Шевченківський суд Києва 25 листопада провів чергове засідання у справі про теракт під Верховною радою 31 серпня 2015 року.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на відеотрансляцію засідання.
У засіданні все ще триває вивчення письмових доказів. Прокурор надав суду скріншоти із соцмереж обвинувачених.
«Чекає бій. Все інше буде.. після. Життя триває. Точиться війна», — таку цитату із віршу опублікував на своїй сторінці «Вконтакте» підсудний Ігор Гуменюк. В інтернеті він користується ніком «Дубенко». Прокурор пояснює, що це історична постать.
У 1933-му 18-річний студент Микола Лемик, член ОУН, застрелив працівника радянського консульства у Львові. Попередньо він записався у книзі відвідувачів під вигаданим ім’ям «Дубенко». Юнак скоїв вбивство, щоб привернути увагу світової спільноти до голодомору, який в Україні влаштувала радянська влада.
У протоколі огляду сторінки «Вконтакте» написано, що обвинувачений Гуменюк публікував фото людей у військовій формі і військової техніки, а також символів, схожих на свастику.
Обвинувачений Крайняк користувався соцмережами під псевдонімом Сергій Край.
Доказом також є відеозапис в YouTube «Радіо Свобода». Зйомка велася із приміщення Верховної ради на Площу Конституції. Як стверджує прокурор, на цьому відео зафіксовано особу, яка кинула гранату.
Відео з аналогічного ракурсу з вікна Верховної ради залила в YouTube журналістка Оксана Денисова, яка була допитана слідчими і надала оригінал запису.
Адвокат Свиридовський каже, що цей диск «зависає в повітрі», бо невідоме його походження. Щоб сліді могли використовувати його як доказ, громадянка Денисова мала написати заяву про добровільну передачу доказу або ж слідчі мали витребувати його за рішенням суду.
«Був у військовій формі, а ми не спростовуємо. Служив у спецбатальйоні “Січ”. На час затримання був міліціонером, брав участь в обороні територіальної цілісності країни. Це, навпаки, його характеризує як патріота, — говорив захисник Свиридовський про Гуменюка. — Я не вловлюю причинно-наслідковий зв’язок між націоналістично-патріотичними поглядами і вчиненням теракту… Те, що ці сторінки належать моєму підзахисному — це взагалі припущення».
Свиридовський каже, що прокурор мав би надати докази, що знайдені сторінки в соцмережах належать саме обвинуваченим. Адже подібну сторінку може створити будь-яка людина.
Адвокат Заруцький нагадав суду, що, за офіційною версією обвинувачення, метою теракту було вплинути на рішення Верховної ради, а не привернути увагу до націоналістичних поглядів. Натомість фотографії борщу та калини не доводять намірів впливу на рішення парламенту через терористичний акт.
З приводу відео Заруцький також не погоджується, що воно доводить вину підсудних. За його словами, димові шашки і гранати кидало багато людей і хто від чого травмувався точно не відомо. «Неможливо з’ясувати, що конкретно робив кожен із обвинувачених. І це є припущенням прокурора, хто кидав і з якою метою», — заявив він.
«На цьому відео я порахував близько 7 вибухів. Який з них саме вибух гранати?.. Ми можемо припустити, що більше рухатися почали і, певно, це була граната. Але знову-таки — це припущення… Там працівник ДСНС бере і кидає димову шашку? Я так розумію, що і гранати вони кидають туди-сюди. Бачимо вчинення правопорушення», — сказав адвокат Свиридовський. Суддя обірвав захисника, кажучи, що дії працівника Держслужби з надзвичайних ситуацій зараз не оцінюються.
«Ідентифікувати будь-яку особу не можливо. Те, що прокурор стверджує, що це ця особа, — це приблизно так, як і та довідка, що це його сторінка», — додав захисник.
Суд вкотре відмовився змінювати обвинуваченому Гуменюку запобіжний захід. За словами адвоката, він утримується під вартою 6 років два місяці і 25 днів. Стосовно нього продовжує діяти норма закону про зарахування одного дня попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Тобто у випадку засудження це вже 12,5 років.
У травні 2020-го суд випустив із СІЗО іншого обвинуваченого – Крайняка – який тепер не має жодного запобіжного і з’являється на всі засідання.
У справі близько 150 потерпілих і кількасот свідків, яких ще не допитували.
31 серпня 2015 року Верховна Рада в першому читанні проголосувала президентський законопроект про внесення змін до Конституції у частині децентралізації – про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей. Під парламентом сталися сутички і вибухи, в результаті чого загинуло четверо нацгвардійців віком 20-25 років. Ще 65 військовослужбовців отримали вогнепальні поранення і тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
Гранату, за версією слідства, кинув боєць батальйону «Січ» Ігор Гуменюк (1994 р.н.). Також обвинувачення пред’явили бійцю добровольчого батальйону «Карпатська Січ» Сергію Крайняку (1994 р.н.). Крайняк начебто запалив димову шашку, допомагаючи Гуменюку зробити вибух.
Хлопці свою вину заперечують і стверджують, що в СІЗО їх били, щоб змусити зізнатися у злочині.
Справа з серпня 2016 розглядається у Шевченківському суді Києва. У січні 2018 суд ухвалив проводити розгляд у закритому режимі на прохання потерпілих.
Від двох потерпілих надійшла письмова заява, що присутні у судовому засіданні особи висловлюють погрози та образи щодо них та їх загиблих синів. Мати загиблого уточнила, що вільні слухачі висловлюються грубою нецензурною лайкою, зміст цих слів вона не розцінює як загрозу її життю, однак переконана, що її здоров’ю загрожує реальна небезпека. Протягом усього розгляду вона вимушена вживати ліки. Інший потерпілий підтвердив ці обставини і просив врахувати, що особи, які підтримують обвинувачених, протягом попередніх судових засідань неодноразово ображали його та його дружину.
Адвокати були проти закритого засідання, вважаючи побоювання потерпілих безпідставними. Просили взяти до уваги, що справа викликає широкий суспільний інтерес, тому, на їх думку, розгляд у закритому засіданні зашкодить правосуддю.
Суд ухвалив проводити закриті засідання для забезпечення прав та інтересів потерпілих, але з огляду на суспільний резонанс доручив судовій адміністрації онлайн-трансляцію процесу. Засідання за участі публіки проходили тільки в апеляційному суді на оскарженні запобіжного заходу.
18
0
20
20
