Приморський районний суд Одеської області визнав колишнього начальника 4 відділу розслідувань слідчого управління ГУ ДФС в Одеській області невинуватим в одержанні неправомірної вигоди.

Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 16 лютого.

У провадженні фіскальної служби перебувало кримінальне провадження щодо замаху на привласнення коштів службовими особами ПП «Бессарабів-В» (ч.2 ст.15 і ч.5 ст.191 ККУ) і щодо ухилення директором компанії від сплати податків (ч.1 ст.212 ККУ).

У 2016 році до начальника відділу ДФС звернувся знайомий, який раніше працював у податковій поліції, а тепер діяв за довіреністю від ПП «Бессарабів-В». Цей чоловік почав цікавитися кримінальним провадженням і згодом написав заяву в якій стверджував, що він є директором цієї компанії і в нього службові особи ДФС вимагають неправомірну вигоду.

14 і 23 березня 2016-го заявник передав у службовому кабінеті 500 і 1100 доларів начебто для експерта, котрий мав зробити висновок про суму шкоди, завданої державі ПП «Бессарабія-В».

31 березня 2016 року слідча ДФС закрила кримінальне провадження про замах на привласнення коштів службовими особами підприємства. Директор компанії відшкодував завдані державі збитки і в травні того ж року суд звільнив його від кримінальної відповідальності.

Після цього в червні 2016-го представник ПП «Бессарабів-В» приніс начальнику відділу ДФС ще 3 тисячі доларів нібито за попередньо прийняті рішення і щоб у подальшому фіскальна служба не перешкджала роботі підприємства. Одразу після цього посадовця затримали. 

Перший епізод, коли співробітник ДФС начебто брав 1600 доларів для експерта, кваліфікували як замах на шахрайство (ч.2 ст.15, ч.1 ст.190 ККУ). Підозру експерту не вручали і в суді вона стверджувала, що висновок склала самостійно і без жодного впливу. Мічені 1600 доларів так і не були відшукані. Зрештою, справу в цій частині закрили у звʼязку з закінченням строків давності.

Передачу 3000 доларів розглядали як хабарництво — одержання неправомірної вигоди для себе  у значному розмірі службовою особою, яка займає відповідальне становище (ч. 3 ст.368 КК).

У судовому засіданні колишній посадовець вину заперечував. Він пояснив, що не входив у групу слідчих по кримінальному провадженню відносно посадових осіб ПП «Бесcарабія-В» і не мав там повноважень. Він тільки заслуховував інформацію про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні на нарадах з метою дотримання строків досудового слідства, не допущення затягування, та дотримання повноти і обʼєктивності слідства. 

Справою займалася тільки одна слідча, яка в судовому засіданні підтвердила, що діяла самостійно і керівник на неї не впливав. Вона сама підготувала постанову про закриття справи і прокурор її погодив, а начальник в цей час був на лікарняному.

Передача грошей відбулася в присутності слідчого ДФС, який мав робоче місце в одному кабінеті з начальником відділу. Він підтвердив, що заявник у минулому працював в оперативному підрозділі ДФС, часто заходив до них у відділ і цікавився обставинами справи «Бесcарабія-В» і можливістю відшкодування завданої шкоди. Одного дня він зайшов до їх кабінету, сів поруч і почав вести розмову, не повʼязану із службовою діяльністю. А потім дістав якийсь пакунок і поклав на ноутбук. Начальник відділу при цьому нібито сказав, що не треба цього робити. А через 5-10 секунд до приміщення кабінету забігли працівники правоохоронних органів і почали проводити обшук.

Записом негласних слідчих дій зафіксовано, що заявник розписався в отриманні документів і почав говорити на сторонню тему і водночас дістаючи гроші з сумки: «Тут все, як домовлялися». А посадовець  відповів: «Що це ти таке зробив? Дякую. Так більше ніколи не роби». Із цієї репліки суд зробив висновок, що гроші були несподіванкою для обвинуваченого і він їх не очікував.

Із записів негласних слідчих дій суд зробив висновок, що заявник вів себе провокативно. На одній із перших зустрічей обвинувачений попередив його, щоб він не приносив у будівлю ДФС особистих речей, тому що є ризик провокації, розповів про випадки, коли особа «кидає (предмет) і тікає». Посадовець розʼяснював порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності. А заявник при цьому провокативно запитував, що для цього потрібно. Але обвинувачений відповідав: «Нічого не потрібно», «Ми нічого у нікого не просимо», але акцентував увагу на тому, що послуги експерта з визначення шкоди мають сплатити представники підприємства.

Заявник, який був ключовим свідком у справі, за 8 років розгляду справи показань у суді так і не дав, хоч і неодноразово викликався на судові засідання. Примусовий привід свідка в судове засідання поліція зробити не змогла. Таку поведінку свідка протягом тривалого часу суд розцінює як небажання надавати показання у суді та дає підстави вважати, що показання на досудовому розслідуванні, імовірно, були неправдиві.

Інші допитані свідки, на думку суду, у повному обсязі спростували прохання та одержання 3000 доларів неправомірної вигоди. Вони не підтвердили, що обвинувачений, який особисто не мав повноважень ухвалювати рішення у цьому кримінальному провадженні, якось впливав на підлеглих працівників. 

Із показань свідків і матеріалів НСРД вбачається, що саме заявник, який у минулому працював в органах ДФС та особисто був знайомий із обвинуваченим, проявляв ініціативу у спілкуванні і систематично вчиняв дії, які мають ознаки провокації. Цей чоловік не був керівником чи працівником ПП «Бессарабія-В» і тільки скористався довіреністю на представництво інтересів підприємства для подальшої провокації злочину. У записах розмов не зафіксовано, щоб обвинувачений хоч раз просив надати йому неправомірну вигоду. Натомість заявник неодноразово, за власної ініціативи, висловлював таку пропозицію.

Факт передачі 3000 доларів у службовому кабінеті підтверджується матеріалами справи. Але суд вважає не доведеним, що обвинувачений мав намір отримати ці кошти як неправомірну вигоду. Водночас заявник постійно ініціював зустрічі і розмови, просив допомогти і фактично спонукав обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення. Такі дії заявника мають ознаки провокації, що виключає наявність складу злочину.

За версією обвинувачення, посадовець нібито одержав гроші за направлення справи до суду із клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності майже через 2 місяці після того, як вже було винесено відповідне судове рішення. На думку суду, це само по собі виглядає абсурдно та свідчить про відсутність в діях особи ознак злочину за ст.368 КК.

З моменту закінчення досудового розслідування та направлення справи до суду, у будь-кого з слідчих ДФС, зокрема і у обвинуваченого, були відсутні повноваження щодо ухвалення будь-яких процесуальних рішень. Жодного впливу з його боку і тиску на підлеглих не доведено.

21

0

20

20