Два з половиною роки тому країну облетіла історія із рекордним хабарем у 5 мільйонів доларів для керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і Національного антикорупційного бюро. За версією слідства, так ексміністр екології Микола Злочевський, перебуваючи в розшуку, намагався до свого дня народження закрити кримінальну справу щодо заволодіння коштами стабілізаційного кредиту Нацбанку.
Першими на лаву підсудних щодо підкупу керівників НАБУ і САП сіли ті, кого вважали помічниками біглого топпосадовця в Україні.
Це колишній перший заступник начальника Головного управління Державної податкової служби в місті Києві Микола Ільяшенко, адвокат Андрій Кіча, який працював у компанії Burisma Злочевського, і колишня співробітниця податкової Олена Мазурова.
Експодатківка Мазурова дуже швидко після передачі обвинувального акту до суду уклала угоду з прокурором, визнавши провину. Це сталося у закритому засіданні і попри категоричну незгоду інших двох обвинувачених — Кічі та Ільяшенка, яких продовжують судити в Вищому антикорупційному суді (колегія суддів: Віктор Маслов, Ігор Строгий, Леся Федорак).
У березні 2022-го, попри обстріли столиці і вторгнення військ РФ, у тому числі, на Київщину, до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті передали й матеріали щодо самого Злочевського. Йому заочно висунуто обвинувачення щодо організації хабара керівникам САП і НАБУ.
Адвокати стверджують, що Злочевський постійно проживає на Кіпрі і надають детективам і суду його теперішню адресу. Попри це, ексміністр вважається таким, що ухиляється від слідства і суду і розслідування щодо нього провели in absentia. Планується, що таким же заочним буде і суд.
За плином часу і неквапністю судового процесу інтерес до цієї історії очікувано занепав. Тим паче, в умовах війни. І, можливо, саме тому довкола почали відбуватися цікаві події.
У листопаді затримано двох осіб, які начебто останні два роки підбурювали Ільяшенка до закриття справи в ВАКС за хабар. «Ініціатори «вирішення питання» на користь учасника підкупу змінювали ціну та хизувалися зв’язками у НАБУ, САП та ВАКС, які мали переконати пристати на їхню пропозицію. Врешті-решт, ціна дійшла до понад 1,8 млн дол. США. Під час передачі 50 тис. дол. США їх викрили «на гарячому», — йшлося у пресрелізі.
Ухвали щодо запобіжного заходу не оприлюднювалися. Із пов’язаних рішень у цій справі, що є в публічному доступі, можна дізнатися, що одного з підозрюваних арештували з альтерантивою застави у 10,4 млн грн, а іншого — з заставою 780 тисяч.
«У заяві потерпілого про вчинення кримінального правопорушення… зазначено інформацію про можливу причетність до злочину суддів та/або працівників ВАКС… 12 жовтня 2022 року (день внесення відомостей до ЄРДР) прокурором було прийнято рішення про визначення НАБУ як органу досудового розслідування, який розпочав проведення ряду гласних та негласних слідчих (розшукових) дій. Було встановлено, що у справі фігурують прокурори САП, однак відомості про причетність до подій в межах кримінального провадження суддів Вищого антикорупційного суду не знайшли свого підтвердження, у зв’язку з чим 11 листопада 2022 року про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 3 ст. ст. 369-2 КК України на ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України. Після перекваліфікації з’явилась виключна підсудність Вищого антикорупційного суду», — йдеться у судових ухвалах.
Друга менш відома історія, про яку і піде мова нижче, — це про рішення ВАКС від 19 жовтня, яким задоволено клопотання адвоката Ангеліни Ошедшої і повернуто прокурору обвинувальний акт щодо Злочевського, тому що підписи прокурора на обвинувальному акті начебто виконала інша особа. Ухвалу винесла колегія у складі суддів Сергія Мойсака, Ольги Саландяк і Катерини Широкої.
Захист представив у судовому засіданні висновки семи експертиз (на стадії апеляції експертиз було вже вісім — ред.), що підписи на обвинувальному акті і супровідному листі не належать прокурору САП Ігорю Семаку.
Обвинувальний акт підписано 1 березня 2022-го. У перші дні повномасштабного вторгнення частина прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури долучилися до оборони країни. 17 березня генпрокурорка Ірина Венедіктова підписала наказ, яким увільнила Семака з 25 лютого від виконання обов’язків прокурора через мобілізацію. Після деокупації Київщини і сусідніх регіонів Семак та ще низка антикорупційних прокурорів продовжують воювати на сході.
Власне, на обставини воєнного стану і можливий ефект від вживання ліків, що можуть вплинути на підпис особи, і звертав увагу прокурор САП Ігор Гарванко, який тепер представляє справу Злочевського в суді.
У своїй скарзі Гарванко просив апеляційну палату дослідити письмові пояснення Семака від 30.08.2022, що підпис на обвинувальному акті це його волевиявлення. На думку Гарванка, суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про допит прокурора Семака в засіданні. Проведені захистом експертизи він вважає неповними, бо не отримувалися зразки підписів Семака станом на цей час. Натомість експерт порівнював підписи із тими, що були на листах, які Семак раніше надсилав захисникам. Не враховано, що обвинувальний акт підписувався не в службовому кабінеті, а при участі у бойових діях, в умовах небезпеки для життя, що могло позначитись на почерку.
«Можливо не всі знають Семака Ігоря Анатолійовича… Він досить худорлявої тілобудови. Не майстер спорту. Зброю фактично тримав перший раз у руках. Вистріл вперше чув у житті вживу. Ситуація, коли є реальна загроза його життю і здоров’ю… Думаю, у кожного з нас у схожих обставинах не те, що почерк змінився, а багато чого… Одне питання, коли ти сидиш у теплому кабінеті, в тебе немає стресових ситуацій, ти попив зранку гарячої кави, смачно поснідав і сидиш підписуєш документи. Друга ситуація — коли ти сидиш десь в окопі, в ямі, усвідомлюєш, що наступають війська, які не будуть попереджувати, чи гратися, ідуть, щоб знищувати тих, хто стоїть на їньому шляху. Який психічний стан, які хвилювання… Можливо, і руки замерзли, коли підписувалося. Усі ці обставини не були враховані жодним експертом», — обурювався Гарванко.
Він додає, що коли мова іде про підробку підпису, то для доведення не досить експертизи, а має бути рішення суду.
Головуючий суддя, вислухавши Гарванка, конкретизував, що таким чином позиція прокурора зводиться до того, що висновок експерта щодо підпису помилковий і суд не міг брати його до уваги та прийняв рішення без достатніх доказів.
Адвокат Ошедша пояснювала, що Семак був головним прокурором у справі і підписав силу-силенну документів, частину з них у присутності захисників. І всі ці підписи, за її словами, дуже схожі, варто лиш на них подивитися. Але, отримавши обвинувальний акт, захисники начебто здивувалися, як сильно відрізняються ці підписи. Згодом, ознайомившись із примірником акта, який надійшов у суд, вони побачили той самий незнайомий раніше підпис. А, дізнавшись про мобілізацію Семака, захист засумнівався, що на військовій службі він міг підписати ці документи.
Київський науково-дослідний інститут судових експертиз (КНДІСЕ) склав висновок, що підпис виконаний не Семаком. Потім аналогічного висновку дійшли Інститут Бокаріуса і НДЕКЦ МВС. Після цього адвокати також замовили дві експертизи в Лондоні — там експерт пояснив, що в документах є сім спірних підписів і виконати їх в одному форматі під впливом збиваючих факторів неможливо, до того ж ці сім підписів виконані майже ідеально та без особливих варіацій. Це свідчить, що той, хто підписував, намагався наслідувати підпис Семака, але зазнав невдачі. Водночас самого тільки «волевиявлення», про яке йдеться у поясненнях Семака, недостатньо, адже закон чітко вимагає, хто і коли має затвердити і направити обвинувальний акт до суду.
Адвокат Петро Бойко каже, що закон вимагає вказувати місце підпису і коли Семак підписував документи не в службовому кабінеті, то це мало бути відображено. Але в документах зазначено, що підписання їх відбулося у приміщенні правоохоронного органу.
— Я знаю Семака з 2015 року. Повірте, абсолютно незворушна людина, які обставини не були б. Спокійний, виважений. Як би його адвокати у судових процесах не дратували, виважена, спокійна рефлексія, — говорив Бойко.
Також каменем спотикання став наказ Венедіктової про увільнення Семака заднім числом. Причина цього начебто в тому, що спочатку не було документів щодо мобілізації і Семак тільки згодом отримав довідку командира військової служби, яку подав своєму роботодавцеві.
Це дало привід адвокатам стверджувати, що 1 березня Семак не міг підписувати обвинувальний акт, бо вже був мобілізований. Але прокурор Гарванко це спростовує і наголошує, що станом на 1 березня не існувало ніякого документа, який би обмежував прокурорські повноваження Семака.
Гарванко пояснює, що фактично в березні прокурори поєднували свою звичну роботу із участю в обороні країни, хоча офіційних документів щодо мобілізації ще не було. Гарванко зі своїм підрозділом евакуювався до Львова, але, розповідає, що і там у нічний час прокурори зі зброєю допомагали теробороні патрулювати місто.
— Якщо є сім висновків експертиз, що це не підпис Семака, то що ми скажемо, що експерти глупі чи, навпаки, розумні?! Будемо виходити з того, що висновки експертизи дали, — реагував головуючий колегії суддів Апеляційної палати ВАКС.
Підписати обвинувальний акт могли й інші прокурори, окрім Семака. КПК дозволяє уповноважити прокурора на підписання обвинувального акта.
Суд ставив питання, чому з огляду на експертизи обвинувальний акт не перепідпише хтось інший із прокурорів.
— Так можна стверджувати, якщо ці висновки повні і об’єктивні… Йти на поводу і починати все заново — як на мене, це неправильно, — відповідав Гарванко.
Прокурор не сказав про це, але можна припустити, що небажання перепідписати документи може бути також пов’язане із ризиком закриття справи судом, якщо обвинувальний акт буде надіслано до суду поза межами строку досудового слідства.
13 грудня Апеляційна палата ВАКС у складі суддів Віктора Панкулича, Сергія Боднара та Ігоря Панаіда задовольнила скаргу прокурора Гарванка і рішення про повернення обвинувального акту скасувала. Справу направили на новий розгляд в першу інстанцію у тому ж складі суду зі стадії підготовчого засідання.
— Ми не погодились ні з доводами прокурора, ні з доводами захисника. Відповіді на питання, чий підпис, ми не будемо давати. Ми дійшли висновку, що суд не вповноважений перевіряти справжність підпису на обвинувальному акті. Особливо в підготовчій стадії судового засідання та й, скоріш усього, взагалі… Ми не будемо давати відповідь, чи відповідає висновок про належність підпису… Інакше ми далеко зайдем, якщо будемо на кожному документі перевіряти справжність підпису, — пояснив мотиви ухваленого рішення головуючий суддя Віктор Панкулич.
Таким чином, справа Злочевського була врятована. Принаймні поки що.
Ірина Салій, «Судовий репортер»
22
0
20
20
