Злочевський, визнавши спробу підкупу антикорупціонерів. 

Кваліфікацію дій Злочевського радикально помʼякшили з організації передачі хабара до зловживання впливом. 

За результатами співпраці з прокурорами, Злочевський задонатив 500 млн грн Збройним силам України для проєкту Армія Дронів. Також він допоміг підрозділам ЗСУ купівлею обладнання на суму понад 160 млн грн.

Вироком суду ексміністра покарали… штрафом у 68 тисяч гривень. На затвердження угоди і вирок Злочевський в Україну навіть не приїздив і в судовому засіданні його просто включили по відеозвʼязку.

За передачу хабара в інтересах Злочевського ніхто не сів

2 жовтня 2023-го ВАКС затвердив угоду вже стосовно Ільяшенка. Він, як і хотів, отримав умовне покарання, але взяв на себе обов’язки співпрацювати з НАБУ в викритті Дорофеєва і Киченка, а також пожертвувати 50 млн грн Збройним Силам України.

Ільяшенко був останнім із трійки пособників у рекордному хабарі від Злочевського для керівників НАБУ і САП. Тому з його вироком суд конфіскував на користь держави і 6 млн доларів, з яких 5 млн 950 тис доларів в умовах військової агресії вже були скеровані на підтримку ЗСУ.​​

У САП звітували, що станом на початок серпня 2023 року в межах розгляду кримінальних проваджень щодо самого Злочевського та його спільників на потреби ЗСУ було передано більше 800 мільйонів гривень.

Суддя Ігор Строгий, який входив до судової колегії по справі Ільяшенка, висловив окрему думку. Він не погодився із тим, що Ільяшенко уник тюремного покарання. Адже під час розгляду справи Ільяшенко, ймовірно, вчинив нове суспільно небезпечне діяння. А саме намагався надати неправомірну вигоду суддям за затвердження угоди про визнання винуватості, щоб фактично уникнути кримінальної відповідальності. У судовому засіданні Ільяшенко посилався на те, що гроші він передавав, оскільки йому погрожували реальним увʼязненням. 

За діяння з метою уникнення відповідальності за вчинення злочину також настає кримінальна відповідальність, попри те, що підбурювачем до надання неправомірної вигоди міг застосовуватися певний психологічний примус. Ільяшенко, почувши подібне прохання, мав би негайно звернутися до НАБУ. Але обрав інший шлях, а саме почав, як він розповідав у судовому засіданні, продавати майно дружини та позичати гроші у знайомих, щоб передати їх як хабар суддям ВАКС. Пізніше, в якийсь момент, Ільяшенко зрозумів, що його ошукали, що ніяких домовленостей щодо нього в суді не існувало. Витративши багато грошей, він мусив звернутися до правоохоронних органів для притягнення «шахраїв» до відповідальності. 

Як резюмував суддя Строгий, Ільяшенко став «викривачем» лише тоді, коли особи, з якими, ймовірно, він мав незаконні домовленості щодо підкупу суддів, не виконали взятих на себе злочинних зобовʼязань. Тобто діяв не із благородних міркувань, а виключно з власних корисливих мотивів — через втрату значної суми коштів. 

Але, зрештою, Ільяшенко досяг своєї мети, адже угода про визнання винуватості, за якою його звільняють від відбування реального покарання, затверджена.

Суддя Строгий вважав, що затвердження такої угоди в частині звільнення Ільяшенка від відбування покарання не відповідало інтересам суспільства. Таке рішення може позначитися на довірі до органів правосуддя в частині спроможності карати винних, а також попереджати і стримувати злочини в майбутньому. 

«Єдиний, хто вірить у цю суму, — це Ільяшенко»

Наразі Вищий антикорупційний суд уже розпочав розглядати справу Дорофеєва і Киченка по суті. 21 листопада прокурор Валентина Гребенюк оголосила обвинувальний акт.

У  вступній промові прокурор Гребенюк нагадала, що в Україні зберігається критично низький рівень довіри до правосуддя. Причому більшість людей знають про корупцію в судах не з власного досвіду, а тому, що чують таке від інших, із такого собі корупційного сарафанного радіо.

— Це справа не про корупцію в судовій системі. Вона про людей, які користуючись уявленнями іншої особи про корумпованість, переконали її, що за неправомірну вигоду досягнути бажаного можна навіть у Вищому антикорупційному суді. І підбурили надати неправомірну вигоду прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і суддям ВАКС. До потерпілого теж є питання, але сьогодні провадження розглядається не стосовно нього. Ільяшенко в якийсь момент зрозумів, що став жертвою обману і повідомив про це детективів НАБУ. Нам невідомо, скільки ще людей були піддані вмовлянням «порішати» з прокурорами САП і суддями ВАКС. Скільки з них відмовилися, передаючи по корупційному сарафанному радіо, що і там беруть?! Скільки, передавши гроші, не отримавши бажаного, вирішили, що там беруть та ще й не виконують обіцянки, але не наважилися звернутися до правоохоронців?! — говорила прокурор у своїй промові.

Микола Ільяшенко є потерпілим і заявив цивільний позов.

— Миколо Вікторовичу, короткий зміст, своїми словами. Що просите стягнути, у звʼязку з чим, кого вважаєте винуватими в ваших бідах? — запитав головуючий суддя Маркіян Галабала.

— У мене отримали 1 мільйон 710 тисяч доларів США. Ні Киченок, ні Дорофеєв не виявили бажання повернути мені ці кошти. Я неодноразово це просив, але… Прошу цивільний позов задовольнити — стягнути з Киченка і Дорофеєва майнову шкоду.

Підсудні категорично не визнають вину. Вони вважають, що Ільяшенко по суті здав їх, щоб самому уникнути покарання.

— Йому (Ільяшенку — ред.) створили обставини, на підставі яких він уклав угоду… Він зняв арешт з майна. На нашу думку, розрахувався з усіма людьми, які брали там участь, і після цього була укладена з ним угода, — сказав Киченок у підготовчому засіданні.

— Що значить розрахувався?  — уточнив суддя Віталій Крикливий.

— Ну, фінансово розрахувався.

— З ким?

— З якимись особами. Мене не запрошували, я не знаю. 

— В нас є певна версія, — підтримала адвокат Нонна Надіч, яка представляє Дорофеєва.

— Динаміка в його справі… Ваша честь, до існування цього провадження в Ільяшенка не знімали арешт, не змінювали йому розмір застави. Коли зʼявився цей процес, йому почали знімати арешт. Тобто орган досудового розслідування і прокуратура до нього стали лояльніше відноситися.

Обвинувачений Киченок каже, що обвинувачення вкрай абстрактне і позбавлене логіки. Але він професійний адвокат і, мовляв, звик, що зараз усі обвинувачення такі.

— Єдиний, хто вірить у цю суму, — це Ільяшенко…. Я вважаю, що грошей в Ільяшенка не було, — говорить він, обіцяючи дати показання наприкінці судового розгляду.

У листопаді 2022-го Дорофеєва помістили під варту із заставою в 10,4 млн грн, яку поступово зменшували. Він провів під вартою майже рік і заставу не вносив. Востаннє сума застави становила 3 млн грн. Дорофеєв пояснював, що не має таких грошей і може тільки позичити 100 тисяч гривень. 

На початку жовтня 2023-го слідчий суддя змінив йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. За кілька місяців його змінили на домашній арешт у нічний час і такий запобіжний захід зберігається і понині.

1,7 млн доларів США не були виявлені і до сьогодні розцінюються як ризик, а саме, що Дорофеєв може використати їх для  втечі та переховування від правосуддя.

Окрім цього, Дорофеєв звинувачується у легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом. Кошти Ільяшенка він, за версією обвинувачення, частково передав своїй цивільній дружині, купивши на її імʼя нерухомості і авто на суму майже 10 млн грн. Щонайменше з 2016-го він проживав у фактичних шлюбних відносинах із цією жінкою і вони мають чотирьох спільних малолітніх дітей.

Дорофеєв такі припущення заперечує і стверджує, що колишня цивільна дружина займається бізнесом, але яким не уточнює.

Дорофеєв є керівником громадської організації «Соломʼянська варта» і у 2019 році як самовисуванець балотувався до Верховної ради по 222-му виборчому округу. При обранні запобіжного заходу повідомляв, що неофіційно заробляв 50-70 тисяч гривень на місяць. Востаннє у судовому засіданні сказав про себе, що працює водієм.

Як вбачається із матеріалів справи, у жовтні 2022-го, за пару тижнів до затримання, Дорофеєв, нібито, мав намір виїхати за кордон. Прокурор надав протокол за результатами проведення НСРД, якими  зафіксована телефонна розмова Дорофеєва, який обіцяв своєму співбесіднику розрахуватись за розтонування автомобіля в четвер, бо, за його словами, «в пятницу уже в пять утра отваливаю». На переконання прокурора, мова йшла про розтонування вікон в авто, на якому Дорофеєв планував виїхати на територію Європейського Союзу і мусив привести тонування вікон до європейського стандарту. 

Адвокату Киченку повідомили підозру тільки в березні 2023-го. Викриттю Киченка передувало те, що підозрюваний Сергійчук вирішив співпрацювати зі слідством. 

Відповідно до протоколів допиту від 2 лютого 2023 року та від 23 березня 2023 року, саме підозрюваний Сергійчук розповів детективам, що вони з Дорофеєвим демонстрували Ільяшенку відеозаписи з нібито суддею ВАКС. Він за дорученням Дорофеєва привозив на зустріч Киченка і передавав Ільяшенку слова Дорофеєва щодо знайомства з суддею ВАКС та необхідності зробити доплату за вирішення питання у ВАКС, а також детально розповів про обставини отримання 11 листопада 2022 року грошей від від Ільяшенка. Після цього Сергійчук повідомляв НАБУ, що в СІЗО Дорофеєв погрожував йому фізичним насильством, просив давати неправдиві показання. 

Прокурор посилається на протокол допиту Сергійчука, що в «кінці 2022 року Дорофеєв, перебуваючи в СІЗО, погрожував йому, що якщо він почне говорити, то може застосувати фізичне насильство». Під час допиту Сергійчук повідомив, що 23.02.2023 його з камери СІЗО виводили на зустріч до адвоката Надіч і він ішов разом із Дорофеєвим по коридору. Дорофеєв його начебто попросив підтвердити, що він мав договір на представництво інтересів з Киченком. Останній стверджує, що спочатку його клієнтом був Дорофеєв, потім Сергійчук і останнім через Дорофеєва звернувся Ільяшенко.

Сергійчук повідомив детективу НАБУ, що Дорофеєв підштовхував його до зміни показань. Під час телефонної розмови зі своїм колишнім захисником Надіч він ніби почув збоку Дорофеєва, який просив його змінити викривальні показання.

2 лютого 2023 підозрюваний Сергійчук сказав детективу НАБУ, що відмовляється від представництва своїх інтересів адвокатом Надіч. 24 лютого 2023-го під час розгляду клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу підозрюваний Сергійчук повторно відмовився від представництва своїх інтересів адвокатом Надіч. 

Як згодом розповідала адвокатка, Сергійчук, перебуваючи в СІЗО, відмовився від послуг без її відома. Одного дня вона просто дізналася, що більше не є його захисником. Надіч одночасно була адвокатом Дорофеєва і в неї виникав конфлікт інтересів, тому що Сергійчук почав давати показання на Дорофеєва. На її думку, Сергійчук попав під контроль детективів НАБУ. Під їх впливом він дав показання і потім пішов на угоду про визнання винуватості. Як наслідок, не сів у вʼязницю і буде свідчити в суді проти Дорофеєва та Киченка.

---

Ірина Салій, «Судовий репортер»