Чернігівський районний суд призначив 3 роки позбавлення волі чоловікові за незаконне поводження зі зброєю.

Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 2 березня.

53-річний місцевий житель раніше побував у зоні АТО. 16 лютого 2015 його попросили відвезти журналістів у піски Донецької області для зйомки фільму. На місці журналістка захотіла взяти гранатомет для Чернігівського історичного музею. Їй дозволили. Тоді обвинувачений сказав, що і він собі для музею візьме і вибрав два тубуси, два гранатомети (нібито відстріляні), коробки з-під патронів, гільзи різного калібру і поклав все до машини. На гранатомети поклали штатив від камери. Автомобіль перевіряли на постах і про гранатомети нічого не запитували.

Чоловік повернувся додому і наступного ранку відвіз експонати до Ріпкинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2. Речі всередину допомогли занести учні у присутності завгоспа і завуча. Другий гранатомет доставив до приміщення Ріпкинської гімназії, де віддав директору.

У другій половині дня у Ріпкинській загальноосвітній школі стався вибух. Тілесні ушкодження середньої тяжкості отримали вчителька біології, бібліотекарка і робітник, якого попросили винести експонати на склад. Коли чоловік підняв за ремінь трубу, то відчув хлопок, стався вибух, а потім ще один. 34-річна завгосп школи померла в реанімації. Діти, які під час вибуху були в школі в групах подовженого дня, не постраждали і їх швидко евакуювали.

Пізніше ніхто із працівників шкіл не підтвердив, що вони планували створення у школах музеїв на військову тематику чи військового куточка.

Наприклад, директор гімназії розповіла, що до них завітав чоловік, який говорив, що приїхав з АТО і має речі для музею. Вона подумала, що це прапор чи щось безпечне для дітей, тому погодилась. Чоловік заніс речі в кабінет виховної роботи, пояснював, що це залишок від гранатомету, частинка від «Урагану». Вона вирішила, що їм ці речі не потрібні, однак було незручно відмовитись, а тому замкнула кабінет, щоб в подальшому вчитель захисту Вітчизни подивився. Директор іншої школи показав, що того дня був у відрядженні і про вибухи у своїй школі дізнався телефоном, запевнив, що не просив привозити військові експонати.

Інші свідки, в тому числі, селищний голова Ріпок показали, що про створення музеїв було відомо тільки на рівні чуток і розмов, що працівники школи нібито просили щось привезти із зони АТО.

За місяць до події журналістка робила у школі репортаж про допомогу учасникам АТО. Вона розповіла, що їй демонстрували куточок, який є у школі, розповідали про бажання створити музей і експонати, які б, можливо, були у цьому музеї, якщо б він був створений.

Обвинувачений визнав, що привіз із Донбасу гранатомети, думаючи, що вони відстріляні, але заперечував, що йому належать ще 120 патронів, які вилучили в нього вдома при обшуку. Також він не бачив своєї провини в тому, що постраждали люди.

Свідки позитивно відгукувалися про обвинуваченого як про волонтера. Раніше він був нагороджений грамотою та подяками від імені Голови СБУ та в.о. начальника УМВС України в Чернігівській області, голови Чернігівської обласної державної адміністрації, отримав медалі «За Жертовність і любов до України», «1300 років Хрещення Київської Русі», є особою з інвалідність 3 групи, має на утриманні малолітню дитину.

За вбивство із необережності (ч.1 ст.119) і необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.128 ККУ) волонтера звільнили від відповідальності у травні 2020 за строками давності.

Цивільні позови потерпілих про понад 1 млн грн моральної шкоди суд залишив без задоволення, роз’яснивши, що вони можуть звертатися за компенсацією у порядку цивільного судочинства.

Щодо незаконного поводження зі зброєю і боєприпасами визнано вину чоловіка доведеною в повному обсязі.

Обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. Суд врахував ставлення чоловіка до скоєного, невизнання вини, відсутність щирого каяття, те, що РПГ-18 були передані до учбових закладів, працівникам одної із шкіл завдано шкоди життю та здоров’ю. Тому вважає, що покарання мусить бути саме в умовах ізоляції від суспільства – у виді позбавлення волі у межах санкції статті Кримінального кодексу, наближеної до мінімальної.

Суд призначив 3 роки тюрми. Під варту чоловіка не брали. На рішення суду ще може бути подано апеляцію.

У 2016-му цей чоловік уже засуджувався до 6 років позбавлення волі, але вирок було скасовано апеляцією, оскільки прокурор під час судового розгляду склав новий обвинувальний акт, який не погодив із прокурором вищого рівня. Відтак вважається, що суд не мав права ухвалювати вирок на підставі цього обвинувального акту.

21

0

20

20