24 лютого 2021 року суд спробував провести чергове засідання у справі про вбивство українського боксера Сергія Лащенка. Обвинуваченому продовжили запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ще на 60 діб. Але по суті матеріали не розглядали. Засідання вкотре перенесли. І так триває вже четвертий рік.
Причина в тому, що обвинувачений — іноземець. На певному етапі судового розгляду він попросив собі перекладача. Уже змінилось шість перекладачів, всі вони — хто після першого засідання, а хто через декілька — відмовляються брати участь у процесі. Нібито через залякування з боку обвинуваченого. А він утримується у СІЗО за схемою — день у СІЗО за два тюремного покарання. І тому для нього затягувати справу, імовірно, вигідно.
Розстріляв у лікарні
8 квітня 2015 року інформаційний простір Одеси та й України розірвала новина — у лікарні впритул розстріляли відомого спортсмена, чемпіона Європи з таїландського боксу, бійця К-1 Сергія Лащенка.
Сутичка почалася опівночі у центрі міста — на вулиці Дерибасівській. Шестеро азербайджанців перетнулся із трьома молодиками, серед яких був Лащенко. Виник конфлікт і громадянин Азербайджану відкрив вогонь. Лащенко з пораненням правого плеча і його товариш із раною грудної клітини звернулись до міської клінічної лікарні №1. Через 20 хвилин їх наздогнали вже у приймальному відділенні лікарні. Стрілянина продовжилась у присутності медиків. Потім на місці події слідчі назбирали вісім гільз. Одна із куль зачепила сонну артерію Лащенка. Боксер помер на місці.
Нападники втекли на машині. У місті оголосили план «Перехоплення», але безрезультатно. Слідчим вдалося встановити тільки одного із шести нападників — Бабека Гасанова, громадянина Азербайджану 1991 року народження. Вважається, що саме він і стріляв у Лащенка. Інші п’ятеро проходять як невстановлені особи.
Гасанова затримали лише через півроку — в жовтні 2015-го — у Санкт-Петербурзі Російської Федерації. Як з’ясувалось під час судового розгляду, йому вдалося втекти через окупований Крим у пункті пропуску «Каланчак». Гасанов осів у РФ і навіть намагався отримати документи на тимчасове проживання. Як повідомило видання «Думська», під час візиту до міграційної служби його і затримали правоохоронці — чоловік значився у міжнародному розшуку за тяжкий злочин.
За інформацією Генеральної прокуратури РФ, наданою у 2016 році, вони погоджувалися передати затриманого після перевірки згідно з міжнародними нормами й російським карним законодавством.
Екстрадиція відбулася через півтора року. Підозрюваного у вбивстві спортсмена Лащенка доправили до одеського СІЗО 6 лютого 2017 року.
Вже у травні того ж року справу передали в суд. Там вона перебуває донині.
Згадав, що не знає мови
Гасанову нкримінують хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї (ч. 4 ст. 296 КК України), і умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (ч. 2 ст. 115 КК України). Чоловікові загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне ув’язнення.
Судовий процес розпочався з численних перенесень засідань — спочатку з незрозумілих причин не приходив адвокат обвинуваченого. Потім Гасанов раптово заявив, що не розуміє ні російської, ні української, хоча на етапі слідства й у судовій залі спілкувався російською мовою. Російською він спілкується і зі своїми захисниками, а також із друзями, які перший час часто приходили в суд. Більше того, майже все життя Гасанов прожив в Україні, за інформацією потерпілої, навчався в одеській і львівській школах.
Але він як громадянин іншої країни скористався правом на перекладача і затребував переклад на азербайджанську. Коли перекладач вперше з’явився на засідання, Гасанова не доставили з СІЗО. А потім перекладач просто відмовився брати участь у процесі. За словами прокурорки по справі Світлани Кологрьової, за неофіційною інформацією, перекладачу погрожують, але заяву писати він відмовляється.
Тодішня адвокатка потерпілої сторони Юлія Гаврилюк говорила, що перекладач надається в суді в разі необхідності:
«Треба з’ясувати в обвинуваченого, скільки років він тут проживає, якою мовою він спілкувався раніше. Мені здається, він розуміє російську мову. Тому що може скластися абсурдна ситуація, що перекладач так і не з’явиться».
Судді на слова адвокатки не зважили — якщо знехтувати правом обвинуваченого на перекладача, це може стати підставою в апеляції для скасування вироку.
«Перекладач — це його (обвинуваченого — прим.ред.) право на захист, він є громадянином іншої країни, етнічним азербайджанцем, виховувався він також в іншій країні, тому якщо не залучити перекладача, це може в подальшому призвести до скасування будь-якого рішення по цій справі», – підкреслює прокурорка Світлана Кологрьова.
У той час судові засідання нагадували виставу: з одного боку приходили друзі загиблого Сергія Лащенка, з іншого — азербайджанська діаспора. Виникали сутички, провокації, лунали взаємні звинувачення. Влітку 2017 в суд з’явилися представники патріотичних організацій — сторони розбороняла поліція. Гасанов нерідко поводив у суді себе зухвало, сперечаючись навіть із правоохоронцями.
Глухий кут
Одне із засідань у 2017 році головуючий на той час у процесі суддя Сергій Журик розпочав зі слів, що суду вже соромно доповідати учасникам процесу про неявку перекладача.
14 грудня 2017-го року Малиновський районний суд Одеси, де слухається ця справа, звертався до громадян і представників ЗМІ з проханням посприяти в залученні перекладача на азербайджанську мову.
Суд уже робив запити до управління Державної судової адміністрації в Одеській області, Посольства Азербайджанської Республіки в Україні, Міністерства закордонних справ та до бюро перекладів у Одесі. Але перекладача не знайшли.
Така ситуація вигідна для Гасанова, адже він потрапив до СІЗО, коли в Україні діяв, так званий “закон Савченко”, яким передбачалось зарахування одного дня попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Цей закон вже скасували, але зворотної дії він не має, тому обвинувачений Гасанов таким чином скорочує собі майбутній строк перебування в колонії. Як пояснює прокурорка Світлана Кологрьова, навіть якщо Гасанов отримає довічне ув’язнення, завдяки “закону Савченко” він зможе просити помилування не через 20 років, а через 10. Зарахують Гасанову утримання в СІЗО як день за два і в Російській Федерації.
Перекладача оплачувала потерпіла
Лише в лютому 2018 року відбулось перше засідання по суті. Потерпіла сторона сама знайшла перекладача. Він приїжджав з Києва. І хоча витрати із залучення та участі перекладача, за законом, покриваються за рахунок державного бюджету, у цьому випадку гонорари й дорогу фахівця профінансувала потерпіла.
Всього за декілька засідань у суді розглянули письмові докази й допитали свідків.
Один зі свідків засекречений, тому що побоюється за свою безпеку. Він розповів, що конфлікт у центрі міста розпочався з того, що Гасанов ображав Лащенка, а той його вдарив. У відповідь Гасанов почав стріляти. Поранені звернулись до лікарні, а Гасанов послідував за ними, в упор розстрілявши Лащенка.
При цьому постраждав і водій автівки, який підвозив Гасанова з компанією до лікарні, — його вдарили по голові, намагаючись з’ясувати, куди поїхав Лащенко.
Ще один свідок — медсестра — давала показання в закритому судовому засіданні через страх за своє життя. Вона впізнала в обвинуваченому вбивцю Лащенка.
Тоді здавалось, що залишилось всього пару засідань, і судді винесуть вирок. Але перекладач зник. Інші перекладачі, яких знаходила потерпіла, після першого або декількох засідань відмовлялись далі брати участь у процесі. Справа знову зупинилася.
А в листопаді 2018 року Вища рада правосуддя відправила у відставку головуючого суддю Сергія Журика. У процес вступила суддя Наталя Кузьменко.
Наталя Кузьменко виказала готовність продовжувати справу з моменту відставки судді Журика. Але захисник Гасанова наполіг на повторному розгляді. Таким чином, судовий процес розпочався “з нуля”, тобто з зачитування обвинувального акту. Але оскільки перекладач у суд не з’явився, справу вкотре відклали.
Пошук перекладача вкотре забезпечила потерпіла сторона. Знову за власний кошт. Новий перекладач з’явився лише один раз і теж зник.
Наступні засідання також відкладалися — перекладачі не приходять. Усіх їх залучала потерпіла сторона, але всі вони відмовляються брати участь у цій непростій справі — вочевидь, у колонію Гасанов дуже не хоче.
У травні буде чотири роки, як тягнеться судовий процес. 8 квітня – шість років з дня вбивства Сергія Лащенка. Під вартою Гасанов перебуває вже більше п’яти років.
«Я не можу назвати цю справу нетиповою. Для такої категорії справ чотири роки — це не великий проміжок часу, враховуючи, що в нас помінялась колегія суддів. А щодо свідків, то дійсно пам’ять так влаштована, що деякі деталі вони можуть забувати. Свідки можуть переїжджати, змінювати місце проживання, це дуже ускладнює справу», – зазначає Кологрьова.
Проблема без рішення?
Згідно з даними Міністерства юстиції України, на даний час у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби утримується 694 іноземних громадянина.
Надати інформацію, скільки з них затребувало перекладачів, в Мінюсті відмовились — такі дані відомство не збирає.
Звичайно, не всі іноземці зловживають правом на перекладача, але принаймні один такий, хто зараз перебуває в СІЗО через тяжкий злочин, імовірно є. Більш того, проблема з перекладачами взагалі існує в Україні.
«Щодо прав потерпілих, на жаль, у нас так складено КПК, що він, у першу чергу, захищає права обвинуваченого. А потерпілі, це моя особиста думка, більш не захищені, аніж обвинувачений. У обвинуваченого дуже різноманітні права, а у потерпілих більш обмежені. Щодо перекладачів — це велика проблема, з якою я стикаюсь у практиці, оскільки немає механізму, який би, наприклад, залучав перекладачів на стадії досудового розслідування. Слідчий має сам знайти перекладача, навіть з власної кишені платити перекладачу за його роботу», – розповідає прокурорка Кологрьова.
Як вона пояснює, коли справа передається до суду, перекладача залучає судова адміністрація. Однак наразі склалась така ситуація, що у зв’язку з недофінансуванням, судова адміністрація не платить перекладачам. Крім того, є проблема кадрів:
«З російської на українську ще можна знайти перекладача, а ось з азербайджанської чи грузинської — це вже проблема. Й нема механізму, як цю проблему вирішити. Це проблема держави, а не обвинувачених».
Олена Чернишова, для сайту «Судовий репортер»
21
0
20
20
