Солом’янський районний суд Києва почав розглядати по суті справу ексдиректорки школи-дитсадка у смт Коцюбинське Алли Душкіної, звинуваченої у державній зраді.
Прокурор Микола Стьопін зачитав короткий текст обвинувального акту.
Душкіна брала участь у процесі по відеозв’язку, перебуваючи десь за кордоном. Її місцезнаходження на момент засідання все ще не було відоме навіть суддям. Жінка раніше відмовилась розголошувати його в присутності преси.
Із обвинувального акту вбачається, що після 24 лютого 2022 року, перебуваючи в смт Коцюбинське, Душкіна, маючи проросійські погляди, за допомогою свого айфона у месенеджері Telegram вступила у спілкування з колишнім телеведучим каналу «Інтер» Юрієм Котом, який після Революції гідності виїхав до Росії. Жінка нібито почала надсилати Коту як представнику держави-агресора інформацію військового характеру, розголошення якої могло завдати шкоди обороноздатності України.
Наприклад, 18 березня за пару хвилин до півночі вона відправила Коту інформацію про наявність постів ЗСУ, кількість особового складу та військової техніки на головних дорогах, що ведуть у місто Київ, тривалість комендантської години, організацію роботи патрулів тероборони і присутність підрозділів ЗСУ в місті Вишгород.
19 березня близько 7-ї ранку обвинувачена написала Коту про знаходження підрозділів Першої танкової бригади та неможливість її залучення до оброни Києва. Також Душкіна начебто поділилась особистими спостереженнями за українськими військовими і повідомила про їх відсутність у смт Коцюбинське. Через кілька годин того ж дня жінка інформувала Кота про настрої тероборони і наявність зброї.
Вранці 21 березня Душкіна передала інформацію про географічні особливості заплави річки Ірпінь та можливість їх військового використання для зупинення наступу противника. Після обіду того ж дня вона написала про блокпости ЗСУ на вулицях Києва.
25 березня Душкіна в листуванні з Котом начебто побажала сил російському президенту Путіну, зізналася, що молиться за нього і хоче, щоб він переміг.
Дії жінки кваліфікуються як державна зрада в умовах воєнного стану. Їй загрожує 15 років ув’язнення або довічно.
Під час встановлення особи Душкіна сказала суду, що має дві вищі освіти і захищає в Україні дисертацію.
«Та мене не цікавить суть обвинувачення… Зрозуміла, но я все заперечую… Я буду давать суду показання після того, як допросять свідків всіх. Я не знаю, де там взялися свідки…. Є свідки, які передавали телефони, прошу їх включити до свідків… Тоді я все розкажу… Я в кінці все дам», — пообіцяла Душкіна.
Суд вирішив почати із письмових доказів, допитати свідків обвинувачення, потім перейти до доказів захисту і в кінці допитати Душкіну.
До наступного засідання прокурор має підготувати список доказів і перелік своїх свідків.
Адвокат Володимир Кишеня, який особисто прибув у засідання, сказав, що будуть заявлятися і свідки захисту.
Також прокурор приніс клопотання про оголошення Душкіної в міжнародний розшук. Але вручив його захиснику просто перед засіданням, а не за три години, як потрібно. Душкіній це клопотання ще не вручалося, бо прокурор начебто не знав, як це зробити. Захисник також не встиг переслати клієнтці копію документа. Тому це питання буде вирішуватися у наступному засіданні 26 жовтня.
Наприкінці Душкіній нагадали, що вона повинна повідомити суду своє місцезнаходження. Обвинуваченій пообіцяли, що воно не буде оголошуватися в судовому засіданні, щоб захистити її право на приватність.
Нагадаємо, що влітку обвинувачену Душкіну звільнили із СІЗО під заставу в 500 тисяч гривень. Як з’ясувалося, її відпустили без електронного браслета. Прокурор пояснив, що браслет на той час не видавався, оскільки центр, що відслідковує і отримує сигнали щодо переміщення браслетів, не працював через небезпеку для співробітників у зв’язку з повітряними тривогами. Опинившись на свободі, на наступні судові засідання Душкіна вже не приходила і, як виявилося, 20 липня виїхала за кордон.
Алла Душкіна стверджує, що «ні в чому не винна» та покинула країну нібито через небезпеку своєму життю. Вона вважає, що їй загрожувала «фізична розправа» і на неї робився «фізичний тиск» «угрупування націоналістичного характеру».
На початку жовтня 2022-го суд ухвалив почати слухати справу по суті. Душкіній дозволили брати участь у процесі по відеозв’язку з-за кордону. Водночас вона пообіцяла згодом повернутися в Україну.
За матеріалами, Душкіна до початку військової агресії РФ була директором приватної школи-дитсадка у смт Коцюбинське, що у передмісті столиці. Раніше очолювала державну школу в Києві — Печерський ліцей № 75. За версією обвинувачення, жінка сповідувала проросійські погляди і співпрацювала з представником РФ, який брав участь в інформаційних акціях проти України та мав зв’язки зі спецслужбами країни-агресора. За лояльність Душкіній начебто обіцяли посаду міністра освіти після окупації.
На початку серпня цього року підозру в державній зраді також оголосили Юрію Коту, який все ще має українське громадянство і з яким Душкіна вела переписку, що викликала інтерес правоохоронців. Кота переслідують за активність у Telegram-каналі «Юрий Кот — Быть добру!».
Наприклад, 11 квітня 2022 року Кот опублікував в себе в каналі текст: «Украинцы в России должны прийти к необходимости осознания своей русскости и тотального отказа от украинства. Украинство — зло, существующее исключительно как паразитарное идеологическое образование в ментальном сознании русского человека». Днем раніше, 10 квітня, у Telegram-каналі з’явися допис: «Вот так переписывается история. Украинство – раковая опухоль на теле русского народа, сожравшая здоровый организм малороссов, сегодня называет себя исконным народом… Украинство должно быть полностью уничтожено, вместе с их героями от Мазепы и Шевченко до Бандеры. И самое важное — ведь они реально сатанисты…».
У грудні 2013 року ЗМІ писали, що Кота побили ввечері біля власного будинку, тоді він був ведучим концерту на антимайдані — мітингу від Партії регіонів в підтримку президента та уряду. Після зміни влади він виїхав на постійне проживання до РФ. У 2007-2013 роках був працівником АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» і ПрАТ «Телеканал «Інтер».
Ірина Салій, «Судовий репортер»
20
0
20
20
