Першотравневий райсуд міста Чернівці виправдав ексначальницю відділу охорони культурної спадщини міської ради від звинувачень в одержанні неправомірної вигоди.

Про це повідомляє  «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 5 липня.

У лютому 2017-го до чиновниці звернулась громадянка за погодження вивіски для ломбарду «Золота скриня», що розташовувався в історичному ареалі міста. Один раз у погодженні цієї вивіски вже відмовили: її розміри не відповідали вимогам законодавства. На виготовлення вивіски витратили 68 тисяч гривень і переробляти було дорого.

У подальшому із вирішенням питання громадянці узялися допомагати двоє чоловіків, які їй нібито і назвали суму хабара в 1200 доларів. За версією жінки, контакт одного із них їй дала чиновниця, а потім цей чоловік підключив свого знайомого.

Під час негласних слідчих дій зафіксовано, як чиновниця розповідає, що варто зробити так, аби вивіска по паспорту відповідала правилам, а фактично розміри можуть бути більші: міряти лінійкою ніхто не буде. Пояснює, що в місті Чернівці таких випадків є багато.

Після погодження паспорта вивіски чоловік, який допомагав заявниці, залишив 300 доларів у шухляді одного з кабінетів відділу охорони культурної спадщини. Ще 400 доларів вилучили в нього при затриманні — із шкарпетки на нозі.

У січні 2018-го посередника засудили за зловживання впливом — він визнав вину і заплатив 25,5 тисяч гривень штрафу.

Однак суд цей вирок не вважає доказом винуватості ексначальниці відділу охорони культурної спадщини. Навпаки, її виправдали за недоведеністю в її діях складу злочину. Варто зауважити, що ексчиновницю судили за одержання хабара (ч.3 ст.368 ККУ), що загрожувало їй тюремним строком від 5 до 10 років із конфіскцією майна.

Суд зробив висновок, що матеріалами НСРД не підтверджується, що обвинувачена висловлювала вимогу передачі їй винагороди. Навпаки, заявниця, виготовивши дороговартісну вивіску, що не відповідала правилам реклами, намагалася будь-що погодити її. Тому вдалася до провокаційних методів впливу на обвинувачену, як особисто так і через інших осіб. При цьому будь-які пропозиції щодо приведення вивіски до норм чинного законодавства відхиляла, посилаючись на своїх «роботодавців».

Із досліджених матеріалів НСРД суд вбачає, що заявниця постійно схиляє свого представника до погодження вивіски через надання неправомірної вигоди.

Також, суд критично оцінює показання свідка — посередника, який під час допиту помітно нервував, та спочатку надав пояснення прокурору, однак почав відмовлятися від таких показань під час допиту стороною захисту, а, відповідаючи на запитання головуючого, почав плутатися і в попередніх показаннях, зводячи свої відповіді до того, що деякі факти вже не памятає. Так, свідок не міг суду пояснити, чому поклав саме 300 доларів у тому кабінеті, чому саме в ту шухлядку та чи бачила обвинувачена, куди він клав гроші і скільки їх було.

Крім того, із записів НСРД спростовується версія, що контакт посередника заявниці дала обвинувачена. В одній із розмов на запитання свідка, хто дав його телефон, жінка відповідає, що номер телефону дав один її знайомий. 

У свою чергу, двоє чоловіків, які взялися допомагати заявниці із погодженням вивіски, всіляко намагалися отримати від неї гроші за послуги по виготовленню паспорта вивіски.

21

0

20

20