Шевченківський суд Києва 9 липня продовжив дослідження відеоматеріалів у справі про вбивство Ірини Нозровської.

Про це повідомляє «Судовий репортер».

Зараз у засіданні переглядають відео бесід тоді ще підозрюваного Россошанського із працівниками поліції. Записи велися таємно від Россошанського і були оформлені як відеозапис контролю особи. Але по суті на них підозрюваний давав показання, а також був допитаний, що викликало критику його адвоката. Тепер сторона захисту хоче доводити, що Россошанського змусили взяти вбивство на себе і вину він не визнає.

На минулому засіданні суд вже переглянув один файл. У записі, що переглядався 9 липня, йшлося про повторення тих же обставин з деякими уточненнями.

– Убийца, убийца! Сколько это можно терпеть?! 2,5 года… Она всех называла убийцами, соседей, по селу – скаржився Россошанський працівнику поліції.

Конфлікт виник після того, як у 205 році син Россошанського збив машиною на смерть молодшу сестру Ноздровської. Ірина після цього добивалася якомога суворішого покарання для горе-водія. Родичі загиблої називають це ДТП вбивством.

Розмову чути не чітко, але можна розібрат, що Россошанський за щось дякує.

– Это Вам спасибо, что Вы на протяжении всей жизни заслужили такой авторитет всего населения, – відповів поліцейський, у подальшому буде йтися, що односельці начебто підтримують Россошанського.

Працівник поліції запитав, що сталося з сумкою Ноздровської. Але Россошанський відповів, що не пам’ятає, бо йому було не до того.

– Смотрите, полиграфолог как это Вас… Первоклассная штука… Человек говорит, несмотря на то, что работал в тжелых условиях.

– Я не специально это делал. Я первый раз. Я не специалист. Я не сидевший. Я не знаю как себя вести, – відповів Россошанський.

– Помните, что я Вам тогда говорил?

– Кровь гуляет, да?

– Оно проявилось. Так было просто невозможно. Оно вырвалось от Вас… У некоторых это инсульт, инфаркт, у некоторых раковая стадия. Сколько оно у Вас копилось? – запитав поліцейський.

– 2,5 года. Каждый день, каждую минуту.

– Она просто сволочь – зреагував поліцейський.

Далі Россошанський розповів, як позбувся одягу, в якому був у день вбивства.

– Я встал очень рано. Сумка была собрана.

– На Героев Днепра выбросили?

– Я уехал маршруткой. На 6.40 утра. Это была суббота. Маршрутки ходят редко в это время. Выехал затемно (був кінець грудня – ред)… Не сумка, кулек.

– Викторович, в какой мусорник?

– Какой мусорник? Там просто свалка. Куча хламья.

– В Киеве свалки еще бывают?

– Да!

– Вы выходите с маршрутки. Это у входа в метро?

– Нет, дальше.Там кольцевая трамвая и свалка, х-й ее.

– А, я был там, – пригадав інший поліцейський.

Далі правоохоронці пояснюють Россошанському, що він має все це повторити ще раз для фіксації показань.

– Викторович, важно, чтоб мы сейчас до мелочей проговорили. Начинайте. А мы будем с Андреем задавать наводящие вопросы, а вы до мелочей опишите эту ситуацию. Почему у Вас к ней возникла такая ненависть. Это основное. Потому что детали это такое. Основное, почему это случилось, почему она Вас довела до этого… Аброськин, он ведь тоже психолог. Он Вас посмотрел и сказал: я знал, что он так поступит, ждал, когда ты мне позвонишь и скажешь.

– С Ноздровской я был знаком с 30 сентября 2015 года. У сына был несчастный случай, связанный с наездом на Сапатинскую Светлану. Хотя многие в селе говорят, что это был не наезд, а несчастный случай. То ли сестра Ноздровской Сапатинская кинулась под машину, то ли у нее подвернулся каблук. Есть видеозапись экстрасенсов, которые вызывались… С того момента пошло-поехало. Прокльоны, угрозы.

– У Вас вымогали деньги?

– Ничего они не вымогали. Я пытался что-то внести, как-то компенсировать. Подойти к этой семье было не возможно. Это было что-то. Тихий ужас, какой-то… Начиная с первого дня. Я присутствовал на всех экспериментах. Куча журналистов… Пытались спровоцировать драку. Приводили каких-то людей с Павловской больницы, которые тоже провоцировали. Тоже самое было потом на судах. Тянулось очень долго. Целый год сын был под домашним арестом… Ее это не устраивало, писала, что бросает петарды и угрожает. Он никогда не привлакался, есть справка. Она кричала, что это уголовник, это преступник… После ДТП в присутствии Ноздровской анализ крови показал, что он был абсолютно трезв… Ложь, грязь, клевета, провокация. Все это продолжалось очень долго. Проклинала кроме меня всех людей, которые понимали, что это несчастный случай, а их довольно много… Есть справка от полиции, что он не нарушал домашний арест… Требует на суде закрыть его… Мы хотели это дело прекратить. Сколько уже можно?! Какой-то компромисс… Всякое в жизни бывает. Нет, на это она не шла. Мы обратились на канал Интер. Нас вызвали всех. нашу семью, соседей по селу, их семью. Программа называется «Стосується кожного»… Семья Дуняков и Ноздровская, не выдержав натиска ведущего, убежали прямо с программы… Ноздровская окружила себя журналистами, такими как Тимофийчук. На одном из судов этот журналист говорил моей жене, которой уже почти 60 лет: «Будешь, старуха, землю грызть»! Какое он имел право такое говорить?! Когда дело перевели в Обухов, с первого дня засадания закрыли в СИЗО. Были крики и овации, ура-ура со стороны Ноздровской, слава Україні, суд справедливый. Она стала вести себя еще хуже. Полтора года син сидит в СИЗО. Ноздровская ведет себя как королева. Сказала: я посажу всех. Следователи, это понятно. Друзья его, все люди, кто открывает на них рот или не так посмотрит. Все будут сидеть. Ее поддерживали лжежурналисты и лжетелекамеры, которые все искажали… Не было никаких сил слушать и продолжать. Но я терпел, терпели мы все. Сын сидел в СИЗО, он болен, у него больная печень, ему нужна диета. По два раза в неделю возил передачи. Как-то спасали сына, хотя сами уже не молоды. Мне за 60, жене – 60. Еще работали, надо было содержать сына и адвоката. У нас был один адвокат. У Ноздровской – 4. Это продолжалось очень долго. Настолько накипело в душе у меня, у моих родных, близких и соседей. Все село ее просто ненавидело, избегало встретить. Наезжала на детей, брала на капот и говорила, что провезу и сброшу. Сейчас она не ездит на машине, а тогда ездила… Кричала, материлась, показывала факи… Все соседи могут подтвердить. Соседи-то не при чем. Но они знали, что Дима этого не хотел и были на моей стороне. Она видела, что они на моей стороне и всех проклинала до одного. А их очень много… Она про всех все знает, всех подсадит и будьте вы все прокляты, с вашыми детьми и внуками, по последнего поколения! Разве так можно?!.. Сыну дали 7 лет. Он был согласен сидеть. Бога ради уже. Отвечать так отвечать. Он не противился, не оскаражував. Хотя, конечно, несправедливо. Он был трезвый и он не хотел, оказывал помощь, содействовал следствию…

Суд перервався у дослідженні відеозапису на продовження запобіжного заходу.

Адвокат Олексій Цибенко просив призначити більш м’який запобіжний захід, кажучи, що Россошанський, якому більше 60 років, є найстаршим арештантом Лук’янівського СІЗО.

Батьки загиблої були категорично проти. Вони емоційно виступали і казали, що у бесіді з поліцейськими Россошанський обмовив покійну. Катерина Дуняк, мати Ноздровської, взяла з пакета чорну біблію, вийшла на середину залу і почала кричати, що присягається у тому, що її дочка нічого поганого не робила. Суддя зробив їй зауваження за порушення порядку.

Чекаючи суддю з нарадчої, батьки Ноздровської продовжили ображати Россошанського і зверталися до присутніх в залі.

Суд продовжив обвинуваченому тримання під ватою ще на два місяці. Наступне засідання планується 15 липня.

Обставини вбивства вже звучали у записі, які досліджувався судом раніше. Там Россошанський розповів, що нібито вбив жінку після виходу із маршрутки, коли вона почала кричати на нього. А далі ніс тіло півтора кілометра, закинувши собі на плече і скинув з моста в річку.

За півроку до ДТП, в якому загинула їх молодша донька, сина Россошанського притягували до відповідальності за водіння у стані наркотичного сп’яніння. Але, коли збив Світлану, то експертизи показали, що він «чистий». Ірина з цього приводу стверджувала, що експертизи сфальсифікували. Молодика засудили до 7 років в’язниці, але незабаром з’ясувалося, що він підпадає під амністію.

За два дні до вбивства Ірини апеляційний суд мав звільнити сина Россошанського за амністією, але Ноздровська перешкодила цьому. Стало відомо, що в першій інстанції відсутній аудіозапис одного із засідань і ще деякі записи не відтворюються, тому вирок скасували і направили справу на повторний розгляд.

***

1 січня 2018 року Ірину Ноздровську знайшли мертвою в річці біля села Демидів Вишгородського району Київської області. Причиною смерті стали колото-різані рани на шиї.

У злочині звинуватили Юрія Россошанського — батька Дмитра Россошанського, який у 2015 році збив на смерть молодшу сестру Ірини. Остання займалась розслідуванням цієї справи і добивалась засудження винного. Россошанські є родичами Сергія Купрієнка, який раніше очолював Вишгородський районний суд Київської області.

У липні 2019 Апеляційний суд підтвердив вирок Россошанському-молодшому – 7 років позбавлення волі.

21

0

20

20