Шевченківський районний суд Києва визнав 30-річного уродженця Луганська Сергія Семічева винним у державній зраді, участі у терористичній організації і незаконному збройному формуванні.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
За матеріалами справи, перебуваючи в окупованому Луганську, Семічев 5 листопада 2014-го підписав контракт на службу у розвідником-зв’язківцем у військовій частині «ЛНР» до травня 2015-го. У вересні 2015 року Семічев вернувся на службу заряджаючим 2 взводу окремого самохідного гаубичного дивізіону і протримався там два місяці.
У вересні 2016-го Семічев знову підписав контракт і його зарахували на посаду заряджаючого мінометного розрахунку мінометної батареї 3 батальйону і прослужив до грудня 2016 року. У квітні 2020-го Семічев повернувся на службу — до окремого батальйону матеріального забезпечення 1 армійського корпусу на посаду водія і прослужив до січня 2021 року.
23 лютого 2022-го Семічев прибув до пункту збору мобілізованих «ЛНР» і погодився служити в формуванні «Народна міліція». У подальшому в складі 202 стрілецького полку 2 батальйону 2 роти 2 взводу вогневої підтримки на посаді командира гранатометного розрахунку виконував функції розвідника і гранатометника в різних видах бою, перевіряв документи мешканців окупованих територій на пропускних пунктах. У полон ЗСУ Семічев попав 7 вересня 2022 року в селі Степок Барвінківського району Харківської області.
Семічев брав участь у судовому засіданні по відеозв’язку з табору військовополонених «Захід 1». Вислухавши обвинувачення, він сказав, що вину визнає, погоджується на скорочений розгляд, але показання давати не хотів.
— Дозвольте спитати, а навіщо? — здивувався Семічев пропозиції судді все розповісти.
— В суді ви показання давали? Іде судовий розгляд. У суді ви вперше і саме суд буде ухвалювати вирок. Можливо, раніше ви комусь розповідали, однак не суду.
— То есть рассказать еще раз?.. Хорошо. 5 сентября 2014 года я пошел в батальон «Заря», потому что моих друзей убили снаряды, прилетевшие со стороны украинской армии… Мне не довелось попасть на боевые операции, но в Дебальцевской операции я все-таки поучаствовал. Потом ушел, потому что начались проблемы. Работы практичски не было, поэтому попытал удачи еще раз в одной из бригад… Хотя надо было строчно уехать, но меня никто не хотел отпускать. Поэтому я пошел на самовольное оставление части… В 2016 году еще раз попытал удачу, но тоже не получилось.
— Попытать удачи — що мається на увазі? — уточнив суддя.
— Я имею ввиду попытаться выдержать морально службу в армии «ЛНР»… Мои попытки прекратились только в 2021 году… Из-за моего характера меня уволили. Пообщали застрелить…
Семічев пригадує, що 23 лютого 2022-го на вулиці його зустріли декілька незнайомців у балаклавах і сказали, що він поїде з ними. «Поэтому вину я польностью признаю и все», — резюмував чоловік.
Відповідаючи на запитання прокурора, Семічев підтвердив, що заяв про вихід із громадянства України не подавав і не знав, що таке можливо. На запитання прокурора, чи намагався він якось запобігти своїй участі у бойових діях на території України, обвинувачений відповідає, що ні. На запитання адвоката він уточнив, що уникнути мобілізації можна було б тільки, поїхавши в іншу країну, або з поламаним хребтом, або якщо ти мертвйи.
«Два с половиной часа наши позиции бомбила украинская артиллерия. Практически полностью разнесла весь поселок Степок, в котором только одна семья жива. При попытке отступить меня взяли», — розповів Семічев.
Адвокат запитала, чи засуджує він свої дії, але обвинувачений сказав, що не знає, як відповісти.
— Чи ви шкодуєте про скоєне вами?
— Если бы я убил, я бы сожалел. Так как этого не было, сожалений меньше. Мы чисто жертвы обстоятельств.
Після виходу із нарадчої кімнати суддя Віталій Циктіч оголосив, що Семічев засуджується до 12 років ув’язнення з конфіскацією майна.
22
0
20
20
