Влітку 2019 року Україну вразила історія жорсткого вбивства 11-річної Дарини Лук’яненко у селі Іванівка Одеської області. Після майже тижня пошуків поліція виявила тіло дитини у вигрібній ямі сусідів. У злочині зізнався 22-річний Микола Тарасов.
Днями Роздільнянський суд Одеській області виніс обвинуваченому вирок – 15 років в’язниці. Прокуратура і потерпілі кажуть, що цього мало.
Вранці 20 січня, чекаючи виходу суддів із нарадчої, Микола у скляному боксі і в оточенні журналістів уже заперечував провину.
«Це не я вбив, це дійсно не я вбив. Сьогодні я просто помру і все. Це моє слово. Я поставлю крапку. Не хтось, а я поставлю крапку», – сказав він і почав дряпати собі шию лезом бритви.
У цей час в іншому кінці залу секретар судового засідання сказав: «Всім встати. Суд іде».
Тарасов, імовірно, почувши ці слова став активніше рухати бритвою по горлу. Показалася кров. Присутні в залі в паніці закричали.
Конвоїри уже бігли до Тарасова, але не одразу змогли пробитися всередину і він встиг зробити до п’яти-шести не глибоких порізів.
Охорона наказала всім вийти з приміщення.
Суд оголосив перерву, так і не приступивши до читання вироку. Хлопця повезли до лікарні. Медики оглянули його і сказали, що пошкодження незначні і він може вертатися у засідання.
Тарасова знову привезли до суду слухати рішення, але попередньо ретельно обшукали. Далі за його руками стежили охоронці.
Близько трьох годин суддя зачитував вирок. Миколу засудили до 15 років позбавлення волі. Моральну шкоду оцінили в 800 тисяч гривень, хоча батько вбитої дитини просив 100 мільйонів.
На засідання прийшли бабуся, мама, тато і сестра загиблої. Родичам було важко слухати вирок, коли йшлося про жахливі подробиці останніх хвилин життя Дарини. Декому довелося приймати заспокійливе.
Бабуся дитини, як і інші родичі, з вироком не згодна.
«Розстріляти його, цю скотину. Він такий підлесливий, він відсидить і повернеться. Він ще щось зробить. Будемо чекати повернення, щоб там прибити зразу. Ми це не вибачимо», – сказала Катерина Лук’яненко.
Вона розповіла, що на одному з засідань Микола зізнався, що йому нібито допомагали батьки. Бабуся Даші думає, що так і було.
«Він сам не міг це все зробити. Сам все це зробити і щоб ніхто з батьків не побачив, ну не може бути. Там теж допомогли її сховати», – вважає бабуся.
Але прокурор по справі Олег Камишан спростовує це. Слідчі доказів причетності батьків Тарасова не знайшли. А мотивом злочину нібито було ставлення батька Тарасова до Дарини.
«Тарасов заявив, що скоїв злочин з метою помсти своєму батькові… Він вважав, що наводячи постійно приклад Даші (на 10 років молодшої – ред.), батько його пригнічував, і він вирішив таким чином позбавити її життя, а потім якимось чином притягнути до відповідальності [батька]», – сказав прокурор.
«Він описував, як і які докази він знищував, яким чином він поміщав дитини у вигрібну яму. Все це знайшло підтвердження», – додав прокурор.
Але Микола Тарасов навіть після оголошення вироку стояв на своєму – заперечував вбивство. Він про щось говорив сестрі Дарини і просив її подивитися матеріали справи.
Зникнення і майже тиждень пошуків
11-річна Дарина Лук’яненко зникла в селі Іванівка 13 червня 2019 року. Того дня дівчина востаннє обійняла маму і бабусю та вийшла з ринку, де працювала її родина, і зникла дорогою до школи, на танцювальний гурток. Знайшли її тільки вночі через шість днів. Дарину жорстоко вбили.
Слідчі похвилинно відтворили події того дня.
13 червня 2019 року о 14:09 обвинувачений Микола Тарасов, виходячи з ринку в селі Іванівка, побачив Дарину Лук’яненко і нібито задумав її зґвалтувати. Він знав, що дівчинка ходить на гурток танців повз його будинок.
О 14:10 Микола вийшов з території ринку та поспішив додому, щоб дочекатись Дарину. Він не закрив хвіртку на подвір’я. Близько 14:21 Тарасов побачив Дарину і, зловживаючи її довірою, покликав зайти. Дитина, будучи знайомою з хлопцем і довіряючи йому, погодилась.
Після цього Микола зачинив хвіртку на замок та, притримуючи двох собак, провів Лук’яненко до входу у дім. Він запропонував їй зайти всередину, але дівчина відмовилися. Тоді Микола силоміць заштовхав її до будинку, прикривши рот рукою.
Дитина почала кричати. Микола, намагаючись подолати опір дівчинки, вдарив її і заклеїв рот скотчем. Він наказав бути з ним і виконувати всі його вимоги.
Хлопець бив дівчинку. Згодом на тілі Даші виявлять дуже багато синців. Микола силоміць стягнув білизну з дитини. Однак, через емоційно збуджений стан, у Тарасова не настала ерекція.
Він не зміг зґвалтувати дівчинку. Розлютившись через відсутність ерекції, і боячись відповідальності, парубок вирішив задушити Дарину. Скотчем зв’язав руки і примотав до тулуба. Після цього взяв в руки поліетиленовий пакет та закрив ним ніс та рот Дарини. Однак дівчина не втрачала свідомості, тому Тарасов переніс її до підвального приміщення. Там він чотири рази вдарив дівчину у шию невстановленим гострим предметом і пошкодив сонну артерію. Дівчинка померла від гострої крововтрати.
Тарасов сховав тіло у нечистотах вигрібної ями на глибині 30 сантиметрів, а одяг спалив.
Батьки Тарасова повернулися додому десь о 21 год., а злочин скоєно між 14.30 і 15 год. На думку прокурора, Тарасов мав досить часу приховати сліди вбивства від родини.
На слідчому експерименті хлопець все послідовно і у подробицях відтворив, хоча потім змінив деякі показання.
Батько Тарасова раніше судимий за зґвалтування
Микола визнав вину частково. Розповів, що вдарив дівчинку током, думаючи, що це її вб’є. Даша пригрозила все розказати дорослим. Тоді він завів її у прибудову, де взяв ніж і три рази вдарив у шию, завів у туалет і спустив вниз головою. Перед цим її роздягнув, але, за його словами, зґвалтувати наміру не мав.
Микола переконував, що хотів підставити батька, який вже раніше судимий за сексуальне насильство і начебто завжди його ображав.
Зізнався, що думка про вбивство прийшла до нього ще у листопаді 2017 року, коли батько прилюдно бив його на ринку і принижував. Хлопцю здавалося, що до Даші його батько ставився краще, ніж до рідного сина, якому говорив, що він ніхто.
Тарасов скаржився, що батьки змушували його молитися, не дозволяли дружити з однолітками і приводити їх додому. Батьки завжди говорили, що Даша розумна, працьовита, танцює, а самого в її присутності принижували. Тому він вирішив убити дівчинку, щоб усі подумали на батька.
Випадково побачивши Дашу 13 червня, вирішив діяти. У цей день родини не було вдома і йому ніхто не міг перешкодити. Тарасов пояснив, що все, що він зробив, було спонтанно, а не заплановано. Одежу з потерпілої зняв, щоб імітувати зґвалтування батьком, зґвалтувати сам її не хотів.
Хлопець запевнив, що наруги над тілом дитини не вчиняв, а просто приховав труп. Тому обвинувачення в цій частини не визнає, як і замах на зґвалтування.
Деякі розбіжності він пояснив тим, що йому дуже тяжко згадувати про скоєне і давати пояснення, бо він і сам собі не може пояснити причини того, що сталося.
Родина Тарасова разом з сином активно допомагала у пошуках
Коли зникла дитина, Микола шукав її разом з усіма. Родина Лук’яненків не дружила з Тарасовими. Проте після зникнення дівчини родина Миколи, як розповів батько загиблої, стала одними з організаторів пошуку. У сусідів не було і думки, що хтось із жителів села міг вчинити подібний злочин.
Родичі шукали дівчинку всю ніч. Вранці до них прийшли батьки Тарасова. Ця обставина здивувала, оскільки раніше вони тісно не спілкувалися.
Батьки Дарини були знайомі з Тарасовим, їх родини разом торгували на ринку. Донька знала Миколу 4-5 років. Вони мешкали поруч, але батько Дарини вважає, що дочка не могла б сама зайти у двір Тарасових.
Сестра Даші тоді проживала у Польщі. Їй повідомили про зникнення сестри і вона знайшла у соцмережах волонтерів, переслала їм фото дівчинки і попросила допомогти. 16 червня волонтери приїхали до села з собакою. Але поліція розгорнула масштабні пошуки з залученням місцевих жителів ще раніше. Інформація на офіційному сайті з’явилася 15 червня.
Собака, за словами сестри, доходила до будинку Тарасова і далі не йшла. Сестрі хтось зателефонував, голос був жіночий, і запропонував перевірити вигрібну яму. Але ніхто цю яму спочатку не оглядав. Лише мати Тарасова нібито перевірила яму палкою і сказала, що там нічого нема.
Як пояснив «Судовому репортеру», адвокат потерпілих, можливо, жінка дійсно не знайшла труп, бо зверху було каміння, а саме тіло лежало на глибині 30 сантиметрів.
Свідки чули крик дитини
Неповнолітній свідок, найкраща подруга загиблої, пояснила, що йдучи до школи зателефонувала Дарині. Остання не відповідала. Прийшовши на танці, дівчинка ще раз зателефонувала, але телефон був відключений. Потім зателефонувала мати Дарини і розповіла, що та зникла. Подруга почала шукати її.
Ще один свідок – місцевий житель – сказав, що чув гучний крик дитини та гавкіт собак. Він вийшов на вулицю, але там нікого не було. Неподалік сиділа сусідка, яка нічого дивного не помітила. Свідок шукав у кущах, пішов до будинку Тарасових, бо крик був з того боку. Він подумав, що той, хто кричав, замовк і інцидент вичерпано.
Сусід пішов додому і розповів усе дружині. Пізніше, почувши розмови про зникнення дівчинки, чоловік усвідомив, що це точно кричала вона. Біля будинку Тарасових він чув гавкіт собак і несамовитий крик дитини. Там високий паркан, тому нічого не було видно. Пізніше слідчі побачать на відео з камер спостереження, що чоловік справді ходив туди-сюди і щось шукав.
Інша сусідка також в суді повідомила, що чула крик дитини і хотіла дізнатися, що це, але потім все затихло. Тому вона просто пішла далі.
Згодом правоохоронці дізнаються, що Дарина зникла майже через 2 хвилини після того, як пішла з ринку. Напрямок її руху фіксували камери відеоспостереження. Слідчі провели експеримент: інша дитина вийшла з ринку і пройшла стільки, як Дарина. Виявиться, що зникла вона саме біля будинку Тарасових.
Микола Тарасов спочатку в усьому зізнався. Його затримали і відправили до СІЗО. Але на першому судовому засіданні з розгляду справи по суті чоловік відмовився від своїх свідчень і заявив, що їх з нього вибили.
Прослуховування розмови із співкамерником Тарасова суд виключив з доказів
Прокурор просив суддів покарання Тарасову у вигляді довічного ув‘язнення. Його звинувачували у кримінальних правопорушеннях за чотирма статтями Кримінального кодексу – незаконне позбавлення волі неповнолітньої (ч. 2 ст.146), замах на її зґвалтування (ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 152), вбивство (п. п. 2, 9, ч. 2 ст. 115) і наруга над тілом померлої (ч. 1 ст. 297).
Експертиза не знайшла на тілі слідів зґвалтування. Психіатри встановили, що у момент скоєння злочину Тарасов був здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними. Ніяких психічних розладів у нього не виявили як під час вбивства, так і після.
Колегія суддів, дійшла до висновку про відсутність складу злочину в діях Тарасова, передбачених ст. 297 – наруги над тілом. На думку суддів, прокуратура помилково кваліфікувала подію за цією статтею.
Суддя пояснив, що складова злочину полягає у вчиненні аморальних дій з тілом людини після її смерті: оголення вже одягненого для поховання трупа, його спотворення, ушкодження, вчинення на ньому образливих написів, знаків, засипання сміттям тощо.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: особа усвідомлює образливий, опоганений характер своїх дій і бажає їх вчинити, зневажає пам’ять про померлого.
Суд встановив, що після вбивства у надзвичайно короткий проміжок часу обвинувачений вирішив приховати свій злочин. І помістив труп до вигрібної ями. У місце, де можна було не тільки сховати сліди злочину, але й тіло малолітньої дитини, що не можна розцінювати як демонстрацію зневаги пам’яті про померлу. Тобто умисел Тарасова був спрямований не на зневагу, а на приховання злочину.
На думку суду, адвокат не надав жодного доказу про зацікавленість поліції у притягнені обвинуваченого до кримінальної відповідальності.
Поліцейські не могли змусити обвинуваченого вказувати на обставини, яких вони самі не знали. Пояснення під час слідчого експерименту повністю узгоджуються з картиною злочину. Перевірка ДБР не підтвердила застосування фізичного і психологічного впливу з боку поліцейських до Тарасова.
Лише один доказ визнали недопустимим – прослуховування за місцем знаходження Тарасова в камері слідчого ізолятору. Тоді Тарасов у розмові зі співкамерником сказав, що жалкує, що пройшов перевірку на детекторі брехні, оскільки здав себе. Також зізнався, що потім хотів дістати тіло, помити та покласти у іншому місці, не розповідаючи, що це зробив він. На запитання іншого в’язня відповів, що планував переносити тіло на руках, оскільки Лук’яненко важила кілограмів 15-20.
Чому не довічне?
«Покарання не тільки виконує кару, а й має на меті виправлення засудженого, а також запобігання вчинення ним нових злочинів. Таке покарання повинно бути достатнім для виправлення особи», – сказав головуючий суддя Панчук.
Призначаючи Тарасову покарання суд враховував ступінь тяжкості злочину, особу обвинуваченого. До скоєння злочину Тарасов був звичайною молодою людиною без шкідливих звичок, характеризувався позитивно за місцем проживання, на обліку у наркологів та психіатрів не перебуває, раніше не судимий. Суд зважив на часткове визнання вини: у позбавленні волі і вбивстві Даші. Раніше у засіданні Тарасов попросив вибачення у потерпілих, запевнив суд, що готовий відшкодувати шкоду.
Суд звернув увагу на специфічні умови виховання Тарасова у сім’ї, ставлення до нього батьків, що вплинуло на його психічний розвиток.
Провину засудженого у викраденні людини, замаху на зґвалтування та умисному вбивство, як вважає суд, доведено у повному обсязі.
На думку суддів, 15 років – строк, необхідний для виправлення обвинуваченого, що цілком відповідає тяжкості вчиненому злочину та особі Тарасова, який раніше не був засуджений. І таке виправлення можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.
Законих підстав для довічного ув’язнення, за відсутністю обтяжуючих вину обставин, суд не вбачає.
Буде апеляція
Потерпілі і прокурор наполягатимуть на довічному ув’язненні. Вони планують оскаржити вирок суду. Прокурор Олег Камишан вважає, що 15 років за вчинення зухвалого вбивства дитини не відповідає ступеню тяжкості злочину.
Такої ж думки сторона захисту. На думку адвоката сім’ї Рубена Степаняна, колегія суддів злякалася.
«Колегія відступилася Європейському суду. Ви ж бачите, що в Європі стали лояльно ставитися до педофілів. Ми з вами живемо в християнській країні. Закидання сміттям також є наругою над тілом. Щоб приховати труп, треба було закопати тіло. А він скинув її в лайно і закинув сміттям. Потрібно щось змінювати, тому що це просто неприпустимо, це окремий злочин. Він спланував не поховати її, а взяти і викинути, тому що йому треба було йти далі гратися в комп’ютер», – сказав Степанян.
Адвокат потерпілих буде в апеляції стояти на тому, щоб обвинувачення у нарузі над тілом дитини не знімали з Тарасова. Степанян впевнений, що коли Микола вийде з тюрми, то може знову скоїти злочин.
Юлія Химерик, для сайту «Судовий репортер»
Фото – Максим Пшибишевський
22
0
20
20
