Верховний суд скасував рішення Київського апеляційного суду, яким було закрито справу чоловіка засудженого до довічного позбавлення волі через відсутність достатніх доказів. Тепер апеляційний суд має провести новий розгляд.
Про це повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на постанову від 17 березня.
За вироком Шевченківського суду Києва у складі присяжних від 5 червня 2019 року чоловіка засудили за умисне вбивство до довічного позбавлення волі.
Наприкінці жовтня 2014-го у вечірній час в облаштованому під житло гаражі кооперативної автостоянки «Глибочицька», вживаючи алкогольні напої, обвинувачений нібито вбив товариша по чарці, заподіявши численні ножові поранення.
Суд присяжних, призначивши довічне покарання, посилався на те, що у 2003 році чоловік вже був судимий за умисне вбивство і відбув 10 років тюрми. Звідси робився висновок, що перебування у місцях позбавлення волі його не виправило. Крім того, на час злочину обвинувачений офіційно не працював, не мав постійного місця проживання і соціальних зв’язків.
Київський апеляційний суд ухвалою від 14 вересня 2020-го вирок скасував і кримінальне провадження закрив, вказуючи, що нема жодного прямого доказу, який би поза розумним сумнівом підтверджував причетність особи до умисного вбивства. Суд звільнив чоловіка з-під варти, де він провів в очікуванні вироку понад 4,5 роки.
Прокурор оскаржив рішення до Верховного суду, кажучи, що апеляція надала перевагу показанням обвинуваченого в судовому засіданні, а всі інші докази не взяла до уваги, зокрема і відомості, отримані під час слідчого експерименту.
Верховний суд визнав доводи прокурора обґрунтованими.
Апеляційний суд вирішив, що показання обвинуваченого під час слідчого експерименту не можуть бути визнані належним доказом його вини через призму положень ч. 4 ст. 95 КПК, оскільки суд не вправі обґрунтовувати судове рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Суд фактично ототожнив показання обвинуваченого і протокол проведення слідчого експерименту. Верховний суд зазначив, що це суперечить правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року. За іронією долі ця позиція з’явилася саме в той день, коли Київський апеляційний суд виносив рішення, скасовуючи вирок у даній справі.
Суть рішення об’єднаної палати зводиться до того, що пояснення під час слідчого експерименту не є показаннями, а є складовою протоколу слідчого експерименту. Слідчий експеримент має проводитися з дотриманням деяких гарантій, зокрема за участі понятих, безперервного відеозапису і при роз’яснення прав для учасника слідчої дії тощо. Тому протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення судового доказу.
На підставі цього суд робить висновок, що факт, що в судовому засіданні обвинувачений змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.
Як вбачається з протоколу слідчого експерименту, підозрюваний не лише розповідав про обставини вчинення злочину, але й продемонстрував, яким чином він завдав одного удару ножем потерпілому (на трупі було ще 30 ударів, завдання яких підозрюваний показати не зміг – ред.). Цю слідчу дію було проведено за його добровільною згодою і за участю захисника.
Верховний суд вирішив, що рішення про скасування вироку було передчасним. Водночас звернув увагу, що засуджений говорив про застосування застосування до нього недозволених методів слідства. Верховний суд вважає, що ці заяви не були перевірені апеляційним судом. Перевірка цієї інформації має вирішальне значення для оцінки протоколу слідчого експерименту як доказу на предмет допустимості.
Читайте більше про цю справу в інтерв’ю із засудженим – Повернутися з того світу: виправданий після довічного ув’язнення
Щоб не пропустити новини, підписуйтесь також у Телеграмі – https://t.me/sudreporter
21
0
20
20
