Вища рада правосуддя притягнула до дисциплінарної відповідальності суддю Київського окружного адмінсуду Олександру Брагіну.
Про це йдеться у рішенні ВРП від 27 листопада.
Навесні 2020 чоловік оскаржував у суді бездіяльність Ірпінського міського відділу Державної міграційної служби щодо невидачі його дочці паспорту у вигляді книжечки. У засіданні суддя Брагіна зневажливо спілкувалась з адвокатом, позивачем та його неповнолітньою донькою.
Відповідаючи на запитання суду, чому чоловік вважає, що видача паспорта громадянина України у формі ІD-картки є збиранням та зберіганням конфіденційної інформації, позивач зазначив, що працівникам ДМС надається відцифрований образ обличчя, інформація про райдужку ока, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук, обробка яких, на його думку, є втручанням в особисте життя його доньки. Після цього суддя Брагіна запитала: «А райдужна оболонка ока – це є конфіденційна інформація?» На ствердну відповідь суддя Брагіна сказала: «Ну, це ви так вважаєте!»
Суддя Брагіна додала: «Позивач, для того щоб отримати позитивне рішення, ви повинні суд переконати, я поки що ніяких переконань не чую… Відбиток пальця і сітківка ока не є конфіденційною інформацією, крапка!…..Ще раз!!! Абстрагуємся. Ні пальці, ні сітківка не є конфіденційною інформацією! Ви говорите про захист конфіденційної інформації, персональних даних….Ні відбитки пальців, ні сітківка ока не є персональними даними, тому вони не захищаються законом, на який Ви посилаєтесь. У мене виникає питання, для чого ви звернулися до суду?!».
Громадянин пояснив, що звернувся до суду, аби його дитині видали паспорт громадянина України у вигляді книжки, на що суддя Брагіна зауважила: «Немає такого права видавати паспорт у вигляді книжечки! Паспорт у вигляді книжечки видається у виключних законом випадках. Доведіть мені, що ваш випадок є виключним!».
У подальшому між позивачем та суддею Брагіною відбувся такий діалог:
Позивач: «В нас є релігійні вподобання».
Суддя Брагіна: «Які релігійні вподобання?»
Позивач: «Ми є православними християнами».
Суддя Брагіна: «Прекрасно! Скажіть, будь ласка, які догмати православ’я забороняють отримувати паспорт у вигляді ІD-картки?»
Позивач: «Любе присвоєння замість імені цифрового номера не є приємлимим для православ’я».
Суддя Брагіна: «В ІD-картці записано прізвище, ім’я, по батькові».
Позивач: «Номер цифровий, який присвоюється цій людині, який потім зареєструється в комп’ютері……замість імені є номер».
Суддя Брагіна: «Скажіть, будь ласка, коли ви говорите, що замість імені десь в комп’ютері……По-перше, що значить десь в комп’ютері?! В нас існує безліч реєстрів! Про який комп’ютер ви говорите?»
Позивач: «Я кажу за загальний комп’ютер, який створений в цілому на землі, і потім вся ця інформація іде туди».
Суддя Брагіна: «Де це такий комп’ютер є?»
Позивач: «Я вам не можу сказати, де він є».
Суддя Брагіна: «Значить, це просто результат вашої фантазії, якщо ви не можете назвати».
На чергове заперечення, що відбитки пальців не є персональними даними, чоловік запитав: «Добре, тоді на якій основі збираються ці дані при видачі ІD-картки?». Суддя Брагіна відповіла: «Це ви мені ставите питання? Це що в нас? Колоквіум? Чи що? Я вас за неповагу до суду оштрафую!…….Я вам відкрию великий секрет, що у дев’яноста відсотків випадків за відбитками пальців ідентифікувати особу неможливо!»
Коли чоловік зіслався на Закон України «Про захист персональних даних», суддя Брагіна його одразу перебила: «Закон України…це ваш представник мені пояснить, а ви мені поясність ваші підстави звернення до суду, а не ваше бачення. Поки що жодних підстав я не почула, окрім вашої фантазії з приводу існування якогось комп’ютера! … Не потрібно мені розказувати про цей Закон… я цей Закон знаю напам’ять, на відміну від вас – ділітанта, який зараз мені намагається процитувати якість положення, витягнуті із Закону! … Релігійні обряди будете проводити у відповідних закладах, а не в судовому засіданні».
Коли неповнолітня дочка позивача не змогла відповісти на запитання суду, суддя Брагіна виявила явне роздратування та допустила зневажливе і зверхнє висловлювання, зазначивши, що дівчинка навчається в одинадцятому класі і досі не може сформулювати свою думку.
З огляду на таке ставлення чоловік від свого звернення до суду взагалі відмовився.
Дисциплінарна палата ВРП зазначила, що суддя зверхньо і зневажливо ставилися позивача і його дочки, дискримінувала їх, вказуючи, на необізнаність позивача в законах, вела спілкування у побутовому стилі. Сама суддя з цього приводу тільки сказала, що роз’яснювала чоловікові, як працює система зберігання даних Єдиного демографічного реєстру і підстави для видачі його дочці паперового паспорту.
Суддю на 6 місяців відсторонили від здійснення правосуддя – з позбавленням доплат до посадового окладу та обов’язковим направленням до Національної школи суддів України для проходження курсів підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя.
21
0
20
20
